Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ), розглянула звернення, яке надіслане листом ГУ ДФС у Волинській області, і надає індивідуальну податкову консультацію щодо нарахування податкових зобов'язань із земельного податку фізичній особі - власнику земельної ділянки.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗКУ), а справляння плати за землю - ПКУ.

Статтею 206 ЗКУ визначено, що використання землі в Україні є платним.

Відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПКУ плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі. Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності (статті 269, 270 ПКУ).

Відповідно до статті 81 ЗКУ громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, придбання за договором купівлі- продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПКУ підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.