Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), на запит Товариства щодо плати за землю повідомляє.

Товариство поінформувало, що перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку третьої групи), володіє на праві приватної власності нерухомим майном, яке використовує у господарській діяльності, у тому числі й шляхом надання в оренду нерухомого майна - основний вид його діяльності. Право власності або договір оренди на земельну ділянку Товариством не оформлено.

Товариство просить надати роз’яснення щодо наявності у нього обов’язку зі сплати земельного податку.

Визначений ст. 206 Земельного кодексу України (далі - Земельний кодекс) принцип платності користування землею передбачає, що об’єктом плати за землю є земельна ділянка — частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї (земельної ділянки) майновими правами (ст. 79 Земельного кодексу).

Натомість Товариство не повідомило про виконання ним вимог ст. - 79-1 Земельного кодексу щодо формування земельної ділянки як об’єкта цивільних прав, право на яку виникло у Товариства з набуттям права власності на будівлі та споруди, з урахуванням вимог частини другої ст. 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) та частин першої, п’ятої, шостої ст. 120 Земельного кодексу.