Державна фіскальна служба України розглянула звернення щодо порядку застосування пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) та, керуючись статтею 52 ПКУ, повідомляє.

Як зазначено у зверненні, підприємство здійснює операції з надання в оренду нерухомого майна, а також планує отримувати дивіденди від участі у статутному капіталі іншого підприємства.

Пунктом 185.1 статті 185 розділу V ПКУ визначено, що об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Під постачанням послуг розуміється будь яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).

Таким чином, операції з постачання послуг з оренди майна є об’єктом оподаткування та оподатковуються ПДВ у загальновстановленому порядку за основною ставкою.

Пунктом 196.1 статті 196 ПКУ передбачено, що операції з виплат дивідендів, роялті у грошовій формі або у вигляді цінних паперів, які здійснюються емітентом, не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Отже, операції з виплати дивідендів не є об'єктом оподаткування ПДВ для емітента, який здійснює такі операції (виплату дивідендів).

Операція з отримання дивідендів з метою оподаткування ПДВ не може розглядатися як оподатковувана чи неоподатковувана, оскільки об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, а не з їх отримання.

Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 ПКУ.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.