Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Податкового кодексу України (далі – Кодекс), податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

З тексту Вашого звернення незрозуміло, чи зареєстровані Ви платником ПДВ та з якої причини Вами подано уточнюючий розрахунок, у зв’язку з чим відповідь буде надано виходячи із загальних вимог чинного законодавства.

Порядок визначення податкових зобов’язань по податку на додану вартість встановлено розділом V Кодексу, згідно якого об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За результатами звітного періоду платником подається податкова декларація, в якій платником визначається сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затверджено наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (далі – Порядок № 21)

Так, відповідно до розділу IV Порядку № 21, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Податкового кодексу України (далі – Кодекс)) платник податку самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.