Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування операцій за договорами страхування додаткової пенсії та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Відносини у сфері страхування регулюються Законом України від 7 березня 1996 року N 85/96-ВР "Про страхування" (далі - Закон).

Відповідно до ст. 16 Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 17 Закону правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування (ст. 17 Закону).

Пунктом 2 статті 36 Закону встановлено, що видача ліцензій страховикам на здійснення страхової діяльності та проведення перевірок їх відповідності виданій ліцензії - є однією з основних функцій Уповноваженого органу (Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг).

У разі, якщо страховик запроваджує нові правила страхування чи коли до правил страхування вносяться зміни та (або) доповнення, страховик повинен подати ці нові правила, зміни та (або) доповнення для реєстрації до Уповноваженого органу.

Відповідно до ст. 38 Закону Уповноважений орган видає страховикам ліцензію на проведення конкретних видів страхування.

Згідно з пп. 14.1.52 п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір довгострокового страхування життя (далі - Договір) - договір страхування життя строком на п’ять і більше років, який передбачає страхову виплату одноразово або у вигляді ануїтету, якщо застрахована особа дожила до закінчення терміну дії договору страхування чи події, передбаченої у договорі страхування, або досягла віку, визначеного договором. Такий договір не може передбачати часткових виплат протягом перших п’яти років його дії, крім тих, що здійснюються у разі настання страхових випадків, пов’язаних із смертю чи хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, що призвело до встановлення застрахованій особі інвалідності I або II групи чи встановлення інвалідності особі, яка не досягла вісімнадцятирічного віку. При цьому платник податку - роботодавець не може бути вигодонабувачем за такими договорами страхування життя.