Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо правомірності надання неприбутковою організацією цільової гуманітарної допомоги виробами медичного призначення для індивідуального користування, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Правові, організаційні, соціальні засади отримання, надання, оформлення, розподілу і контролю за цільовим використанням гуманітарної допомоги визначаються Законом України від 22.10.99 р. N 1192-ХIV "Про гуманітарну допомогу" (далі - Закон N 1192).

Статтею 1 Закону N 1192 передбачено, що гуманітарна допомога - цільова адресна безоплатна допомога в грошовій або натуральній формі, у вигляді безповоротної фінансової допомоги або добровільних пожертвувань, або допомога у вигляді виконання робіт, надання послуг, що надається іноземними та вітчизняними донорами із гуманних мотивів отримувачам гуманітарної допомоги в Україні або за кордоном, які потребують її у зв’язку з соціальною незахищеністю, матеріальною незабезпеченістю, важким фінансовим становищем, виникненням надзвичайного стану, зокрема внаслідок стихійного лиха, аварій, епідемій і епізоотій, екологічних, техногенних та інших катастроф, які створюють загрозу для життя і здоров’я населення, або тяжкою хворобою конкретних фізичних осіб, а також для підготовки до збройного захисту держави та її захисту у разі збройної агресії або збройного конфлікту. Гуманітарна допомога є різновидом благодійництва і має спрямовуватися відповідно до обставин, об’єктивних потреб, згоди її отримувачів та за умови дотримання вимог ст. 3 Закону України "Про благодійну діяльність та благодійні організації".

Набувачі гуманітарної допомоги - фізичні та юридичні особи, які її потребують і яким вона безпосередньо надається (абз. 11 ст. 1 Закону N 1192). Тобто, гуманітарна допомога має адресний характер.

Отримувачами гуманітарної допомоги виступають юридичні особи, яких зареєстровано в установленому Кабінетом Міністрів України порядку в Єдиному реєстрі отримувачів гуманітарної допомоги, зокрема можуть бути підприємства громадських організацій осіб з інвалідністю, ветеранів війни та праці, а також підприємства, установи та організації, що утримуються за рахунок бюджетів, та уповноважені ними державні установи (абз. 5 ст. 1 Закону N 1192).

Статтею 11 Закону N 1192 передбачено, що відповідні спеціально уповноважені державні органи з питань гуманітарної допомоги та органи доходів і зборів здійснюють контроль щодо використання гуманітарної допомоги за цільовим призначенням. Отримувач гуманітарної допомоги і набувач гуманітарної допомоги (юридична особа) щомісячно в установленому порядку подають до відповідного спеціальної уповноваженого державного органу з питань гуманітарної допомоги звіти про наявність та розподіл гуманітарної допомоги до повного використання всього обсягу отриманої гуманітарної допомоги.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері соціального захисту населення, здійснює зокрема контроль за отриманням, розподілом, використанням за цільовим призначенням, підготовкою статистичної звітності, обліком гуманітарної допомоги, визнаної такою рішенням спеціально уповноважених державних органів з питань гуманітарної допомоги (ст. 5 Закону N 1192).

У разі порушення законодавства про гуманітарну допомогу, зокрема використання гуманітарної допомоги не за цільовим призначенням, використання гуманітарної допомоги з метою отримання прибутку, особи винні у такому порушенні несуть кримінальну або адміністративну відповідальність згідно з законом, а отримувачі гуманітарної допомоги, які допустили порушення законодавства про гуманітарну допомогу виключаються з Єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги за рішенням центрального органу виконавчої влади (ст. 12 Закону N 1192).