- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Наказ
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
НАКАЗ
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
16 січня 2017 р.
за № 38/29906
Про затвердження Інструкції з організації водолазних спусків та робіт у Національній гвардії України
1. Затвердити Інструкцію з організації водолазних спусків та робіт у Національній гвардії України, що додається.
2. Головному управлінню Національної гвардії України забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.
3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Ярового С.А.
ПОГОДЖЕНО:
Голова Державної служби України
з надзвичайних ситуацій
Міністр соціальної політики України
В.о. Міністра охорони здоров'я України |
М. Чечоткін
А. Рева
У. Супрун |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства внутрішніх
справ України
02.12.2016 № 1282
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
16 січня 2017 р.
за № 38/29906
ІНСТРУКЦІЯ
з організації водолазних спусків та робіт у Національній гвардії України
Командувач
Національної гвардії України
генерал-лейтенант |
Ю.В. Аллеров |
Додаток 1
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 7 розділу І)
ЖУРНАЛ
водолазних робіт
Додаток 2
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 7 розділу І)
ОСОБИСТА КНИЖКА
водолаза
Додаток 3
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 7 розділу І)
ВИТЯГ
з журналу водолазних робіт
Додаток 4
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 23 розділу IІ)
КВАЛІФІКАЦІЙНІ ВИМОГИ
для присвоєння водолазних кваліфікацій військовослужбовцям
|
Водолазна кваліфікація |
Кваліфікаційні вимоги |
|
1 |
2 |
|
Основні водолазні кваліфікації |
|
Водолаз |
1. Повинен:
пройти підготовку в навчальному підрозділі відповідно до програми;
виконати кількість навчальних спусків під воду, установлену програмою |
2. Повинен знати:
організацію водолазних спусків на глибини до 60 м;
усі типи водолазних споряджень та засоби забезпечення, вивчення яких передбачено програмою;
способи виконання типових водолазних робіт;
фізичні і фізіологічні особливості водолазних спусків;
правила техніки безпеки під час виконання водолазних робіт і способи надання допомоги водолазам в аварійних ситуаціях;
правила зберігання, перевірки, підготовки, виявлення та усунення можливих несправностей водолазного спорядження та засобів забезпечення водолазних спусків;
основні відомості про влаштування кораблів, суден і суднопіднімальних споруд;
причини, ознаки, способи надання першої допомоги і попередження професійних водолазних захворювань |
3. Повинен уміти:
підготувати водолазне спорядження та обладнання для проведення спусків під воду і використовувати його;
виконувати водолазні роботи, передбачені програмою підготовки для цієї кваліфікації;
усувати основні несправності та проводити планово-попереджувальний ремонт водолазного спорядження та обладнання;
обслуговувати декомпресійну барокамеру;
надавати першу допомогу водолазам при водолазних захворюваннях |
|
Інструктор-водолаз |
1. Повинен мати:
кваліфікацію "водолаз";
не менше 90 годин роботи під водою |
2. Повинен знати:
організацію водолазних спусків на глибини до 60 м;
правила безпеки під час виконання водолазних робіт і способи надання допомоги водолазам в аварійних ситуаціях;
типи водолазного спорядження, засоби забезпечення водолазних спусків, вивчення яких передбачене програмою;
інструменти, які використовуються під час виконання водолазних робіт;
способи виконання видів водолазних робіт;
інструкції з використання робочих водолазних таблиць і використання декомпресійних барокамер, правила і строки дезінфекції водолазного спорядження, способи надання першої медичної допомоги при водолазних захворюваннях до прибуття лікаря-терапевта |
3. Повинен уміти:
здійснювати контроль за підготовкою до спусків водолазного спорядження та обладнання;
керувати водолазним спуском та здійснювати медичне забезпечення при спусках на глибину до 20 м;
особисто виконувати всі види водолазних робіт на глибинах, до спусків на які він допущений;
керувати поточним ремонтом водолазного спорядження та засобів забезпечення, проводити регулювання дихальних апаратів;
надавати першу допомогу при професійних водолазних захворюваннях;
керувати обслуговуванням декомпресійної барокамери;
проводити бойову та спеціальну підготовку з водолазами |
|
Старший інструктор-водолаз |
1. Повинен мати:
водолазну кваліфікацію "інструктор-водолаз";
не менше 140 годин роботи під водою;
додаткову водолазну кваліфікацію "водолаз-зварювальник" або "водолаз-підривник"
2. Повинен знати:
організацію водолазних спусків на глибини до 60 м;
теоретичні основи водолазної справи і фізіології водолазних спусків;
тактико-технічні характеристики, улаштування, принцип дії і правила експлуатації всіх типів водолазного спорядження, обладнання та засобів забезпечення водолазних спусків, що використовуються;
основні способи виконання всіх видів водолазних робіт;
правила безпеки під час проведення водолазних спусків, дії водолазів і командира спусків в аварійних ситуаціях під водою на глибинах до 60 м;
причини, ознаки професійних водолазних захворювань, правила попередження, організацію і способи надання першої допомоги в разі їх виникнення;
правила ведення обліково-звітної документації;
організацію навчання і керівництво спеціальною підготовкою підлеглих водолазів
3. Повинен уміти:
керувати водолазними спусками (крім експериментальних), здійснювати медичне забезпечення під час спусків методом короткочасних занурювань на глибинах до 60 м;
керувати ремонтом водолазного спорядження і засобів забезпечення;
особисто виконувати найбільш складні водолазні роботи;
складати звітні документи за результатами проведення всіх видів водолазних робіт;
керувати наданням допомоги водолазам, які захворіли, та проведенням лікувальної рекомпресії до прибуття лікаря-терапевта |
|
Водолазний спеціаліст |
1. Повинен мати та знати:
вищу освіту, спеціальну підготовку, одну або дві додаткові водолазні кваліфікації;
пройти спеціальну підготовку з теорії водолазної справи та основ фізіології водолазних спусків;
вимоги керівних документів з організації, проведення водолазних спусків і робіт, підготовки з водолазної справи;
вимоги керівних документів Правил будови та безпечної експлуатації посудин, що працюють під тиском барокамер, підводних снарядів і спускопідіймальних пристроїв, з утримання водолазної техніки та обладнання (НПАОП 0.00-1.59.87);
тактико-технічні характеристики, улаштування, принцип дії і основні правила експлуатації всіх типів водолазного спорядження, обладнання, водолазних комплексів та засобів забезпечення водолазних спусків;
стан водолазної справи в інших країнах (мати загальне уявлення);
усі види водолазних робіт і способи їх виконання в різних умовах;
правила безпеки під час проведення водолазних спусків у різних умовах і способи надання допомоги водолазам в аварійних ситуаціях та у разі виникнення професійних водолазних захворювань
2. Повинен уміти:
виконувати всі види водолазних робіт у всіх типах водолазного спорядження, до спусків у яких допущений;
керувати водолазними роботами на всіх глибинах, а також нескладними рятувальними, суднопіднімальними, підводно-технічними і спеціальними роботами;
здійснювати медичне забезпечення під час спусків методом КЗ на глибини до 60 м;
здійснювати контроль за дотриманням кваліфікаційних вимог відповідно до своїх обов’язків;
робити необхідні технічні розрахунки залежно від характеру робіт, що виконуються;
керувати бойовою і спеціальною підготовкою підлеглих водолазів;
керувати наданням допомоги водолазам в аварійних ситуаціях;
керувати наданням допомоги водолазам при професійних водолазних захворюваннях і проведенням лікувальної рекомпресії;
здійснювати контроль за проведенням усіх видів ремонтів водолазного спорядження;
здійснювати контроль за правильністю ведення обліково-звітної водолазної документації.
