Державна фіскальна служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула звернення Асоціації і надає наступні відповіді.

У зверненні Асоціація зазначає, що підприємствами лакофарбової промисловості України - членами Асоціації (далі - Підприємства) здійснюється отримання за нульовою ставкою акцизного податку або ввезення на митну територію України без сплати акцизного податку окремих нафтопродуктів та компонентів моторного палива (уайт-спіриту, толуолу, ксилолу, сольвенту), які використовуються як сировина для виробництва в хімічній (лакофарбовій) промисловості.

Відвантаження або ввезення на митну територію України вищезазначених нафтопродуктів та речовин проводиться у межах обсягів квот, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 04.03.2013 р. N 158 та від 18.12.2017 р. N 981.

Щодо необхідності створення акцизного складу та облаштування його витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками

Підпунктом 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу встановлено, що акцизний склад - це, зокрема, приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження- розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками рівня пального у резервуарі, які зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі (п. 230.1 ст. 230 Кодексу). Ця норма набуває чинності з 01.01.2019 року.

Розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який зокрема здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб'єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального (пп. 14.1.224 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Таким чином, резервуари, які використовуються для навантаження- розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального, не є акцизним складом та не потребують обладнання витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Щодо необхідності реєстрації Підприємств платниками акцизного податку при здійсненні операцій з отримання підакцизної сировини, яка використовується при виробництві лакофарбової продукції

Статтею 212 Кодексу визначено вичерпний перелік осіб, які є платниками акцизного податку. Так, платниками акцизного податку є, зокрема виробники підакцизних товарів (продукції) (пп. 212.1.1 п. 212.1 ст. 212 Кодексу), імпортери підакцизних товарів (продукції) (пп. 212.1.2 п. 212.1 ст. 212 Кодексу), особи, які реалізують пальне (пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу).

За наявною інформацією, Підприємства отримують уайт-спірит, толуол, ксилол, сольвент за нульовою ставкою акцизного податку, або ввозять на митну територію України зазначені підакцизні товари (продукцію) без сплати акцизного податку в якості сировини для виробництва в хімічній (лакофарбовій) промисловості відповідно до пп. 229.4 - 229.7 ст. 229 Кодексу.

У разі, якщо Підприємства не здійснюють операцій з реалізації пального на митній території України в розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а здійснюють отримання вищезазначеної підакцизної продукції в межах затверджених квот та використовують її як сировину для виробництва в хімічній промисловості, що підтверджується довідками векселедавця про її цільове використання, то за зазначеними операціями Підприємства не є платниками акцизного податку у розумінні пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу.