Державна фіскальна служба України керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення ТОВ на отримання індивідуальної податкової консультації щодо застосування у фінансово-господарській діяльності електронного документообігу та в межах компетенції повідомляє.

Організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів в Україні встановлені Законом України від 22 травня 2003 року N 851-IV "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон N 851).

Відповідно до статті 3 Закону N 851 відносини, пов'язані з електронним документообігом та використанням електронних документів, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, законами України "Про інформацію", "Про захист інформації в автоматизованих системах", "Про державну таємницю", "Про телекомунікації", "Про обов'язковий примірник документів", "Про Національний архівний фонд та архівні установи", цим Законом, а також іншими нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 7 Закону N 851 оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством випадках може бути пред'явлений у візуальній формі відображення, в тому числі у паперовій копії.

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.

Умови та вимоги до процедури засвідчення електронного документа (електронних даних) на певний момент часу затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 N 680.

Пунктом 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон N 996) визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов'язкові реквізити, визначені цим пунктом.