Крім того, водолазний спеціаліст відповідає за підрахунок спускових годин та правильність запису в журналах водолазних робіт військової частини і особистих книжках підлеглих водолазів усіх категорій |
|
Офіцер-водолаз |
1. Повинен:
пройти підготовку в спеціальному навчальному закладі відповідно до програми і виконати встановлену програмою кількість спусків;
скласти іспит відповідній ВКК |
2. Повинен знати:
основи теорії і фізіології водолазної справи;
організацію проведення водолазних спусків на глибинах до 20 м;
документи з організації проведення водолазних спусків і робіт, підготовки позаштатних водолазів;
улаштування, правила зберігання і експлуатації водолазного спорядження та обладнання для забезпечення водолазних спусків, що є на постачанні корабля;
ознаки, причини і заходи щодо попередження професійних водолазних захворювань;
правила надання допомоги водолазу в аварійній ситуації |
3. Повинен уміти:
виконувати водолазні роботи на глибинах до 20 м у всіх типах водолазного спорядження, що є на постачанні корабля;
керувати водолазними спусками водолазів на глибинах до 20 м;
керувати наданням допомоги водолазу в аварійній ситуації;
здійснювати контроль за дотриманням вимог цієї Інструкції на кораблі;
керувати наданням допомоги водолазам, які захворіли, і проведенням лікувальної рекомпресії до прибуття лікаря-терапевта;
керувати спеціальною підготовкою позаштатних водолазів |
|
Позаштатний водолаз |
1. Повинен:
пройти підготовку в спеціальному навчальному закладі відповідно до програми і виконати встановлену програмою кількість спусків;
скласти іспит відповідній ВКК |
2. Повинен знати:
організацію проведення водолазних спусків на глибину до 20 м;
улаштування, правила зберігання і експлуатації водолазного спорядження та обладнання для забезпечення водолазних спусків, що є на постачанні корабля;
ознаки, причини і заходи щодо попередження професійних водолазних захворювань;
правила надання допомоги водолазу в аварійній ситуації |
3. Повинен уміти:
підготувати водолазне спорядження і обладнання до проведення спусків;
виконувати водолазні роботи на глибинах до 20 м;
надавати допомогу водолазу в аварійних ситуаціях;
проводити під керівництвом офіцера-водолаза планово-попереджувальний ремонт та усувати найпростіші несправності водолазного спорядження |
|
Додаткові водолазні кваліфікації |
|
Водолаз-зварювальник |
1. Повинен:
мати одну з основних водолазних кваліфікацій (крім кваліфікацій "офіцер-водолаз" і "позаштатний водолаз");
пройти спеціальну підготовку з підводного зварювання та різання металів, мати кваліфікацію зварювальника та допуск до роботи |
2. Повинен знати:
улаштування і порядок експлуатації апаратури і обладнання для підводного зварювання і різання металів;
правила безпеки під час виконання робіт з підводного зварювання і різання металів |
3. Повинен уміти:
поводитися з електрозварювальною апаратурою і проводити підводне зварювання та різання металів на глибинах згідно з кваліфікацією |
|
Водолаз-підривник |
1. Повинен:
мати одну з основних водолазних кваліфікацій (крім кваліфікацій "офіцер-водолаз" і "позаштатний водолаз");
пройти спеціальну підготовку з підводних вибухових робіт, мати кваліфікацію водолаз-підривник та допуск до роботи |
2. Повинен знати:
основні властивості і особливості застосування вибухових матеріалів;
конструкцію зарядів і правила їх виготовлення;
улаштування і порядок експлуатації обладнання для підводних підривних робіт;
правила поводження з вибуховими речовинами і заходи безпеки під час виконання підводних підривних робіт |
3. Повинен уміти:
установлювати заряди під водою на глибинах згідно з кваліфікацією |
|
Водолаз-глибоководник |
1. Повинен:
мати первинну кваліфікацію "водолаз";
пройти підготовку відповідно до програми в спеціальному навчальному закладі;
виконати встановлену програмою кількість навчальних глибоководних спусків під воду (не менше трьох спусків під воду на глибини понад 60 м) |
2. Повинен знати:
організацію проведення глибоководних водолазних спусків методом КЗ;
тактико-технічні характеристики, улаштування, принцип дії і правила експлуатації водолазного спорядження, обладнання і засобів забезпечення глибоководних водолазних спусків, вивчення яких передбачено програмою;
пристрої та інструмент, що використовуються під час глибоководних водолазних робіт;
правила безпеки під час проведення глибоководних водолазних спусків і способи надання допомоги водолазам в аварійних ситуаціях;
фізіологічні особливості глибоководних водолазних занурень;
причини, ознаки професійних водолазних захворювань, правила попередження і способи надання першої допомоги в разі їх виникнення;
режим праці і відпочинку водолазів-глибоководників |
3. Повинен уміти:
виконувати типові глибоководні водолазні роботи;
використовувати інструмент і пристрої на освоєних глибинах;
надавати допомогу водолазам в аварійних ситуаціях |
|
Акванавт |
1. Повинен:
мати кваліфікацію "водолаз-глибоководник";
пройти підготовку за спеціальною програмою в спеціальному навчальному закладі і скласти залік відповідній ВКК;
виконати встановлену програмою кількість спусків методом ТП (не менше двох спусків на глибину 10 м і один на глибину понад 60 м) |
2. Повинен знати:
водолазне глибоководне спорядження кораблів та організацій НГУ, глибоководний водолазний комплекс, на якому проходив навчання, і основні правила їх використання для водолазних спусків методом ТП;
склад і призначення технічних засобів водолазного комплексу ТП;
особливості організації підготовки і проведення водолазних спусків методом ТП;
загальні теоретичні основи фізіології глибоководних спусків методом ТП;
основні способи виконання типових водолазних робіт як методом КЗ, так і методом ТП;
основні причини, ознаки професійних водолазних захворювань акванавтів, методи їх попередження та лікування;
правила безпеки під час обслуговування технічних засобів комплексу ТП і виконання водолазних спусків методом ТП;
режим праці і відпочинку акванавтів |
3. Повинен уміти:
виконувати типові водолазні роботи на граничних глибинах;
обслуговувати технічні засоби у ВД та у відсіках барокамер ВК ТП;
виконувати необхідні дії у ВД та у відсіках барокамер ВК ТП під час підготовки і проведення водолазних спусків методом ТП;
надавати допомогу аварійним акванавтам, ремонтувати водолазне спорядження і обладнання водолазної декомпресійної камери (далі - ВДК) ТП під керівництвом водолазного спеціаліста |
|
Водолаз-оператор жорсткого водолазного пристрою |
1. Повинен:
мати кваліфікацію "водолаз";
пройти підготовку в спеціальному навчальному закладі за спеціальною програмою і скласти залік відповідній ВКК |
2. Повинен знати:
улаштування жорстких водолазних пристроїв, правила їх експлуатації;
правила безпеки під час спуску в жорстких водолазних пристроях, порядок і правила використання пристроїв в аварійних ситуаціях |
3. Повинен уміти:
готувати жорсткі водолазні пристрої до спуску під воду;
керувати системами жорстких водолазних пристроїв під час проведення спусків і рятувальних робіт;
виконувати підводні роботи за допомогою маніпуляторів;
фотографувати, складати ескізи підводних об’єктів;
використовувати засоби регенерації |
Додаток 5
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 23 розділу ІІ)
ЩОРІЧНІ НОРМО-ГОДИНИ
роботи під водою та спусків за основними і додатковими водолазними кваліфікаціями
|
Кваліфікація |
Кількість спускових годин з початку водолазної практики (годин) |
|
до 500 |
501 - 1000 |
1001 - 2000 |
більше 2000 |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
Основні водолазні кваліфікації |
|
Водолаз |
40 |
40 |
40 |
20 |
|
Інструктор-водолаз |
40 |
20 |
20 |
12 |
|
Старший інструктор-водолаз |
40 |
20 |
20 |
12 |
|
Водолазний спеціаліст |
20 |
20 |
20 |
- |
|
Офіцер-водолаз |
12 спусків на рік (не менше трьох спусків на квартал) |
|
Позаштатний водолаз |
12 спусків на рік (не менше трьох спусків на квартал) |
|
Додаткові водолазні кваліфікації |
|
Водолаз-зварювальник |
Основна кваліфікація + 10 годин роботи під водою зі зварювання та різання (щокварталу) |
|
Водолаз-підривник |
Основна кваліфікація + 5 спусків на рік з практичним установленням зарядів (імітаторів) |
|
Акванавт |
Не менше одного спуску методом ТП на рік з тиском не менше 0,1 мПа (1 кгс/см-2) і часом перебування під таким тиском не менше трьох діб |
|
Водолаз-оператор жорсткого водолазного пристрою |
Не менше одного спуску на квартал |
|
Водолаз-глибоководник |
60 |
60 |
40 |
40 |
Додаток 6
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 33 розділу ІІ)
ЗРАЗОК
щорічного складання заліків водолазами і медичним складом НГУ
|
Категорії водолазів і лікарів |
Хто приймає залік |
До яких видів діяльності допускається |
|
Водолазний спеціаліст |
ЦВКК |
Керівництво водолазними роботами, спусками на граничних глибинах за профілем службової діяльності, спуски під воду, а також до надання першої медичної допомоги на глибинах до 60 м |
|
Лікар-терапевт |
ЦВКК |
Медичне забезпечення водолазних спусків на граничних глибинах згідно з профілем службової діяльності та тренувальних водолазних спусків |
|
Старший інструктор-водолаз |
ВКК навчального закладу;
ВКК військової частини (з’єднання), до складу якої входять водолазні спеціалісти і лікарі-терапевти |
Керівництво водолазними спусками, надання першої медичної допомоги на глибинах до 60 м і до спусків під воду згідно з профілем службової діяльності |
|
Інструктор-водолаз |
ВКК навчального закладу;
ВКК військової частини (з’єднання), до складу якої входять водолазні спеціалісти і лікарі-терапевти |
Керівництво водолазними спусками, надання першої медичної допомоги на глибинах до 20 м і спуски під воду згідно з профілем службової діяльності |
|
Водолаз |
ВКК навчального закладу;
ВКК військової частини (з’єднання), до складу якої входять водолазні спеціалісти і лікарі-терапевти |
Спуски під воду на глибинах до 60 м |
|
Офіцер-водолаз |
ВКК навчального закладу;
ВКК військової частини (з’єднання), до складу якої входять водолазні спеціалісти і лікарі-терапевти |
Спуски під воду та керівництво спусками на глибинах до 20 м |
|
Водолаз |
ВКК військової частини (з’єднання) |
Спуски під воду на глибинах до 20 м |
|
Лікар |
ЦВКК |
Медичне забезпечення водолазних спусків на глибинах до 60 м згідно з профілем службової діяльності |
Додаток 7
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 40 розділу ІІ)
ПРОТОКОЛ
Додаток 8
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 41 розділу ІІ)
ПРОТОКОЛ
Центральної водолазної кваліфікаційної комісії
Додаток 9
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 1 глави 1 розділу ІІІ)
ПЛАН
водолазних спусків
Додаток 10
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 6 глави 1 розділу ІІІ)
КОНТРОЛЬНИЙ АРКУШ
керівника водолазних робіт
|
№ з/п |
Захід, який відпрацьовується |
Відмітка про виконання |
Примітки |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
1 |
Планування водолазних робіт та спусків у добових, тижневих і місячних планах бойової підготовки катерів (кораблів) НГУ. У добовому плані бойової підготовки вказуються місце, глибина, час і мета робіт, визначається керівник, а також медичне та матеріально-технічне забезпечення |
|
|
|
2 |
Планування водолазних спусків щодо визначення обсягу і характеру робіт або тренувань, глибини, обов’язків водолазів, засобів забезпечення водолазних спусків та медичної допомоги, інструктажу щодо заходів безпеки |
|
|
|
3 |
Визначення номера та дати наказу про допуск до керівництва водолазними роботами |
|
|
|
4 |
Вивчення обстановки і залежно від гідрометеорологічних умов у даному районі, характеру майбутніх робіт, інших факторів, що впливають на безпеку проведення водолазних спусків, визначення способу встановлення корабля (судна, катера, шлюпки, водолазного поста) біля об’єкта робіт, безпечного місця спуску та ухвалення рішення щодо часу початку водолазних спусків та робіт |
|
|
|
5 |
Ознайомлення командира спуску і водолазного складу з планом водолазних робіт |
|
|
|
6 |
Оповіщення про початок водолазних спусків та робіт оперативного чергового з’єднання |
|
|
|
7 |
Контроль за дотриманням та виконанням вимог цієї Інструкції і інших керівних нормативних документів з безпеки праці водолазів |
|
|
|
8 |
Організація інструктажу осіб, що беруть участь у роботах, з питань технології робіт і безпеки їх виконання |
|
|
|
9 |
Організація медичного забезпечення водолазних спусків і робіт на об’єкті (об’єктах) |
|
|
|
10 |
Здійснення постійного зв’язку з відповідальними особами підприємств, розташованих у районі робіт, виробнича діяльність яких може вплинути на безпеку праці водолазів |
|
|
|
11 |
Забезпечення збереження обстановки в разі нещасного випадку з водолазами |
|
|
Керівник водолазних робіт ______________________________________________
(військове звання, підпис, ініціали, прізвище)
Додаток 11
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 7 глави 1 розділу ІІІ)
ХАРАКТЕР І ГЛИБИНА
водолазного спуску
|
Кваліфікація командира спуску |
Глибина водолазного спуску |
Характер водолазного спуску |
|
1 |
2 |
3 |
|
Водолазний спеціаліст |
До граничних глибин |
Усі види водолазних спусків, передбачені цією Інструкцією |
|
Старший інструктор-водолаз |
До 60 м |
Усі види водолазних спусків, за винятком експериментальних спусків, спусків на спеціальних навчаннях з надання допомоги підводним човнам, а також пов’язаних із виконанням підривних робіт |
|
Інструктор-водолаз |
До 20 м |
Усі види водолазних спусків, за винятком експериментальних спусків, спусків на спеціальних навчаннях з надання допомоги підводним човнам, а також пов’язаних з виконанням підривних робіт |
|
Офіцер-водолаз |
20 м або більше за рішенням ЦВКК |
Усі види водолазних спусків, за винятком експериментальних спусків, спусків на спеціальних навчаннях з надання допомоги підводним човнам, а також пов’язаних з виконанням підривних робіт |
Додаток 12
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 8 глави 1 розділу ІІІ)
ПЕРЕЛІК
типових дій у разі порушення нормальної роботи водолазного спорядження і засобів забезпечення під час спуску
|
Характер аварійної ситуації |
Дії |
|
командира спуску |
аварійного водолаза |
водолазів, що страхують і забезпечують спуск |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
I. Під час спусків у трьохболтовому вентильованому спорядженні |
1. Припинення подачі повітря водолазу
У разі несправності водолазної помпи |
Дає наказ про підйом аварійного водолаза і повідомляє його про початок підйому. Підйом здійснюється на сигнальному кінці. За наявності другої помпи дає вказівку щодо приєднання шланга водолаза до другої помпи. За відсутності запасної помпи дає вказівку про подачу повітря від несправної помпи з максимально можливою інтенсивністю (хитання в обидва боки). За потреби спускає страхуючого водолаза в автономному спорядженні для підйому аварійного водолаза на поверхню |
Припиняє витравлювання повітря зі скафандра, приймає вертикальне положення і доповідає по телефону на поверхню, що трапилося. За відсутності телефонного зв’язку дає сигнал "Тривога" по сигнальному кінцю. За командою зверху починає підйом, використовуючи для дихання повітряну подушку в шоломі |
Водолаз, що страхує, допомагає аварійному водолазу зберегти вертикальне положення і піднятися на поверхню |
|
У разі розриву шланга, закупорювання шлангових з’єднань крижаною пробкою, затиснення шланга, виходу з ладу повітряної магістралі тощо |
Дає вказівку про негайний підйом водолаза на поверхню і підготовку декомпресійної барокамери до прийому водолаза, якщо буде потреба в проведенні декомпресії |
Негайно припиняє витравлювати повітря зі скафандра, приймає вертикальне положення і доповідає на поверхню по телефону про те, що трапилося. За відсутності телефонного зв’язку дає сигнал "Тривога" по сигнальному кінцю та починає вихід на поверхню по спусковому кінцю |
|
|
У разі одночасного обриву шланга і сигнального кінця |
У разі виявлення обриву шланга і сигнального кінця дає вказівку про спуск страхуючого водолаза, підготовку декомпресійної барокамери до прийому водолаза, спуск шлюпки (якщо вона не була спущена) для доставки на корабель водолаза, що сплив, підсилює спостереження за поверхнею води для виявлення водолаза, що сплив |
Негайно припиняє витравлювання повітря зі скафандра, обрізає браси, скидає вантажі і спливає на поверхню, утримуючись за можливості за спусковий кінець |
|
|
2. Розрив водолазної сорочки і надходження до неї води |
У разі одержання доповіді від водолаза дає вказівку про його підйом на поверхню і розміщення в декомпресійній барокамері (у разі потреби) |
Доповідає на поверхню по телефону, що трапилося, і за командою починає підйом на поверхню. У разі розриву рукавиці або манжети руку опускає донизу, щоб повітря не витравлювалося через розрив. Для зменшення надходження води розрив за можливості закриває руками |
|
|
3. Розбилося скло ілюмінатора, ушкоджений шолом |
У разі одержання від водолаза доповіді дає вказівку про збільшення підпору повітря водолазові, про його підйом на поверхню і розміщення в декомпресійній барокамері (у разі потреби) |
Доповідає про те, що трапилося, на поверхню, вимагає більше повітря, нахиляється у бік розбитого ілюмінатора, закриває розбите місце рукою і починає підйом на поверхню. У разі надходження води в шолом приймає таке положення, при якому обличчя перебувало б у повітряній подушці шолома вище місця ушкодження. За відсутності телефонного зв’язку дає сигнал "Більше повітря", потім сигнал "Тривога" по сигнальному кінцю і діє, як зазначено вище |
|
|
4. Затиснутий сигнальний кінець при вільному шлангу |
Дає водолазу вказівку щодо припинення роботи і розплутування сигнального кінця. Якщо це не вдається, посилає до аварійного водолаза на допомогу водолаза, що страхує. Якщо водолази спільними зусиллями не можуть звільнити сигнальний кінець при вільному шлангу, дає вказівку щодо перерізання сигнального кінця по обидва боки від місця заплутування, а потім його зв’язування прямим вузлом і підйому водолазів на поверхню |
Доповідає про те, що трапилося, на поверхню, припиняє роботу, очищує шланг і сигнальний кінець, за потреби вимагає на допомогу другого водолаза. Якщо звільнити сигнальний кінець не вдається, за командою з поверхні один з водолазів перерізує сигнальний кінець з обох боків від місця заплутування і зв’язує його прямим вузлом |
|
|
5. Заплутаний шланг при вільному сигнальному кінці |
Якщо працюючому водолазові не вдалося розплутати шланг, посилає на допомогу водолаза, що страхує. У разі одержання доповіді від водолаза, що страхує, про неможливість розплутати шланг повідомляє аварійного водолаза, що його шланг буде перерізаний, і наказує добре провентилювати скафандр та набрати більше повітря. Після цього наказує страхуючому водолазу перерізати шланг аварійного водолаза і подає сигнал про підйом обох водолазів на поверхню без зупинок. За наявності на кораблі вільного шланга подачі повітря дає наказ страхуючому водолазу доставити шланг до аварійного водолаза і замінити їм заплутаний шланг у районі доступного шлангового з’єднання між місцем заплутування та аварійним водолазом. У разі потреби після підйому розміщує водолазів у декомпресійній барокамері для декомпресії |
Після одержання вказівки, що його шланг буде перерізаний, повинен добре провентилювати скафандр, набрати більше повітря, припинити його витравлювання через головний клапан і після перерізання (від’єднання) шланга виходити на поверхню |
Водолаз, що страхує, доповідає обстановку. У разі одержання наказу з поверхні перерізує шланг або віддає шлангове з’єднання аварійного водолаза між місцем затиснення і аварійним водолазом. Після цього разом з аварійним водолазом виходить на поверхню |
|
6. Заплутаний шланг і сигнальний кінець |
Дає вказівку водолазу, що страхує, який був посланий на допомогу, перерізати сигнальний кінець водолаза, що заплутався, з обох боків від місця затиснення і зв’язати обидва кінці, після чого перерізати (роз’єднати) шланг водолаза, що заплутався, як зазначено у пункті 6 цього додатка. Після виконання водолазом вказівки дає наказ про підйом обох водолазів на поверхню. У разі потреби після підйому розміщує водолазів у декомпресійній барокамері для декомпресії |
Діє, як зазначено в пункті 5 цього Переліку |
Водолаз, що страхує, у разі неможливості звільнити шланг і сигнальний кінець водолаза, що заплутався, за командою з поверхні перерізає сигнальний кінець з обох боків від місця затиснення, зв’язує вільні кінці прямим вузлом, після чого перерізає (роз’єднує) шланг першого водолаза і виходить на поверхню. За неможливості перерізати сигнальний кінець з обох боків від місця затиснення кінець перерізується на ділянці між місцем затиснення і водолазом, що заплутався. Потім він прив’язує відрізок сигнального кінця аварійного водолаза до свого сигнального кінця, після чого водолази піднімаються на поверхню |
|
7. Обрив нижнього брасу |
Одержавши доповідь від водолаза, дає наказ про підйом його на поверхню і зменшення подачі повітря |
Доповідає про те, що трапилося, на поверхню, приймає вертикальне положення, утримуючи руками шолом за виступи бічних ілюмінаторів, підтягує його донизу, стравлює надлишок повітря головним клапаном і починає підйом за командою командира спуску |
|
|
8. Обрив верхнього брасу |
Одержавши доповідь від водолаза, дає наказ про підйом його на поверхню і зменшення подачі повітря |
Доповідає про те, що трапилося, на поверхню і діє, як зазначено в пункті 7 цього Переліку |
|
|
9. Головний клапан несправний, пропускає воду, що заливає скафандр |
Одержавши доповідь від водолаза, дає наказ про збільшення подачі повітря і підйом його на поверхню |
Доповідає про те, що трапилося, на поверхню, нахиляється вправо, вимагає більше повітря і за командою з поверхні починає підйом |
|
|
10. Викидання водолаза на поверхню |
У разі одержання доповіді від водолаза про початок викидання дає команду підібрати його шланг і зменшити (припинити) подачу повітря, уважно стежити, щоб у випадку припинення спливання водолаза він не провалився назад на глибину. Після спливання водолаза на поверхню дає вказівку підійти до аварійного водолаза на шлюпці, прибуксирувати його до трапа, за потреби - помістити в декомпресійну барокамеру |
У випадку припинення викидання (заплутування) повинен затримати витравлювання повітря, попросити більше повітря і продовжити спливання на поверхню за можливості з малою швидкістю |
Після спливання аварійного водолаза на поверхню водолаз, що забезпечує спуск, підтягує аварійного водолаза на сигнальному кінці до борту, бере за повітряне введення шолома, піднімає шолом трохи догори, допомагаючи водолазу випрямитися. На щиті подачі повітря зменшують або перекривають подачу повітря. Якщо аварійний водолаз у разі викидання не досягає поверхні внаслідок заплутування сигнального кінця або шланга, водолаз, що забезпечує спуск, повинен видати сигнальний кінець і шланг, а на щиті подачі повітря стежити за показаннями манометра. Якщо показання манометра зменшуються, це означає, що водолаз наближається до поверхні води. З появою водолаза на поверхні слід діяти, як зазначено вище. Якщо за манометром на щиті подачі повітря або з доповіді аварійного водолаза встановлено, що спливання водолаза припинилося, водолаз, що стоїть на подачі повітря, повинен своєчасним збільшенням подачі повітря запобігти провалу аварійного водолаза на глибину |
|
II. Під час спусків у спорядженні з напівзамкнутою і замкнутою схемами дихання |
|
1. Пошкоджена трубка видиху |
Одержавши доповідь від водолаза, наказує підняти його на поверхню |
Якщо є можливість, аварійний водолаз затискає пошкоджену трубку нижче місця пошкодження і виходить на поверхню |
|
|
2. Пошкоджена трубка вдиху |
Одержавши сигнал від водолаза, дає вказівку про його підйом на поверхню |
Водолаз затискає рукою місце розриву, робить обережні повільні вдихи, стежачи за тим, щоб у трубку не потрапила вода, дає сигнал про підйом і виходить на поверхню, не затримуючи при цьому дихання, щоб не одержати баротравми легенів |
|
|
3. Утруднений (неможливий) видих |
Після доповіді водолаза переводить його на дихання за відкритою схемою і дає вказівку про підйом на поверхню, за потреби поміщає в декомпресійну барокамеру |
Доповідає про те, що трапилося, командиру спуску, переходить на дихання за відкритою схемою (вдих з мішка, видих під шолом) і виходить на поверхню, не затримуючи при цьому дихання, щоб уникнути одержання баротравми легенів |
|
|
III. Під час спусків у спорядженні з відкритою схемою дихання |
|
1. Немає вдиху (обірваний шланг вдиху), немає подачі повітря |
Одержавши сигнал від водолаза, дає команду підняти його на поверхню і за потреби надати медичну допомогу |
Дає сигнал "Тривога". Скидає ремінь із вантажами (за потреби і апарат), виймає з рота загубник і спливає на поверхню, не затримуючи дихання, щоб не одержати баротравми легенів. Спливати треба зі швидкістю пухирців повітря, що видихається |
|
|
2. Пошкоджений гідрокомбінезон |
Дає вказівку про підйом водолаза на поверхню самостійно або на сигнальному кінці |
Негайно спливає на поверхню і виходить з води, оскільки потрапляння води в гідрокомбінезон призведе до втрати плавучості. Якщо це відбулося, підйом здійснюється на сигнальному кінці |
|
Додаток 13
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 8 глави 1 розділу ІІІ)
КОНТРОЛЬНИЙ АРКУШ
командира спуску
|
№ з/п |
Дії, які відпрацьовуються |
Відмітка про виконання |
Примітка |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
1 |
Спланувати водолазні роботи та спуски в добових, тижневих і місячних планах бойової підготовки кораблів та військових частин НГУ, де вказуються місце, глибина, час і мета робіт, визначається керівник, а також медичне та матеріально-технічне забезпечення |
|
|
|
2 |
Спланувати водолазні спуски і визначити обсяг та характер робіт або тренувань, глибину, обов’язки водолазів, засоби забезпечення водолазних спусків і медичної допомоги, інструктаж щодо заходів безпеки |
|
|
|
3 |
Уточнити номер та дату наказу про допуск до командування водолазними спусками |
|
|
|
4 |
Усвідомити поставлене завдання і визначити порядок його виконання |
|
|
|
5 |
З’ясувати місцезнаходження найближчої барокамери (за її відсутності на місці спуску), спосіб та маршрут висування до неї, вид зв’язку, транспортного засобу та інші питання, пов’язані з доставкою водолаза до барокамери |
|
|
|
6 |
Проінструктувати водолазів і осіб, що забезпечують водолазні спуски, з оголошенням:
плану водолазних спусків;
розподілу обов’язків між водолазами та особами, що забезпечують водолазні спуски;
черговості спуску водолазів;
завдання кожному водолазу та способу його виконання;
заходів безпеки під час водолазних спусків і робіт |
|
|
|
7 |
Використовувати для інструктажу макети і моделі пристроїв, з якими водолаз може мати справу під водою, а також за можливості однотипні конструкції на кораблях та суднах цього класу |
|
|
|
8 |
Переконатися шляхом контрольного опитування в знанні кожним водолазом і особами, що забезпечують водолазні спуски, своїх обов’язків і правил безпеки |
|
|
|
9 |
Відсторонити від водолазних спусків і замінити осіб, що не знають своїх обов’язків, водолазного спорядження, обладнання і заходів безпеки |
|
|
|
10 |
Особисто переконатися в якісному проведенні робочої перевірки водолазного спорядження, у якому спускаються і страхують водолази, засобів забезпечення водолазних спусків |
|
|
|
11 |
Визначити місцезнаходження і ступінь готовності страхуючого водолаза до спуску (як правило, 3 хвилини, але залежно від конкретних умов спуску - від негайної до 5 хвилин) |
|
|
|
12 |
Переконатися у відповідності строків перевірки і якості повітря, ДГС, регенеративних і поглинальних речовин вимогам цієї Інструкції |
|
|
|
13 |
Знати наявність повітря і газів, регенеративних і поглинальних речовин, уживати заходів щодо поповнення їх запасів до повних норм |
|
|
|
14 |
Переконатися, що піднято попереджувальні сигнали |
|
|
|
15 |
Керувати або брати участь у вдяганні водолаза, що спускається |
|
|
|
16 |
Оглядати водолаза, що спускається, перевіряти комплектність, правильність одягання водолазного спорядження, переконатися в нормальній роботі його дихального апарата |
|
|
|
17 |
Визначити припустимий час перебування водолаза під водою відповідно до робочих таблиць декомпресії |
|
|
|
18 |
Перевіряти наявність і правильність записів у журналі водолазних робіт про проведення робочих перевірок |
|
|
|
19 |
