Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткуванню процентів за позикою, які сплачуються позичальником - резидентом України на користь компанії - резидента Австрії, якому первісним позикодавцем - резидентом Кіпру уступлено право вимоги за позикою і стосовно питання застосування відповідних положень міжнародного договору та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку як кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 ЦКУ).

Відповідно до ст. 509 ЦКУ зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Однією з підстав для заміни кредитора у зобов’язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст. 512 ЦКУ).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов’язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦКУ).

Таким чином, на момент укладання додаткової угоди до договору позики між резидентом України (позичальником) та резидентом Кіпру (первісний позикодавець), за якою право вимоги резидента Кіпру відступаються резиденту Австрії (новий позикодавець), до резидента Австрії переходять всі права первісного кредитора щодо вимог із виконання позичальником зобов’язань за договором позики, зокрема, стосовно виплати процентів за користування позиковими коштами.

Відповідно до положень пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти, зокрема проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов’язаннями, випущеними (виданими) резидентом (пп. "а" пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу).

Згідно з пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Кодексу резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у пп. 141.4.1 п. 141.4 ст. 141 Кодексу, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 та 141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Кодексу) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Статтею 3 Кодексу передбачено, що якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.