Головним управлінням ДФС у Рівненській області розглянуто лист про надання роз’яснення:

Щодо підстав для справляння земельного податку за земельні ділянки, по яких не завершена процедура юридичного оформлення права постійного користування.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III, зі змінами та доповненнями (далі – ЗКУ), а справляння плати за землю – Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ).

Згідно зі ст. 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

З огляду на норми пп.269.1.2 п.269.1 ст.269 та пп.270.1.1 п.270.1 ст. 270 ПКУ, платниками земельного податку є, зокрема, землекористувачі, а об’єктом оподаткування земельним податком - земельні ділянки, які перебувають у користуванні.

Земельна ділянка – частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (пп.14.1.74 п.14.1 ст. 14 ПКУ).

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п. 286.1 ст. 286 ПКУ).

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 ст. 287 ПКУ).