Державна фіскальна служба Україна, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), розглянула лист, і повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у листі.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі - ПКУ), відповідно до пп. 164.2.4 п. 164.2 ст. 164 якого до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається, зокрема частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями ст. 172 ПКУ.

Порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) нерухомого майна визначено ст. 172 ПКУ.

Відповідно до п. 172.8 ст. 172 ПКУ під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об’єкти нерухомого майна, крім їх успадкування та дарування.

Одночасно з дією п. 172.4 ст. 172 ПКУ, якщо стороною договору купівлі- продажу, міни об'єкта нерухомого майна є, зокрема юридична особа, така особа є податковим агентом платника податку щодо нарахування, утримання та сплати (перерахування) до бюджету податку з доходів, отриманих платником податку від такого продажу (обміну) (пп. 172.7 ст. 172 ПКУ).

Крім того, абзацом другим пп. 165.1.16 п. 165.1 ст. 165 ПКУ встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи, отримані внаслідок реалізації заставленого майна, майна платника податку при зверненні стягнення фінансовою установою на таке майно у зв’язку з невиконанням платником податку своїх зобов'язань за договором кредиту (позики), за умови що таке майно було придбано за рахунок такого кредиту (позики). Тобто зазначена норма містить дві обов’язкові умови, при настанні яких дохід від відчуження заставного майна не є об’єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Враховуючи викладене, у разі набуття банком права власності на об'єкт нерухомого майна шляхом взяття заставленого майна на свій баланс, слід вважати, що фізична особа - майновий поручитель відчужила (продала) своє власне майно. Банк зобов'язаний виконати усі функції податкового агента, визначені розділом IV ПКУ.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 605 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

При цьому до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається:

дохід, отриманий таким платником як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 ПКУ) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом (пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ);