Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ), розглянула лист щодо практичного застосування норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) визначено главою 16-1 Земельного кодексу України (далі - ЗКУ) та главою 33 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до ст. - 102-1ЗКУ право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки та особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для таких потреб, відповідно до ЦКУ.

Статтею 409 ЦКУ визначені права та обов'язки власника земельної ділянки, наданої у користування для сільськогосподарських потреб. Зокрема, власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею.

Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV ПКУ, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПКУ об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, крім доходів, визначених ст. 165 ПКУ (пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПКУ).

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку 18 відс., визначену ст. 167 ПКУ (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ).