Державна фіскальна служба України відповідно щодо надання індивідуальної податкової консультації стосовно права платника відмовити у допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної виїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість і термінів проведення такої перевірки, та керуючись статтею 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), повідомляє.

Щодо тривалості проведення документальної виїзної перевірки.

Право, підстави та строки проведення документальної виїзної перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість регламентовано пунктом 78.1 статті 78 та пунктом 11 статті 200 Кодексу.

Відповідно до пункту 200.11 статті 200 Кодексу контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації провести документальну перевірку платника податку.

Тривалість перевірок, визначених у статті 78 Кодексу, регламентовано абзацем першим пункту 82.2 статті 82 Кодексу:

15 робочих днів для великих платників податків;

5 робочих днів для суб'єктів малого підприємництва;

10 робочих днів для інших платників податків.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 78 Кодексу, можливе за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів (абзац другий пункту 82.2 статті 82 Кодексу).

Належність суб'єктів господарювання до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва, залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності зарік, визначено статтею 55 Господарського кодексуУкраїни.

Суб'єктами мікропідприємництва є юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб'єктами малого підприємництва є юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Суб'єктами великого підприємництва є юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.

Інші суб'єкти господарювання належать до суб'єктів середнього підприємництва.

Для визначення відповідності критеріям ДФС використовуються дані звітності, поданої платниками податків.

Зокрема, одним із показників, який використовується у чинній нормі є "Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку", що відображається у рядку 01 податкової декларації з податку на прибуток підприємства, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 р. N 897(із змінами та доповненнями).