Державна фіскальна служба України на запит Підприємства щодо податкових зобов’язань платників єдиного податку четвертої групи (далі - Податок), керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) надає індивідуальну податкову консультацію.

Підприємство, як платник Податку запитує про порядок визначення бази оподаткування Податком в умовах дії Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2016 р. N 831 (далі - Методика), зокрема, щодо застосування коефіцієнту 1,756, запровадженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 р. N 1185 "Про внесення змін до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів".

Кодексом передбачено звільнення платників Податку від сплати земельного податку (далі - Плата) в частині приналежних йому земельних ділянок, що використовуються платниками Податку для ведення сільськогосподарського товаровиробництва (п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу), крім сільськогосподарських угідь, за які справляється Податок (ст. 292-1 Кодексу).

Оскільки, до земель сільськогосподарського призначення включаються як сільськогосподарські, так і несільськогосподарські угіддя (част. 2 ст. 22 Земельного кодексу України), то Підприємство зацікавлене у з’ясуванні поширення норм п. 4 п. 297.1 ст. 297 Кодексу на несільськогосподарські угіддя.

Щодо визначення бази Податку