Доповідати керівнику водолазних робіт про готовність водолаза до спуску, одержавши від нього дозвіл про початок водолазних спусків |
|
|
|
20 |
Переконатися в герметичності спорядження водолаза, що спускається |
|
|
|
21 |
Підтримувати зв’язок з працюючим водолазом з моменту початку спуску і до виходу його з води на водолазний трап |
|
|
|
22 |
Керувати діями працюючого водолаза під водою, а також осіб, що забезпечують водолазні спуски, стежити за правильністю виконання ними своїх обов’язків |
|
|
|
23 |
Діяти в разі аварійної ситуації або несприятливої зміни обстановки під водою спокійно і рішуче для запобігання або ліквідації аварійної ситуації, керуючись вимогами, наведеними в додатку 10 до цієї Інструкції |
|
|
|
24 |
Після виконання завдання працюючим водолазом дати йому дозвіл на вихід і почати підйом за обраним режимом декомпресії |
|
|
|
25 |
Стежити за дотриманням режиму декомпресії і швидкістю підйому водолаза |
|
|
|
26 |
У випадку виникнення професійного захворювання у водолаза, що потребує лікувальної рекомпресії, керувати його лікуванням у барокамері за обраним лікувальним режимом до прибуття лікаря-терапевта |
|
|
|
27 |
Після виходу водолазів на поверхню керувати їх роздяганням і приведенням водолазної техніки в готовність до використання |
|
|
|
28 |
Правильно вести водолазну документацію |
|
|
|
29 |
У разі виникнення аварійної ситуації з водолазами і водолазною технікою діяти відповідно до чинного законодавства |
|
|
Командир спуску ______________________________________________
(військове звання, підпис, ініціали, прізвище)
Додаток 14
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 26 глави 1 розділу ІІІ)
ОЦІНКА
хвилювання на морях, озерах і великих водоймах
|
Характеристика стану поверхні, бали |
Шкала ступеня хвилювання |
Ознаки стану поверхні |
|
висота хвилі, м |
характеристика хвилювання |
|
0 |
- |
Хвилювання відсутнє |
Дзеркально гладка поверхня |
|
1 |
до 0,25 |
Слабке |
Брижі, з’являються невеликі гребені хвиль |
|
2 |
0,25 - 0,75 |
Помірне |
Невеликі гребені починають перекидатися, але піна не біла, а склоподібна |
|
3 |
0,75 - 1,25 |
Помірне |
Добре помітні невеликі хвилі, гребені деяких з них перекидаються, при цьому створюють місцями білу піну, що клубочиться, - "баранці" |
|
4 |
1,25 - 2,0 |
Значне |
Хвилі набувають добре вираженої форми, усюди утворюються "баранці" |
|
5 |
2,0 - 3,5 |
Сильне |
З’являються хвилі великої висоти, їхні пінливі гребені займають більші площі, вітер починає зривати піну з гребенів хвиль |
|
6 |
3,5 - 6,0 |
Сильне |
Гребені окреслюють довгі вали більших хвиль. Піна, що зривається з гребенів вітром, починає витягуватися смугами по схилах хвиль |
|
7 |
6,0 - 8,5 |
Дуже сильне |
Зривається вітер. Довгі смуги піни покривають схили хвиль і, місцями зливаючись, досягають їх підошов |
|
8 |
8,5 - 11,0 |
Дуже сильне |
Піна широкими щільними смугами, що зриваються, покриває схили хвиль, від чого поверхня стає білою, тільки місцями у підошов хвиль спостерігаються вільні від піни ділянки |
|
9 |
11,0 і більше |
Виключне |
Поверхня моря покрита щільним шаром піни, повітря наповнене видимими частками води, видимість значно зменшена |
Додаток 15
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 27 глави 1 розділу ІІІ)
ШКАЛА
для візуальної оцінки сили вітру
|
Сила вітру, бали |
Характеристика вітру |
Швидкість вітру |
Ознаки для візуальної оцінки сили вітру |
|
м/c |
км/год |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
0 |
Штиль |
0
(0 - 0,2) |
0
(0 - 1) |
Рух повітря не відчувається, дим піднімається прямовисно або майже прямовисно, листя дерев нерухливе |
|
1 |
Тихий |
1
(0,3 - 1,5) |
3
(1 - 5) |
Вітер відчувається як легкий подув і лише часом. Дим піднімається похило, вказуючи напрямок вітру |
|
2 |
Легкий вітер |
3
(1,6 - 3,3) |
8
(6 - 11) |
Вітер відчувається як безперервний подув, листя дерев шелестить, флюгер починає рухатися |
|
3 |
Слабкий |
5
(3,4 - 5,4) |
15
(12 - 19) |
Дим витягується за вітром майже горизонтально. Листя і тонкі гілки дерев колишуться, вітер розвіває прапори та вимпели |
|
4 |
Помірний |
7
(5,5 - 7,9) |
24
(20 - 28) |
Вимпел витягується за вітром, вітер піднімає пил, тонкі гілки дерев гойдаються |
|
5 |
Свіжий вітер |
9
(8,0 - 10,7) |
33
(29 - 38) |
Вітер переносить легкі предмети, витягуються і полощуться великі прапори, коливаються тонкі стовбури дерев |
|
6 |
Сильний вітер |
12
(10,8 - 12,8) |
43
(39 - 49) |
Гудуть проводи і снасті, коливаються товсті гілки дерев, важко утримати розкриту парасольку |
|
7 |
Міцний вітер |
15
(13,9 - 17,1) |
55
(50 - 61) |
Чується свист вітру біля всіх снастей, виникають утруднення при ходьбі проти вітру, коливаються стовбури дерев |
|
8 |
Дуже міцний вітер |
19
(17,2 - 20,7) |
68
(62 - 74) |
Будь-який рух проти вітру помітно утруднюється, вітер ламає тонкі гілки і сухі суки дерев |
|
9 |
Шторм |
23
(20,8 - 24,4) |
81
(73 - 87) |
Можливі невеликі пошкодження в спорудженнях, зрушуються з місця неукріплені предмети. Вітер зриває димарі та черепицю |
|
10 |
Сильний шторм |
27
(24,5 - 28,4) |
95
(88 - 102) |
Можливі більш значні пошкодження, дерева вириваються з коренем |
|
11 |
Жорсткий шторм |
31
(28,5 - 32,6) |
110
(103 - 117) |
Можливі більш значні пошкодження, дерева вириваються з коренем |
|
12 |
Ураган |
32,7 і більше |
110 і більше |
Спустошливі руйнування через вітер |
__________
Примітка.
У 3, 4 графах вказується значення округленої середньої швидкості вітру, у дужках - інтервали.
Додаток 16
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 29 глави 1 розділу ІІІ)
ПОПЕРЕДЖУВАЛЬНІ СИГНАЛИ
під час спусків водолазів
Додаток 17
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 47 глави 1 розділу ІІІ)
ЖУРНАЛ
обліку і аналізів повітря, дихальних газових сумішей регенеративних і поглинальних речовин
Додаток 18
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 53 глави 1 розділу ІІІ)
ХАРАКТЕРИСТИКИ
індикаторних трубок і граничнодопустимі концентрації шкідливих речовин
|
Марка |
Технічні умови |
Речовина, що визначається |
Межі вимірювання, мг/м-3 (мг/л) |
Строк придатності, роки |
Колір кільця маркування |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
|
ІТМ-1Б |
С-2.001.000ТУ
(ТУ 2.001-72) |
Окисли азоту |
0,2 - 5
(0,0002 - 0,005) |
1,5 |
Червоний |
|
ТО-1 |
С-2.006.000ТУ
(ТУ 2.006-72) |
Окислювальна трубка |
- |
1,5 |
Червоний |
|
ІТМ-2А |
С-2.002.000ТУ
(ТУ 2.002-72) |
Окис вуглецю |
5 - 50
(0,005 - 0,05) |
4 |
Чорний |
|
ІТМ-5 |
С-2.004.000ТУ
(ТУ 2.004-72) |
Керосин - бензин |
50-500
(0,05-0,5) |
4 |
Коричневий |
|
№ з/п |
Найменування шкідливої речовини, що вимірюється |
ГДК, мг/м-3 |
ГДК, мг/л |
ГДК, % об’єму |
|
1 |
Двоокис вуглецю |
- |
- |
0,1 |
|
2 |
Окис вуглецю |
8 |
0,008 |
- |
|
3 |
Окисли азоту |
0,5 |
0,0005 |
- |
|
4 |
Вуглеводні (у перерахунку на вуглець) |
50 |
0,05 |
- |
Додаток 19
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 55 глави 1 розділу ІІІ)
ТАБЛИЦЯ
перестукування в барокамері (умовні сигнали для переговорів з особами, що перебувають у барокамері)
|
Сигнали |
У камеру |
З камери |
|
Один удар |
Як себе почуваєш? |
Почуваю себе добре |
|
Два роздільних удари |
Підвищую тиск |
Підвищуй тиск |
|
Три роздільних удари |
Знижую тиск |
Знижуй тиск |
|
Один одиночний та один подвійний удар |
Увімкнутися на дихання киснем |
Увімкнувся на дихання киснем |
|
Два подвійних удари |
Зробити однократне промивання |
Зробив однократне промивання |
|
Часті удари |
- |
Припинити зміну тиску (стоп) |
|
Один одиночний та один потрійний удар |
Відкриваю шлюз |
Відкривай шлюз |
__________
Примітка.
Ця таблиця повинна бути поміщена на внутрішній і зовнішній поверхнях камери.
Додаток 20
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 65 глави 1 розділу ІІІ)
КОМАНДИ,
які подаються та приймаються командиром спуску під час спусків на малі і середні глибини
1. "Зробити робочу перевірку спорядження. Постам доповісти про готовність до водолазних спусків. Розійдись".
Доповіді командиру спуску про робочу перевірку спорядження:
"Робочу перевірку поточної декомпресійної камери (далі - ПДК) зробив. Зауважень немає (є). Робочу перевірку зробив рядовий Лезнов. Дозвольте поставити підпис".
"Робочу перевірку страхуючого вентильованого водолазного спорядження за № 1 зробив, зауважень немає (є). Робочу перевірку зробив рядовий Євстаф’єв. Дозвольте поставити підпис".
"Робочу перевірку вентильованого водолазного спорядження за № 2 зробив. Зауважень немає (є). Робочу перевірку здійснив рядовий Лозінський. Дозвольте поставити підпис".
"Робочу перевірку СВУ-3 з апаратом АВМ-5 за № 1 зробив. Тиск у балонах 180 кгс/см-2. Настановний тиск - 9,5 кгс/см-2. Зауважень немає. Робочу перевірку зробив сержант Тихонов. Дозвольте поставити підпис і одягатися".
2. "Одягти водолаза" - подається тим, що забезпечують роботу водолаза. Після вдягання водолазної сорочки ледве вище колін подаються такі команди водолаза, що забезпечує спуск, або командира спуску:
"Одягти сигнальний кінець" або "Одягти поясний ремінь із ножем". "Водолаз на калоші". "Одягти манішку". "Одягти шолом водолазу". "Одягти вантажі водолазу". "Закріпити нижній брас".
3. "Дати підпір водолазу, перевірити зв’язок". Черговий по зв’язку: "Перший, раз, два, три, як чутно?" Відповідь: "Перший, чую добре". Черговий на зв’язку: "Перший, як повітря?" Відповідь: "Повітря добре" або "Перший, більше (менше) повітря". Доповідь чергового по зв’язку командиру спуску: "Зв’язок з водолазом перевірено. Зауважень немає. Підпір даний". Відповідь командиру спуску: "Так".
4. "Водолаз, на трап". "Загорнути ілюмінатор" - ілюмінатор змочується чистою водою і загортається. Командир поста вдягання або особа, що забезпечує, доповідає командиру спуску: "Перший до спуску готовий". Командир спуску особисто оглядає водолаза, а потім легким ударом долоні по шолому дозволяє водолазу почати спуск по трапу.
5. Доповідь командира спуску на головному командному пункті керівнику водолазних робіт: "Прошу дозволу на спуск водолаза Буріка". Відповідь: "Добре".
Доповідь водолаза про герметичність і самопочуття: "Перший герметичний. Добре".
Доповідь особи, що забезпечує спуск, командиру: "Перший герметичний". Командир спуску особисто переконується в герметичності водолаза, що спускається.
6. "Перший, перейти на спусковий". Відповідь водолаза: "Перший, переходжу на спусковий". "Перший на спусковому. Добре".
7. "Перший, почати спуск". Відповідь: "Перший почав спуск. Добре". Черговий водолаз на подачі повітря в міру занурення збільшує подачу повітря.
Черговий на шланг-кабелі доповідає керівнику спусків глибину занурення водолаза за маркуванням "Глибина 3 м, 6 м" тощо.
8. Через чергового по зв’язку передається глибина занурення водолазу, що спускається, на що він відповідає: "Перший, 6 м, добре" тощо. Доповідь водолаза: "Перший на ґрунті, чисте".
9. "Перший, провентилюватися, роздивитися". Відповідь водолаза: "Більше повітря, вентилююся, роздивляюся, добре". Після закінчення вентиляції доповідь водолаза: "Перший, менше повітря. Провентилювався, роздивився, ґрунт мул (пісок, камені). Видимість 2 - 3 м. Шланг-кабель чистий. Зауважень немає. Добре" або "Підберіть слабину шланг-кабелю".
10. "Дивися, підбираємо". Водолаз: "Стоп підбирати. Добре".
Чистота шланг-кабелю є однією з найважливіших умов безпеки перебування водолаза під водою!
11. "Перший, як повітря?" Відповідь: "Перший, повітря добре. Добре".
12. "Перший, заміримо глибину". Відповідь: "Перший, замірте, добре".
13. "Стоп повітря першому" закривається вентиль на 1 - 2 с, стрілка на манометрі показує глибину, потім відкривається вентиль. Відповідь чергового водолаза на подачі повітря: "Повітря першому застопорене. Глибина 17 м". Після виміру глибини відновлюється подача повітря.
14. "Перший, глибина 17 м. Як повітря?" Відповідь: "Перший, повітря добре. Добре".
15. "Перший, приготуватися до роботи" або "Почати рух (підійти) до місця роботи". Відповідь: "Перший, висуваюсь до місця роботи, добре". "Перший, підійшов до місця роботи, добре". "Перший, до роботи готовий".
16. "Перший, приступити до роботи". Відповідь: "Перший, приступив до роботи, добре".
17. "Перший, закінчити роботу, провентилюватися". Відповідь водолаза: "Перший, закінчив роботу, більше повітря, вентилююся, добре". Відповідь водолаза: "Менше повітря, провентилювався, добре".
18. "Перший, як повітря?" Відповідь: "Повітря добре".
19. "Перший, підійти до спускового, приготуватися до підйому".
Відповідь водолаза: "Перший, підходжу до спускового, вибирайте слабину шланг-кабелю, добре". "Перший підійшов до спускового, шланг-кабель чистий, готовий до підйому, добре".
20. Доповідь керівнику спусків на головному командному пункті "Водолаз роботу виконав, самопочуття добре. Прошу підняти водолаза за 2 хвилини до 6 м". Відповідь: "Добре".
21. "Перший, почати повільний підйом". Відповідь водолаза: "Перший почав повільний підйом, вибирайте слабину шланг-кабелю, добре".
Особа, що забезпечує, доповідає керівнику спусків: "Глибина 18 м, 15 м, 12 м, 9 м" (за маркуванням шланг-кабелю).
22. "Перший, як повітря?" Відповідь водолаза: "Перший, повітря добре" або "Менше повітря".
23. "Перший, стоп підйом, глибина 6 м, опуститися на слабину шланг-кабелю". Відповідь водолаза: "Перший опустився на слабину шланг-кабелю, добре".
24. "Перший, відпочивати". Відповідь водолаза: "Перший, відпочиваю, добре".
25. "Перший, почати повільний підйом на 3 м". Відповідь: "Перший почав повільний підйом на 3 м, добре".
26. "Перший, стоп підйом, глибина 3 м, опуститися на слабину шланг-кабелю".
27. "Перший, відпочивати". Відповідь водолаза: "Перший, відпочиваю, добре".
28. "Перший, почати повільний підйом на поверхню". Відповідь водолаза: "Перший почав повільний підйом на поверхню, добре".
29. "Перший, перейти на трап". Відповідь водолаза: "Перший, переходжу на трап, добре". "Перший на трапі, добре".
30. "Перший, виходити на палубу". Відповідь: "Перший, виходжу на палубу, добре".
31. "Віддати ілюмінатор". Доповідь водолаза, що забезпечує, керівник спусків: "Ілюмінатор відданий".
32. "Стоп повітря водолазу". Відповідь черговому на повітрі: "Повітря водолазу застопорене".
33. "Роздягнути водолаза". Після зняття манишки (у СВУ-3 після зняття шолом-маски) працюючий водолаз доповідає командиру спуску: "Товариш майор, перший водолаз з води вийшов, самопочуття добре".
34. Доповідь командира спуску на головному командному пункті керівнику водолазних робіт: "Водолаз Лезнов з води вийшов (поміщений у поточній декомпресійній камері), самопочуття добре". Відповідь: "Добре".
35. "Водолазний пост привести у вихідне". Після приведення водолазних постів у вихідне положення подається команда командира спуску: "Водолазам і тим, хто забезпечував водолазні спуски, для розбору спусків вишикуватися".
Керівник спусків робить розбір, указує на помічені в ході водолазних спусків і робіт порушення, доповідає зняті нормативи.
Командири постів вдягання доповідають зауваження.
Додаток 21
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 66 глави 1 розділу ІІІ)
УМОВНІ СИГНАЛИ
зв’язку з водолазами за допомогою сигнального або контрольного кінців
|
№ з/п |
Сигнали |
Значення сигналів |
|
до водолаза під час спусків |
від водолаза під час спусків |
|
у спорядженні, що вентилюється |
у спорядженні з відкритою, напівзамкнутою і замкнутою схемами дихання |
у спорядженні, що вентилюється |
у спорядженні з відкритою, напівзамкнутою і замкнутою схемами дихання |
|
1 |
Смикнути один раз |
Як почуваєш? Повтори. Вибирай сигнал до себе |
Я на ґрунті. Почуваю себе добре. Вибери слабину. Повтори |
|
2 |
Смикнути два рази |
Провентилюй скафандр |
Зроби заміну газової суміші в мішку. Перевір запас повітря |
Більше повітря |
Роблю заміну газової суміші в мішку. Перевірив запас повітря |
|
3 |
Смикнути три рази |
Починаємо підйом. Виходь на поверхню (повторення сигналу зобов’язує водолаза негайно вийти на поверхню) |
Піднімай нагору. Виходжу на поверхню |
|
4 |
Смикнути чотири рази |
Даємо менше повітря |
Менше повітря |
|
5 |
Часті смикання більше 4-х разів |
|
Тривога! Мені погано! Піднімай скоріше! |
|
6 |
Потрясти один раз |
Стоп. Припини спуск (підйом, рух далі) |
Стоп. Зупини спуск (підйом)! |
|
7 |
Потрясти два рази |
Продовжуй спуск (рух, іди прямо) |
Продовжуй спуск. Попусти шланг-кабель |
|
8 |
Потрясти три рази |
Стій на місці! Спускаємо водолаза |
Заплутався, не можу вийти без допомоги другого водолаза |
|
9 |
Смикнути один раз і потрясти |
Йди праворуч |
Йду праворуч |
|
10 |
Смикнути два рази і потрясти |
Йди ліворуч |
Йду ліворуч |
|
11 |
Смикнути один раз і потягнути |
Подаємо інструмент |
Подавайте інструмент |
|
12 |
Смикнути два рази і потягнути |
Подаємо кінець |
Подавайте кінець |
|
13 |
Смикнути, потрясти і смикнути |
Запасний сигнал |
__________
Примітки:
1. Для передачі умовних сигналів необхідно вибрати слабину сигнального кінця, а потім подавати сигнали чітко, несильно смикаючи уздовж осі сигнального кінця.
2. Кожний сигнал обов’язково дублюється тим, кому він подається, крім сигналу тривоги, за яким слід піднімати водолаза без зволікання.
3. Працюючий водолаз обирає напрямок руху під водою, орієнтуючись по сигнальному кінцю: "йди прямо" - за напрямком сигнального кінця від водолаза, що забезпечує, "йди праворуч" та "йди ліворуч" - у перпендикулярних напрямках.
4. В аварійному випадку за неможливості передачі сигналу по сигнальному кінцю (шланг-кабелю) і відсутності телефонного зв’язку необхідно подати аварійному водолазу звукові сигнали відповідно до цього додатка. Звукові сигнали подаються ударом металевого предмета об метал (наприклад, об водолазний трап тощо), один удар відповідає сигналу "смикнути", а подвійний - "потрясти". Аналогічно сигнали подаються аварійним водолазом.
Додаток 22
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 92 глави 1 розділу ІІІ)
ВІЗУАЛЬНИЙ ЗВ’ЯЗОК З ВОДОЛАЗАМИ
Візуальний зв’язок здійснюється за допомогою сигналів, що подаються, як правило, правою рукою.
Сигнал 1. Усе добре. Я виконаю (виконую) дію, як рекомендує командир спуску або водолаз, що перебуває поруч.
Вказівний і великий пальці з’єднані, утворюючи кільце. Інші пальці з’єднані разом і підняті догори.
