Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення і надає індивідуальну податкову консультацію щодо нарахування податкових зобов’язань із земельного податку власнику земельної ділянки і нежилих приміщень фізичній особі - підприємцю платнику єдиного податку.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), а справляння плати за землю - ПКУ.

Використання землі в Україні є платним (стаття 206 ЗКУ).

Підпунктом 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПКУ встановлено, що земельний податок - обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, а об’єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності (статті 269, 270 ПКУ).

Згідно з пунктом 287.2 статті 287 ПКУ облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 ПКУ).

Нарахування сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку (пункт 286.5 статті 286 ПКУ).

Відповідно до пункту 287.5 статті 287 ПКУ податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно з підпунктом 4 пункту 297.1 статті 297 ПКУ, зокрема, платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності.

Не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів (підпункт 291.5.3 пункту 291.5 статті 291 ПКУ).

Враховуючи викладене, якщо фізична особа - підприємець не використовує земельну ділянку для провадження підприємницької діяльності, то така особа є платником земельного податку на загальних підставах. В даному випадку контролюючий орган нараховує Вам податкове зобов’язання із земельного податку за місцем знаходження земельної ділянки і надсилає (вручає) фізичній особі - платнику за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку.

Слід зазначити, що на підставі вимог пункту 16.1 статті 16, абзацу четвертого пункту 63.3 статті 63 ПКУ платник податків зобов’язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за місцем знаходження земельних ділянок в порядку, встановленому законодавством України.