Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула звернення щодо отримання індивідуальної податкової консультації, яке надіслане ГУ ДФС у Житомирській області, та надає індивідуальну податкову консультацію з порушених у ньому питань.

Статтями 42, 43 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно з п. 45.1 ст. 45 Кодексу платник податків - фізична особа зобов’язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. При цьому, платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України від 15.05.2003 N 755-ІV "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - Закону N 755) державна реєстрація фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - це офіційне визнання шляхом засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у відомостях про фізичну особу - підприємця розміщено відомості, зокрема, про місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв’язок з фізичною особою - підприємцем) (п. 4 ст. 9 Закону N 755).

Взяття на податковий облік у контролюючому органі за основним місцем обліку фізичної особи - підприємця здійснюється після її державної реєстрації.

Разом з тим Законом України від 23 березня 2017 року N 1989-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо уточнення деяких положень та усунення суперечностей, що виникли при прийнятті Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" було внесено зміни до Закону України від 21 грудня 2016 року N 1797-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", відповідно до яких пп. 38.9 п. 38 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу XX Перехідних положень ПКУ викладено у редакції: "Під час нарахування (виплати) фізичним особам - підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов’язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія п. 177.8 ст. 177 цього Кодексу.