Сигнал 2. Щось не в порядку. Я не можу... (наприклад, не можу "продутися", не бачу, не виходить щось тощо).
Вказівний і великий пальці - під кутом 90-0 один до одного. Інші пальці стислі. Рукою в такому положенні погойдують вправо-вліво.
Сигнал 3. Лихо. Дуже погано (знак подається на поверхні води).
Розпластана долоня піднімається нагору та опускається через сторону вниз. Рух повторюється.
Сигнал 4. Відкриваю резерв (переходжу на дихання резервним запасом повітря).
Пальці стиснуті в кулак, зігнута в лікті рука піднята нагору до рівня очей.
Сигнал 5. Не можу відкрити резерв. Допоможи мені відкрити резерв.
Пальці стиснуті в кулак. Кулак разом з передпліччям робить маятникові рухи догори-донизу в районі тяги резервного пристрою апарата.
Сигнал 6. Занурюйся. Я занурююсь (показує при цьому на вантаж, що означає "у мене негативна плавучість").
Великий палець - донизу, інші пальці стиснуті в кулак.
Сигнал 7. Спливай. Я спливаю (показує при цьому на вантаж, що означає "у мене позитивна плавучість").
Великий палець - догори, інші пальці стиснуті в кулак.
Сигнал 8. Небезпека! Прошу негайної допомоги! (Вказівним пальцем лівої руки вказує на причину поганого самопочуття або несправності спорядження).
Права долоня з піднятим пальцем кілька разів швидко притискається до шиї.
Сигнали, що позначають, про кого або про що буде далі йти мова:
Сигнал 8а. Я. У мене. Мій (показує на себе, що означає "наступний сигнал стосується мене").
Сигнал 8б. Ти. Він. У тебе. У нього. Його. Цей предмет (показує на водолаза, частину тіла, предмет навколишнього простору, якого стосуватиметься наступний сигнал).
Сигнал 9. Вони. У них. Ці предмети (показує на групу водолазів або скупчення предметів, яких буде стосуватися наступний сигнал).
Вказівний палець витягнуто в певному напрямку, інші пальці стиснуті в кулак.
Сигнал 10. Зібратися тут. Необхідно зібратися разом.
Вказівні пальці обох рук витягнуті, інші пальці стиснуті в кулак. Руки кілька разів розводять у сторони і знову з’єднують разом.
Сигнал 11. Увага! Стоп! (За цим сигналом слідує інший. Якщо водолази щось робили під водою, подача сигналу вимагає припинення дії. Якщо від водолазів щось вимагали, подача їм цього сигналу означає відмову).
Руку з розпластаною долонею (пальці разом) піднімають вертикально догори.
Сигнал 12. Сигнал, що вказує напрямок.
Руку з розпластаною долонею витягують горизонтально, потім згинають у лікті у вертикальній площині і знову випрямляють у потрібному напрямку.
Сигнал 13. Сигнал, що позначає заперечення. Немає! Неправильно! (якщо палець показав перед цим на ноги, неправильно працюють ноги, якщо на роботу, що виконується під водою, неправильно виконується робота).
Праву руку з відкритою та повернутою до водолаза долонею згинають у лікті і роблять маятникові рухи у вертикальній площині перед грудьми.
Сигнал 14. Сигнал, що позначає сповільнення. Роби повільніше. Спокійно (наприклад, повільно працюй ногами, дихай спокійно тощо).
Розпластаною в горизонтальній площині долонею (тильна сторона звернена догори) перед грудьми роблять повільні рухи догори-донизу.
Сигнал 15. Сигнал, що позначає прискорення. Швидше. Поспішай.
Розпластаною в горизонтальній площині долонею (тильна сторона звернена донизу) перед грудьми швидко описують кола навколо горизонтальної осі.
Сигнал 16. Сигнал, що нагадує про вирівнювання тиску, компенсування тощо (наприклад, роби ковтальні рухи, зрівняй тиск у вухах, у масці).
Долоню обертають до водолаза, великий палець відставляють. Інші пальці разом стискають і розтискають.
Сигнал 17. Сигнал, що свідчить про незнання і про нерозуміння. Не розумію. Повтори, що ти хочеш. Як справи? (якщо перед цим показати на груди - "як подих?", якщо на серце - "який ритм серця?").
Долоню розпластують у горизонтальній площині тильною стороною донизу. Пальці стискають у щіпку та розтискають.
Сигнал 18. Крутиться голова.
Кистю руки з витягнутими догори і притиснутими один до одного вказівним і середнім пальцями (інші пальці притиснуті до долоні) роблять обертові рухи навколо вертикальної осі.
Сигнал 19. Зав’яжи. Зв’яжи. Стисни.
Кисті рук, стиснуті в кулаки перед грудьми, обертають одну навколо іншої (навколо горизонтальної осі) і потім розводять у сторони.
Сигнал 20. Усе в порядку. Усе добре.
Витягнутою рукою із запаленим ліхтарем роблять кругові рухи у вертикальній площині.
Сигнал 21. Щось не в порядку. Ненормально. Запалений ліхтар на витягнутій руці піднімають і опускають догори-донизу строго по вертикалі.
__________
Примітки:
1. Сигнали 1 - 8 є обов’язковими, інші сигнали рекомендуються.
2. Сигнали 1 - 19 уночі водолаз подає рукою і освітлює її підводним ліхтарем.
3. Сигнали 20, 21 подаються уночі з використанням підводного ліхтаря.
Додаток 23
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 37 глави 2 розділу ІІІ)
ПРОТОКОЛ
спуску в спостережній (робочій) камері
Додаток 24
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 43 глави 2 розділу ІІІ)
МОЖЛИВІ НЕСПРАВНОСТІ
під час спусків у жорстких водолазних пристроях (спостережній (робочій) камері)
|
Несправність |
Дії |
|
командира та особи, що обслуговує спуск |
оператора |
|
1 |
2 |
3 |
|
Під час звірення глибиномір показує іншу, ніж лічильники, глибину |
Камеру піднімають на поверхню, глибиномір здають на перевірку, а в камеру ставлять справний глибиномір |
|
|
Припинилася дія системи регенерації |
Дає команду оператору підключити до дихального апарата. Камеру піднімають на поверхню |
Підключається на дихання до ізолюючого дихального апарата |
|
Порушився телефонний зв’язок |
Установлюють зв’язок з оператором за допомогою гідроакустичної станції (далі - ГАС) або світла. Вживають заходів щодо усунення несправності. У разі неможливості відновити телефонний зв’язок камеру піднімають на поверхню. |
За вказівкою командира спуску за допомогою ГАС або світла відповідає умовними сигналами відповідно до додатка 25 до цієї Інструкції |
|
Обрив троса і кабелю камери |
Встановлюють зв’язок з оператором за допомогоюГАС. Пересувають судно вбік від місця занурення камери. Дає команду на аварійне спливання. Якщо обірвався тільки кабель, установивши зв’язок за допомогою ГАС, піднімають камеру на поверхню |
Стукотом по корпусу камери дає сигнал тривоги і відповідає на запити по ГАС умовними сигналами і стукотом. За командою командира спуску за допомогою ГАС починає аварійне спливання. Якщо протягом 30 хвилин не надійде команда на аварійне спливання, спливає без команди |
|
Вийшло з ладу підводне освітлення |
Виключають живлення світильників. Камеру піднімають на поверхню |
Доповідає командиру спуску |
|
Віддався баласт і камера почала спливати на поверхню |
На кораблі оголошується сигнал "Бойова тривога" і дається команда "Роздивитися у відсіках". Одночасно вручну вибирають трос і кабель камери та вживають заходів щодо закріплення їх на палубі судна |
Негайно доповідає командиру спуску і підключає до ізолюючих дихальних апаратів, утримує за внутрішні конструкції камери так, щоб у разі різкого спливання або удару об корпус судна не одержати травму голови. |
|
Піднімальний трос і кабель камери заплуталися, не вибираються |
У разі неможливості підняти камеру на тросі дає команду на аварійне спливання |
Установлює причину. Доповідає командиру спуску і за його командоюаварійно спливає |
|
Погіршилося самопочуття оператора |
Піднімають камеру на поверхню |
Доповідає командиру спуску |
|
З’явилися течі ілюмінатора або з-під кришки люка |
Негайно піднімають камеру на поверхню. За потреби дають команду оператору підключитися до апарата |
Доповідає командиру спуску. Діє за його вказівкою |
Додаток 25
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 44 глави 2 розділу ІІІ)
УМОВНІ СИГНАЛИ
(світлом і стукотом) з водолазами і операторами спостережної (робочої) камери в разі порушення телефонного зв’язку
|
Сигнали |
Значення сигналів |
|
світлом |
стукотом |
до водолазів |
від водолазів |
|
Часті миготіння світильником |
Дріб
......................... |
Виклик. Увага! |
Стоп підйом! |
|
- |
Два дроби
....... ....... |
Продовжуємо підйом |
Продовжуйте підйом |
|
Вимикання світильника один раз |
Один удар . |
Як себе почуваєте? |
Почуваємо себе добре |
|
- |
Повторно один удар . |
- |
Зрозумів. Чекаємо вказівок |
|
Вимикання світильника два рази |
Два удари
. . |
Провентилювати дихальні мішки |
Вентилюємо дихальні мішки |
|
Вимикання світильника три рази |
Три удари
. . . |
Приготуватися до підйому, зайняти місця на платформі |
Готові до підйому. Починайте підйом |
|
Вимикання світильника чотири рази |
Чотири удари
. . . . |
Зайти у дзвін, закрити кришку |
Зайшли у дзвін. Кришка закрита |
__________
Примітки:
1. Умовні сигнали застосовуються в разі виходу з ладу телефонного зв’язку в обох водолазів або операторів.
