Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку оподаткування ПДВ операції із внесення резидентом/нерезидентом до статутного капіталу банка - резидента майнових прав на кредиторську заборгованість за договорами позики в обмін на корпоративні права (частки у статутному капіталі), а також операції резидента/нерезидента з постачання (дарування) цінних паперів (акцій) банку - резиденту і, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності визначено Господарським кодексом України (далі - ГКУ).

Статтею 86 ГКУ визначено, що вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об’єкти інтелектуальної власності), кошти, у тому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному капіталі товариства. Порядок оцінки вкладів визначається в установчих документах господарського товариства, якщо інше не передбачено законом.

Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу, векселі, майно державних (комунальних) підприємств, яке відповідно до закону (рішення органу місцевого самоврядування) не підлягає приватизації, та майно, що перебуває в оперативному управлінні бюджетних установ, якщо інше не передбачено законом.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Разом з цим, як зазначено у листі-роз'ясненні Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13.03.2017 р. N 3211-13/7868-03, чинним на сьогодні цивільним законодавством не забороняється збільшувати статутний капітал (складений) та додатковий капітал, а також інші фонди господарського товариства на суму кредиторської заборгованості господарського товариства перед одним із засновників (учасників, акціонерів) такого господарського товариства за договором позики або іншими видами договірних зобов’язань (крім договорів кредитування і застави).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Згідно з нормами чинного законодавства платники податку зобов’язані самостійно декларувати свої податкові зобов’язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які перераховані ПКУ.

При цьому пунктом 44.1 статті 44 розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.