Державна фіскальна служба України з метою належного адміністрування податку на прибуток та у зв'язку з надходженням запитів від банківських установ стосовно податкового обліку курсових різниць від перерахунку сформованих страхових резервів за активами в іноземній валюті повідомляє таке.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на курсові різниці від перерахунку сформованих страхових резервів за активами в іноземній валюті.

Такі операції відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату.

Повноваження щодо встановлення обов'язкових для банківської системи стандартів та правил ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності згідно зі ст. 41 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України" , надано Національному банку України (далі - Закон № 679).

Тож Національним банком України як головним регулятором з питань бухгалтерського обліку і фінансової звітності для банківської системи з питання, що стосується впливу валютних курсів за фінансовими інструментами, вираженими в іноземній валюті, зокрема резервом, визнаним у зв'язку зі знеціненням (зменшенням корисності) фінансового активу, доведено позицію у листі від 13.02.2017 № 60-0004/11295, яка полягає в наступному.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996) державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється, зокрема з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів.

Статтями 6, 12-1 Закону № 996, ст. 41 Закону № 679 , ст. 68 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-III "Про банки і банківську діяльність", встановлено, що банки забезпечують бухгалтерський облік та складання фінансової звітності у відповідності до вимог стандартів та правил ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, встановлених Національним банком України та міжнародними стандартами фінансової звітності.

Банки оцінюють та обліковують фінансові активи з урахуванням положень Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 39 "Фінансові інструменти: визнання та оцінка". Зокрема, параграфом 63 цього стандарту визначено, що у випадку наявності на кінець звітного періоду об'єктивних свідчень того, що відбувся збиток від зменшення корисності фінансового активу, який обліковується за амортизованою собівартістю, балансова вартість такого фінансового активу зменшується на суму збитку прямо або застосовуючи рахунок резервів.

Аналогічні вимоги встановлені Національним банком України. Так, п. 1.3 глави 1 розділу I Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27.12.2007 № 481 (далі - Інструкція № 481-1), встановлено, що балансова вартість - це вартість, за якою актив та зобов'язання відображаються в балансі. Балансова вартість для фінансового активу та фінансового зобов'язання складається з основної суми боргу, нарахованих процентів, неамортизованої премії (дисконту), суми визнаного зменшення корисності.