Державна фіскальна служба України щодо порядку нарахування пені та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Платник просить роз’яснити який порядок розрахунку пені на суми грошового зобов’язання, визначеного платником податків самостійно до 01.09.2015 р.

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Кодексу у разі, якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов’язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний, за винятком випадків, установлених п. 50.2 ст. 50 Кодексу:

або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов’язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.

Відповідно до пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

При цьому Законом України від 17 липня 2015 року N 655-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків" (далі - Закон N 655-VII) внесено зміни до пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Кодексу, які набрали чинності з 01.09.2015 р.

Так, після закінчення встановлених п. 57.1 ст. 57 Кодексу строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Законом N 655-VII передбачено, що нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 р. N 1-рп/99 визначено, що положення частини першої статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).