Державна фіскальна служба України розглянула лист про надання індивідуальної податкової консультації щодо порядку подання звітності управителем майна - платником єдиного податку четвертої групи за договором управління майном (активами) та, керуючись статтею 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), в межах компетенції повідомляє.

Щодо подання фінансової звітності

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"від 16 липня 1999 року N 996-ХIV (далі - Закон N 996).

Відповідно до Закону N 996 Порядок подання фінансової звітності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. N 419.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону N 996).

Оскільки згідно зі статтею 52 Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, питання необхідності складання та подання фінансової звітності по окремому балансу за договором управління майном (активами) та надання відповідних консультацій не належить до компетенції контролюючих органів.

Щодо подання декларації з податку на прибуток підприємств

Платниками податку - резидентами є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім неприбуткових організацій та суб'єктів господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (пп. 133.1.1 п. 133.1 ст. 133 Кодексу).

Розділ III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу не містить положень щодо окремого обліку за договорами управління майном і подання платниками податку - управителями майна окремих декларацій з податку на прибуток.

Суб'єкти господарювання, що застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, визначені главою 1 розділу XIV Кодексу, не є платниками податку на прибуток підприємств (п. 133.5 ст. 133 Кодексу). Згідно з п. 297.1 ст. 297 Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств.

Враховуючи викладене, суб'єкт господарювання, який є платником єдиного податку четвертої групи та управителем майна за договором управління майном, не повинен подавати декларацію з податку на прибуток підприємств у період перебування на спрощеній системі оподаткування.

Водночас необхідно зауважити, що платником єдиного податку четвертої групи може бути лише сільськогосподарський товаровиробник, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків і який має у власності чи користуванні, у тому числі на умовах оренди, сільськогосподарські угіддя та/або землі водного фонду (пп. 4 п. 291.4 ст. 291, п. 292-1.1 ст. 292-1Кодексу).

Згідно із пп. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 Кодексу сільськогосподарська продукція (сільськогосподарські товари) для цілей глави 1 розділу XIV Кодексу - продукція/товари, що підпадають під визначення груп 1 - 24 УКТ ЗЕД, якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

Частка сільськогосподарського товаровиробництва визначається як питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу, що враховується під час визначення права такого товаровиробника на реєстрацію як платника податку (пп. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Перелік доходів, що включаються до доходу сільськогосподарського товаровиробника, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, визначено пп. 298.8.3 п. 298.8 ст. 298 Кодексу.

Разом із цим, згідно із частиною першою ст. 1029 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).