Державна фіскальна служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) розглянула запит щодо практичного застосування у 2018 році окремих норм законодавства особами, які провадять незалежну професійну діяльність та є одночасно фізичними особами - підприємцями і повідомляє таке.

Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної зі збором та веденням обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), регулюються виключно Законом України від 08 липня 2010 року N 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).

Платниками єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону N 2464 є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Водночас, платниками єдиного внеску відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закону N 2464 є особи, які провадять незалежну професійну діяльність.

Базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених, зокрема, у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону N 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (абзац перший пункту 2 частини першої статті 7 Закону N 2464).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац другий пункту 2 частини першої статті 7 закону N 2464).

Отже, самостійне визначення бази нарахування єдиного внеску для фізичних осіб - підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у разі відсутності доходу (прибутку) є обов'язком.

Єдиний внесок для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом N 2464. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону N 2464).

З 01.01.2018 р. особи, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону N 2464, звільнятимуться від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягай віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09 липня 2003 року N 1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону N 2464).

Водночас зауважуємо, що норми частина четверта статті 4 Закону N 2464 не поширюються на осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

З 01.01.2018 р. для фізичних осіб - підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, встановлено єдині строки сплати єдиного внеску.

Зазначені особи зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону N 2464).