Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається згідно з нормами Кодексу, які діяли у 2016 році.

Згідно зі ст. 36 Закону України від 07 грудня 2000 року N 2121-III "Про банки і банківську діяльність" банки зобов’язані формувати резервний фонд на покриття непередбачених збитків по всіх статтях активів та позабалансових зобов’язаннях.

Відповідно до п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року N 237 (далі - П(С)БО N 10), безнадійна дебіторська заборгованість - це поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позовної давності.

Виключення безнадійної дебіторської заборгованості з активів здійснюється з одночасним зменшенням величини резерву сумнівних боргів. У разі недостатності суми нарахованого резерву сумнівних боргів безнадійна дебіторська заборгованість списується з активів на інші операційні витрати (п. 11 П(С)БО N 10).

Пунктом 139.2 ст. 139 Кодексу встановлено порядок коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають при формуванні резервів сумнівних боргів.