Державна фіскальна служба України, керуючись п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України, розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо порядку оподаткування операцій з надання нерухомого майна у користування за договором позички та повідомляє.

Основним законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, є Податковий кодекс України (далі - Кодекс).

Зазначаємо, що п. 52.1 ст. 52 Кодексу визначено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства (п. 52.1 ст. 52 Кодексу). Крім того, відповідно до п. 52.3 ст. 52 Кодексу передбачено надання індивідуальної податкової консультації виходячи з фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків.

Відповідно до ст. 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Згідно зі ст. 827 ЦКУ за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. Користування річчю вважається безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті відносин між ними.

Відповідно до ч. 3 ст. 827 ЦКУ до договору позички застосовуються положення глави 58 ЦКУ, яка містить загальні положення про найм (оренду). Слід зазначити, що ст. 761 глави 58 ЦКУ передбачено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Договір позички будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у формі, яка визначена відповідно до ст. 793 ЦКУ (ст. 828 ЦКУ).

При цьому ст. 793 ЦКУ передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.

Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Слід зазначити, що зміст правочину не може суперечити ЦКУ, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ст. 203 ЦКУ). Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону встановлені параграфом 2 глави 16 ЦКУ.

Крім того, Законом України від 24 червня 2004 року N 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги" (далі - Закон N 1875) визначено, що споживач (фізична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу) зобов'язаний, зокрема укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (ст. 20 Закону N 1875).