Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення про надання індивідуальної податкової консультації та повідомляє таке.

Право на віднесення платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених/нарахованих у разі здійснення операцій з придбання товарів або необоротних активів, закріплено ст. 198 Кодексу.

При цьому, рішення про відшкодування ПДВ може бути прийняте контролюючим органом після підтвердження сум ПДВ, заявлених до відшкодування відповідно до вимог ст. 200 Кодексу, та у разі додержання платником ПДВ законодавчих та нормативних актів з питань оподаткування.

Згідно із п. 200.4 ст. 200 Кодексу бюджетному відшкодуванню на поточний рахунок платника ПДВ за його заявою підлягає сума ПДВ, що фактично сплачена у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам товарів або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму ПДВ, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 Кодексу, на момент отримання контролюючим органом податкової декларації.

Зауважуємо, відповідно до п. 198.5 ст. 198 Кодексу платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами, необоротними активами, у разі, якщо такі товари, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема в операціях, що не є господарською діяльністю платника ПДВ (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 Кодексу) або в операціях, що здійснюються платником ПДВ в межах балансу, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, при цьому, не може бути нижче ціни придбання таких товарів.