Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі- Кодекс) розглянула звернення щодо надання податкової консультації з питань практичного застосування деяких норм податкового законодавства, зокрема щодо формування податкового кредиту при здійсненні операцій з придбання вантажного автомобіля або автомобіля спеціального призначення, та з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні, повідомляє таке.

Розділом V Податкового кодексу України (далі - Кодекс) встановлено загальний порядок адміністрування ПДВ для всіх платників ПДВ.

Відповідно до пп. б) п. 198.1 ст. 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми ПДВ, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Кодексу).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Кодексу).

Разом з цим звертаємо увагу на наступне.

Відносини власності та порядок реалізації права власності визначають Конституція України та Цивільний кодекс України (далі - ЦКУ).

Суб'єктами права власності за ЦКУ є український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені ст. 2 ЦКУ, тобто, фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права (статті 2 та 318).

Отже, серед цього переліку відсутній такий суб'єкт права власності, як фізична особа - підприємець.

Крім того, Конституція України та ЦКУ закріпили право приватної власності (статті 41 та 325 відповідно). Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи (стаття 325 ЦКУ).