Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла до 01.04.2017, далі – ПКУ), розглянула лист щодо практичного застосування норм податкового законодавства, та в межах компетенції повідомляє.

Згідно зі ст. 65 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) управління підприємством здійснюється відповідно до його установчих документів на основі поєднання прав власника щодо господарського використання свого майна і участі в управлінні трудового колективу.

Статтею 57 ГКУ передбачено, що установчими документами суб'єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбачених законом, статут (положення) суб'єкта господарювання.

При цьому статут суб’єкта господарювання повинен містити, зокрема, відомості про органи управління і контролю та їх компетенцію.

Відповідно до п. 19-1.1 ст. - 19-1 ПКУ контролюючі органи здійснюють, зокрема, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених ПКУ, а також надають індивідуальні податкові консультації відповідно до норм ПКУ.

Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень (п. 52.5 ст. 52 ПКУ).

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV ПКУ, відповідно до п.п. 162.1.2 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа – нерезидент.