Державна фіскальна служба України у зв’язку із внесенням окремих змін до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та статей 1 і 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та з метою забезпечення якісного документування результатів документальних перевірок платників податків за фактами їх участі у схемах ухилення від оподаткування ПДВ повідомляє таке.

Відповідно до пп. 4 п. 94 розділу I Закону України від 21 грудня 2016 року N 1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) після абзацу другого доповнено новим абзацом такого змісту:

"Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/ послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження".

При цьому абзац другий п. 201.10 ст. 201 ПКУ визначає, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту; згідно з абзацом третім п. 198.6 ст. 198 ПКУ податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Зазначені та інші норми ПКУ, що регулюють питання оподаткування податком на додану вартість у взаємовідносинах платників податків при здійсненні постачання-придбання товарів/послуг (проведенні за них безготівкових розрахунків), чітко визначають такі обов'язкові умови для:

складання і реєстрації постачальником податкової накладної в ЄРПН - це здійснення продавцем (постачальником) - контрагентом покупця операції з постачання останньому товарів/послуг (наявність події з відвантаження товарів/факту постачання послуг) або зарахування на банківський рахунок продавця попередньої оплати (авансу) на оплату покупцем товарів/послуг (пп."а"/"б" п. 185.1 ст. 185; пп."а"/"б" п. 187.1 ст. 187; абзаци перші п. 201.1, 201.7 і 201.10 ст. 201 ПКУ);

нарахування покупцем сум податку, що відносяться до податкового кредиту на підставі зареєстрованої постачальником податкової накладної в ЄРПН - це здійснення покупцем - контрагентом продавця (постачальника) операції з придбання (отримання) від останнього товарів/послуг або перерахування йому з банківського рахунку коштів на оплату товарів/послуг (пп."а" п. 198.1, абзаци перший - третій п. 198.2, абзаци перший - другий п. 198.3 і абзац третій п. 198.6 ст. 198; абзаци другий - третій п. 201.10 ст. 201 ПКУ).

Відповідно до абзаців першого - другого п. 44.1 ст. 44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством; платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених зазначеними документами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон).

Виходячи з норм Закону (з урахуванням змін, внесених Законом України від 3 листопада 2016 року N 1724-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо усунення адміністративних бар'єрів для експорту послуг"):

операції обліковуються відповідно до їх сутності (абзац восьмий статті 4 Закону), що безумовно передбачає наявність факту здійснення господарської операції, правильне визначення її змісту і обсягу та відповідного дебітора або кредитора, а отже, унеможливлює відображення в первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку нереальних операцій з псевдоконтрагентами;