Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо визнання платежу роялті та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з п. 1 ст. 420 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) до об’єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення.

Відповідно до ст. 493 ЦКУ торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.

Набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Умови та порядок видачі свідоцтва встановлюються законом (п. 1 ст. 494 ЦКУ).

Майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку є зокрема, право на використання торговельної марки та виключне право дозволяти використання торговельної марки (п. 1 ст. 495 Кодексу).

Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку належать володільцю відповідного свідоцтва, володільцю міжнародної реєстрації особі, торговельну марку якої визнано в установленому законом порядку добре відомою, якщо інше не встановлено договором (п. 2 ст. 495 ЦКУ).

Як зазначено в листі, підприємством при укладенні ліцензійного договору на передачу права користування торговим знаком в самому договорі буде передбачено право ліцензіата продати або здійснити відчуження в інший спосіб права інтелектуальної власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси.