Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі - ПКУ), розглянула звернення від 01.08.2018 р. (вх. ДФС N 8464/ФОП від 01.08.2018 р.) щодо надання індивідуальної податкової консультації з питань віднесення до складу документально підтверджених витрат фізичної особи - підприємця витрат, пов’язаних з розрахунково-касовим обслуговуванням (технічним та сервісним обслуговуванням реєстраторів розрахункових операцій) та з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні, повідомляє таке.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV із змінами і доповненнями (далі - ГКУ) господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти підприємництва - підприємцями.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 ГКУ).

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб - підприємців визначений ст. 177 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 177.2 ст. 177 ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.