У зв'язку із запитами митниць ДФС та суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо порядку застосування декларації інвойс, в якій вартість партії товарів зазначена у валюті, відмінній від євро або національних валют країн-членів Європейського Союзу, в рамках Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27 червня 2014 року (далі - Угода) повідомляємо.

Статтею 22 Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "походження товарів" і методів адміністративного співробітництва" до Угоди (далі - Протокол 1) встановлено вимоги до складення експортером декларації інвойс, зазначеної в статті 16(1)(b) цього Протоколу, зокрема декларація інвойс може бути складена:

(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу,

або

(b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.

Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншому комерційному документі декларації, текст якої наведено у додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту.

Статтею 27 "Звільнення від підтвердження походження" Протоколу 1 встановлено, що товари, які надсилаються малими пакунками від одних приватних осіб до інших або становлять частину особистого багажу подорожуючих, мають бути визнані такими, що походять з певної країни, не потребуючи подання підтвердження походження за умови, що ці товари не імпортовані з метою торгівлі й були задекларовані як такі, що відповідають вимогам цього Протоколу, і щодо правдивості цієї декларації немає жодних сумнівів. У випадку надсилання товарів поштою така декларація може бути зроблена на митній декларації CN 22/CN 23 або на аркуші паперу, доданого до цього документа.

Нерегулярне ввезення товарів, призначених лише для особистого використання одержувачів або подорожуючих чи їхніх сімей, не визнається імпортом з метою торгівлі, якщо з природи й кількості товарів очевидно, що їхнє комерційне використання не планується.

Сукупна вартість цих товарів не повинна перевищувати 500 євро у випадку малих пакунків і 1200 євро у випадку товарів, що входять до складу особистого багажу подорожуючих.

Статтею 31 "Суми в євро" Протоколу 1 встановлено механізм застосування положень статті 22(1)(b) і статті 27(3) цього Протоколу у випадках, коли інвойс на товари надано у національних валютах країн - членів Європейського Союзу:

1. Для застосування положень статті 22(1)(b) і статті 27(3) цього Протоколу у випадках, коли інвойс на товари надано у іншій валюті ніж євро, кожна з зацікавлених країн повинна щорічно встановлювати суми в національних валютах країн-членів Європейського Союзу та України, еквівалентні до наведених сум у євро.

2. Положення статті 22(1)(b) або статті 27(3) цього Протоколу застосовуються до партії товару з використанням валюти, яка вказана в інвойсі на цю партію, згідно з сумою, встановленою відповідною країною.

3. Використовувані суми в будь-якій національній валюті мають бути еквівалентні до відповідних сум у євро станом на перший робочий день жовтня. Ці значення повинні бути передані Європейській комісії до 15 жовтня і стають чинними з 1 січня наступного року. Європейська комісія повинна повідомити всі зацікавлені країни про відповідні суми.