Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), на запит Підприємства щодо екологічного податку (далі - Податок) повідомляє.

Підприємство поінформувало, що отримало дозвіл на створення місця тимчасового розміщення твердих побутових відходів на території земельної ділянки (далі - Дозвіл), і, посилаючись на пп. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Кодексу щодо визнання платниками Податку у частині розміщення відходів (пп. 240.13 п. 240.1 ст. 240 Кодексу) лише суб'єктів, які здійснюють технологічні операції з остаточного розміщення відходів, зацікавлене у визнанні його неплатником Податку як суб'єкта, що отримав дозвіл на тимчасове розміщення твердих побутових відходів. Закон України "Про відходи", який визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із утилізацією, захороненням відходів, регламентував затвердження Порядку ведення реєстру місць видалення відходів постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року N 1216 (далі - Реєстр, Порядок). Зокрема, Порядком визначено, що видаленням відходів вважаються операції з відходами, які не призводять до їх утилізації. Наприклад, додатком 2 до Порядку до таких операцій віднесено також і операції з поховання у землі чи скидання на землю (зокрема на звалище тощо). При цьому місцями видалення відходів вважаються спеціально відведені місця або об'єкти (полігони, комплекси, котловани, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких для видалення відходів отримано дозвіл від спеціально уповноважених органів у сфері поводження з відходами.