Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс).

Згідно статті 291 Кодексу спрощена система оподаткування обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пп. 297.1 ст. 297 Кодексу.

Згідно з п.291.4 ст. 291 Кодексу, до платників єдиного податку, які відносяться до:

першої групи, належать фізичні особи – підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб;

обсяг доходу не перевищує 300 000грн.;

другої групи, належать фізичні особи – підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

- обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень;

третьої групи, належать фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

- не використовують працю найманих осіб або кількість найманих осіб не обмежена;

- обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень.

До 01.01.2017 ставки єдиного податку встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, та у відсотках до доходу (відсоткові ставки) (п.293.1 ст. 293 Кодексу).

З 01.01.2017 до ст. 293 Кодексу внесено зміни та викладено в наступній редакції:

"293.1. Ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу".

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб-підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць.

для першої групи платників єдиного податку – у межах до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати ( з 01.01.2017 – у межах до 10 відсотків розміру прожиткового мінімуму);

2) для другої групи платників єдиного податку у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (п.293.2 ст. 293 Кодексу).

Відсоткова ставка єдиного податку для платників єдиного податку третьої групи встановлюється у розмірі:

3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з цим Кодексом;

5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку (п. 293.3. ст. 293 Кодексу ).