Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула запит щодо застосування норм Закону України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464) фермерськими господарствами і повідомляє, що відповідь надається згідно з фактичними обставинами, викладеними в запиті.

У частині другій статті 2 Закону N 2464 зазначено, що виключно Законом N 2464 визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених Законом N 2464, або в частині, що не суперечить Закону N 2464 (пункт 1 статті 2 Закону N 2464).

Згідно з пунктом 5 і частини першої статті 4 Закону N 2464 платниками єдиного внеску визначено членів фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

В Законі України від 19 червня 2003 року N 973 "Про фермерське господарство" (далі - Закон N 973) розрізняються поняття "голова фермерського господарства" та "члени фермерського господарства", які регламентуються різними статтями цього Закону.

Вичерпний перелік членів фермерського господарства визначено Законом N 973.

Отже, враховуючи норми Закону N 973 та пункту 5 і частини першої статті 4 Закону N 2464 платниками єдиного внеску визначено виключно членів фермерських господарств, які мають обов’язок щодо постановки на облік у контролюючому органі, відповідно і сплати єдиного внеску.

Крім того, повідомляємо, що згідно з пунктом 52.2 статті 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.