Державна фіскальна служба України, керуючись пп. 4 п. 4 Положення про Державну фіскальну службу України , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2014 року № 236, у зв'язку із надходженням численних запитів від платників податків щодо визначення бази оподаткування платою за землю (далі - Плата), звертає увагу територіальних органів на окремі питання адміністрування Плати у 2017 році, встановленої розділом XII Податкового кодексу України (далі - Кодекс), переважно для земельних ділянок у межах населених пунктів.

Базою оподаткування Платою є вартість земельної ділянки визначена як величина рентного доходу - доходу, який можна отримати від землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки, що визначений за встановленими і затвердженими нормативами у порядку виконання нормативної грошової оцінки (ст. 1 Закону України "Про оцінку земель" (далі - Закон)).

Нормативна грошова оцінка - оцінка, яка на підставі рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ст. 15 Закону), може проводитися з періодичністю не рідше ніж один раз на:

5-7 років для земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення, а також земельних ділянок сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів;

7-10 років для земельних ділянок несільськогосподарського призначення, розташованих поза межами населених пунктів.

Нормативна грошова оцінка виконується юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій" (частина третя ст. 18 Закону), для визначення:

розміру земельного податку;

орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності;

показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Отже, для цілей визначення розміру бази оподаткування Платою використовується величина нормативної грошової оцінки земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом XII Кодексу (пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 Кодексу ).

Відомості про величину нормативної грошової земельної ділянки, а також інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку (частина перша ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (далі - Закон про Кадастр), включаються до Державного земельного кадастру (далі - Кадастр) - єдиної державної геоінформаційної системи відомостей про землі, що розташовані в межах державного кордону України, зокрема їх цільове призначення, дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, у тому числі й при справлянні Плати (ст. 2 Закону про Кадастр).

Кадастр як інформаційна (автоматизована) система передбачає підстави внесення до нього відомостей не тільки про:

цільове призначення земель як складової заходів із землеустрою території (частина друга ст. 21 Закону про Кадастр );