Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), розглянула лист … щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.

Статтею 100 Конституції України передбачено, що правовий статус Ради Національного банку України визначається законом.

Згідно зі ст. 8 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України" (далі – Закон № 679) відповідно до Конституції України основними завданнями Ради Національного банку України є розроблення Основних засад грошово-кредитної політики та здійснення контролю за проведенням грошово-кредитної політики.

Відповідно до ст. 10 Закону № 679 членам Ради Національного банку України оплачуються витрати, здійснені у зв’язку з виконанням ними своїх повноважень, відповідно до Регламенту Ради Національного банку України.

Матеріально-технічне та організаційне забезпечення роботи Ради Національного банку України та її робочих органів здійснює Національний банк України відповідно до кошторису адміністративних витрат.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п.п. 165.1.11 п. 165.1 ст. 165 Кодексу до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються кошти, отримані платником податку на відрядження або під звіт і розраховані згідно з п. 170.9 ст. 170 Кодексу.

Відповідно до п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та неповернутої ним протягом встановленого п.п. 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме: на відрядження – у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно із цим підпунктом (п.п. "а" 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Кодексу).