Державна фіскальна служба України в межах компетенції розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо застосування окремих норм законодавства та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), умови та порядок його нарахування і сплати регулюються виключно Законом України від 08 липня 2010 року N 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон N 2464).

Платниками єдиного внеску, зокрема, є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пункт 5 частини першої статті 4 Закону N 2464).

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону N 2464 встановлено, що базою нарахування єдиного внеску для осіб, визначених пунктом 5 частини першої статті 4 Закону N 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону N 2464).

Також, пунктом 1 частини першою статті 4 Закону N 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці.

Базою нарахування єдиного внеску для роботодавців, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР "Про оплату праці", та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (пункт 1 частини першої статті 7 Закону N 2464).