Державна фіскальна служба України керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист підприємства про надання індивідуальної податкової консультації щодо переліку форм фінансової та податкової звітності, яка повинна подаватися підприємством, і повідомляє таке.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 5 Закону України від 16 квітня 1991 року N 959-ХІІ "Про зовнішньоекономічну діяльність" іноземні суб'єкти господарської діяльності, що здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на відкриття своїх представництв на території України. Реєстрацію представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності, крім іноземних банків, здійснює центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики протягом шістдесяти робочих днів з дня подання іноземним суб'єктом господарської діяльності документів на реєстрацію.

Пунктом 12 Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затвердженої наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.96 р. N 30, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.01.96 р. за N 34/1059 (далі - Інструкція N 30), визначено, що представництво суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не здійснює самостійно господарської діяльності, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно із законодавством України. Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг, тільки в інтересах іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві.

При цьому пунктом 13 Інструкції N 30 визначено, що у разі здійснення представництвом господарської діяльності на території України таке представництво повинно стати на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, установленому центральним податковим органом України, та набути статусу постійного представництва.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу І Кодексу).

Відповідно до підпункту 14.1.193 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу під постійним представництвом розуміється постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І Кодексу).

Для цілей оподаткування ПДВ платниками ПДВ є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пунктом 180.1 статті 180 розділу V Кодексу, зокрема постійне представництво. Статтею 181 розділу V Кодексу визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ в обов'язковому порядку, а саме у разі, якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ).

Таким чином, у разі якщо нерезидентом на своє постійне представництво, зареєстроване у загальновстановленому порядку на митній території України, покладено функції, які передбачають виконання представництвом, як структурним підрозділом нерезидента, окремих операцій безпосередньо в інтересах і виключно у межах загальної структури нерезидента, то такі операції для цілей оподаткування ПДВ не є операціями з постачання послуг та відповідно не є об'єктом оподаткування ПДВ.

При цьому у разі якщо постійне представництво нерезидента буде здійснювати операції з постачання товарів/послуг, місцем постачання яких відповідно до статті 186 розділу V Кодексу визначено митну територію України, що підлягають оподаткуванню ПДВ згідно з розділом V Кодексу, та їх загальний обсяг протягом останніх 12 календарних місяців перевищить 1 млн. грн., то таке постійне представництво нерезидента зобов'язане буде зареєструватись як платник ПДВ, нараховувати ПДВ у податковій звітності у строки, визначені Кодексом, та сплачувати ПДВ до бюджету у порядку, визначеному розділами V, XIX та XX Кодексу.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з ПДВ затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 р. N 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 р. за N 159/28289.

Підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 статті 133 Кодексу передбачено, що постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників, є платниками податку на прибуток з числа нерезидентів.

Відповідно до підпункту 134.1.3 пункту 134.1 статті 134 Кодексу, об'єктом оподаткування податком на прибуток, зокрема, є дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 141.4 статті 141 Кодексу, з джерелом походження з України.

Підпунктом 141.4.7 пункту 141.4 статті 141 Кодексу зазначено, що суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Подання розрахунку податкових зобов'язань з податку на прибуток нерезидентів, які провадять діяльність на території України через постійне представництво, здійснюється за формами та у порядку, затвердженими наказом Мінфіну від 13.06.2016 р. N 544, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.07.2016 р. за N 923/29053.

Нерезидент, який провадить свою діяльність не лише в Україні, а й за її межами і при цьому не визначає прибуток від своєї діяльності, що ведеться ним через постійне представництво в Україні, визначає суму прибутку, що підлягає оподаткуванню в Україні, на підставі складення відокремленого балансу фінансово-господарської діяльності, погодженого з органом державної податкової служби за місцезнаходженням постійного представництва, з урахуванням вимог, визначених статті 39 Кодексу.

Відокремлений баланс фінансово-господарської діяльності - це баланс доходів, які постійне представництво отримало б від провадження своєї діяльності незалежно від нерезидента, відокремлених від загальної суми доходів нерезидента на підставі відповідного розрахунку (далі - відокремлені доходи постійного представництва), та витрат, понесених безпосередньо постійним представництвом. Оподатковуваний прибуток нерезидента, що провадить діяльність на території України через постійне представництво, визначається як різниця між відокремленими доходами постійного представництва та понесеними постійним представництвом витратами.