2. Відповіді водолазів (операторів) стукотом прослуховуються через гідроакустичну станцію.
3. Вимикання світильників проводиться на дві-три секунди з інтервалом в одну секунду.
4. Після заходу у дзвін зв’язок здійснюється за телефоном дзвона або через гідроакустичну станцію.
5. У разі виходу з ладу основного світильника на платформу дзвона спускають додатковий світильник на скобі по одному з напрямних тросів платформи водолазного дзвона.
Додаток 26
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 72 глави 2 розділу ІІІ)
ПРИПУСТИМА ТОВЩИНА
льоду при різних навантаженнях
|
Маса вантажу, т |
Товщина морського льоду, см |
Товщина прісноводного льоду, см |
Гранична відстань від краю льоду, м |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
0,1 |
15 |
10 |
5 |
|
0,8 |
25 |
20 |
11 |
|
3,5 |
30 |
25 |
19 |
|
6,5 |
45 |
35 |
25 |
|
10,0 |
50 |
40 |
26 |
|
20,0 |
70 |
55 |
30 |
|
40,0 |
100 |
95 |
38 |
Додаток 27
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 196 глави 2 розділу ІІІ)
КОМПЛЕКТНІСТЬ
і технічні характеристики такелажного устаткування
|
Назва комплектуючих виробів |
Кількість у комплекті, шт. |
Середня маса однієї штуки, кг |
|
1 |
2 |
3 |
|
Трос поліспаста |
1 або 2 |
346 |
|
Барабан з брудоочисником та щіткою |
1 або 2 |
105 |
|
Двороликовий блок |
6 |
59 |
|
Однороликовий блок |
1 |
33 |
|
Анкер |
24 |
25,5 |
|
Штир |
150 |
3,5 |
|
Палець до анкерів |
20 |
2 |
|
Буксирний трос середнього танка |
3 |
46 |
|
Буксирний трос важкого танка |
2 |
56 |
|
Сережка середнього танка |
10 |
16 |
|
Петля середнього танка |
8 |
7,5 |
|
Сережка велика |
2 |
17 |
|
Ключ для затискання троса (5=70 мм) |
2 |
3 |
|
Ключ з блоками |
2 |
0,2 |
|
Лом з коротким плечем |
2 |
10 |
|
Лом з довгим плечем |
4 |
10 |
|
Підставка |
2 |
6,5 |
|
Кувалда |
2 |
7 |
|
Затискач (запасний) |
4 |
4 |
|
Коуш (запасний) |
4 |
1,5 |
|
Затискач-хомут |
4 |
0,35 |
|
Болт М12х65 (запасний) |
8 |
0,08 |
|
Гайка М12 (запасна) |
8 |
0,02 |
|
Трубка до ключа для затискання троса |
2 |
12 |
|
Рукавиці брезентові |
2 |
|
|
Технічні характеристики |
Два двороликові блоки |
Чотири двороликові блоки |
Шість двороликових блоків |
|
1 |
2 |
3 |
4 |
|
Передаточне число поліспаста |
5 |
9 |
13 |
|
Зусилля, яке здійснюється поліспастом при максимальному тяговому зусиллі на тросі поліспаста 15 т (з урахуванням ККД блоків) |
70 |
100 |
130 |
|
Довжина витягування (без перетасовки поліспаста), м |
до 40 |
до 20 |
до 12 |
|
Коефіцієнт корисної дії поліспаста |
0,93 |
0,74 |
0,66 |
|
Трос поліспаста, марка; |
6x19+1 |
6x19+1 |
6x19+1 |
|
діаметр, мм; |
|
|
22 |
|
довжина, м |
|
|
200 |
|
Допустиме навантаження на двороликовий блок, т: |
|
|
|
|
на чотирьох гілках поліспаста; |
|
|
60 |
|
на п’яти гілках поліспаста (з приєднанням анкерного кінця троса до пальця блока) |
|
|
75 |
|
Допустиме навантаження на однороликовий блок, т |
|
|
30 |
Анкери:
довжина анкера, мм; |
|
|
1120 |
|
кількість отворів під штирі в одному анкері; |
|
|
6 |
|
діаметр отворів під штирі, мм |
|
|
28 |
|
Штирі: |
|
|
|
|
довжина, мм; |
|
|
900 |
|
діаметр, мм |
|
|
25 |
|
Маса комплекту такелажного обладнання (з двома тросами та барабанами), кг |
|
|
3200 |
Додаток 28
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 7 глави 7 розділу ІІІ)
КОЛІР І НАПИСИ
на балонах
|
Газ |
Колір фарбування балона |
Текст напису |
Колір напису |
Колір смуги |
|
Азот |
Чорний |
Азот |
Жовтий |
Коричне-вий |
|
Аміак |
Жовтий |
Аміак |
Чорний |
- |
|
Аргон чистий |
Сірий |
Аргон чистий |
Зелений |
Зелений |
|
Ацетилен |
Білий |
Ацетилен |
Червоний |
- |
|
Бутан |
Червоний |
Бутан |
Жовтий |
- |
|
Водень |
Темно-зелений |
Водень |
Червоний |
- |
|
Повітря |
Чорний |
Стиснене повітря |
Білий |
- |
|
Гелій |
Коричневий |
Гелій |
Білий |
- |
|
Кисень |
Блакитний |
Кисень |
Чорний |
- |
|
Кисень медичний |
Блакитний |
Кисень |
Чорний |
- |
|
Вуглекислота |
Чорний |
Вуглекислота |
Жовтий |
- |
|
Усі інші горючі гази |
Червоний |
Найменування газу |
Білий |
- |
|
Усі інші негорючі гази |
Чорний |
Найменування газу |
Жовтий |
- |
__________
Примітки:
1. Написи на балонах наносять по окружності на довжину не менше 1/3 окружності, смуги по всій окружності, літери на балонах ємністю більше 12 л повинні бути заввишки 60 мм, а полоси - завширшки 25 мм. Розміри написів і смуг на балонах ємністю до 12 л повинні визначатися залежно від величини бічної поверхні балонів.
2. Зовнішні поверхні балонів дихальних апаратів, що працюють на стисненому повітрі, повинні бути пофарбовані в сірий колір. Допускається фарбування балонів водолазних дихальних апаратів, що працюють на стисненому повітрі, у жовтий або жовтогарячий колір з метою забезпечення їх видимості у воді.
Додаток 29
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 2 глави 2 розділу ІV)
КОНТРОЛЬНИЙ АРКУШ
опитування та медичного огляду водолазів перед початком водолазних спусків
Додаток 30
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 2 глави 2 розділу ІV)
МЕДИЧНА КНИЖКА
водолаза Національної гвардії України
Додаток 31
до Інструкції з організації
водолазних спусків та робіт
у Національній гвардії України
(пункт 6 глави 2 розділу ІV)
КЛАСИФІКАЦІЯ
водолазних захворювань та надання медичної допомоги за основними їх видами
1. Водолазні захворювання діляться на специфічні та неспецифічні:
1) специфічні водолазні захворювання:
декомпресійна хвороба;
баротравми (легенів, вуха і навколоносових пазух, травма підводною вибуховою хвилею);
барогіпертензивний синдром;
отруєння киснем;
кисневе голодування;
отруєння азотом і гелієм;
отруєння вуглекислим газом;
обтиск водолаза;
обтиск грудної клітки;
2) неспецифічні водолазні захворювання:
отруєння вихлопними газами;
отруєння лугами;
переохолодження;
перегрівання.
2. Види медичної допомоги та основні вимоги щодо її надання
Більшість захворювань водолазів протікають з порушенням функцій життєво важливих органів і систем, у зв’язку з чим діагностика захворювань і подальше лікування мають проводитися в найкоротші строки. Під час лікування водолазних захворювань можуть бути надані такі види медичної допомоги: перша долікарська; перша лікарська; кваліфікована і спеціалізована.
Першу долікарську допомогу надають на місці виникнення захворювання і під час транспортування хворого до водолазної барокамери або медичного пункту корабля і військових частин НГУ. Як правило, першу долікарську допомогу надають особи, що не мають медичної освіти (водолаз, інструктор-водолаз (старший інструктор-водолаз), водолазний спеціаліст), але навчені прийомам надання першої медичної допомоги. Прийоми з надання першої медичної допомоги повинні бути направлені на витягування водолаза, який постраждав, з води, звільнення від водолазного спорядження (за потреби) і відновлення життєвих функцій (штучне дихання і непрямий масаж серцевого м’яза (за показаннями)). Методику проведення штучного дихання і непрямого масажу серцевого м’яза наведено в пункті 19 цього додадка.
Першу лікарську допомогу надають у медичному пункті корабля й підрозділу НГУ. Заходи щодо надання першої лікарської допомоги повинні бути спрямовані на відновлення і підтримку життєвих функцій за допомогою звичайних медичних засобів. Обсяг допомоги визначається функціональними обов’язками лікаря (лікарів) корабля й підрозділу НГУ.
Кваліфіковану медичну допомогу надають лікарі-терапевти у водолазних барокамерах шляхом проведення лікувальної рекомпресії за повітряними режимами.
Спеціалізована медична допомога водолазам надається в барокамерах лікарями-терапевтами шляхом проведення лікувальної рекомпресії за повітряними, кисневими та киснево-азотно-гелієвими режимами.
Лікувальна рекомпресія є радикальним методом лікування основних водолазних захворювань - декомпресійної хвороби і баротравми легенів. За потреби у процесі лікувальної рекомпресії має проводитися симптоматичне лікування. Характеристика повітряних режимів лікувальної рекомпресії наведена вище. У разі відсутності або неможливості використання водолазних барокамер лікувальну рекомпресію необхідно проводити в інших пристроях, у яких передбачається перебування людей під підвищеним тиском (відсіки та інші пристрої підводних човнів, гідробарокамери тощо). За відсутності лікаря-терапевта лікувальна рекомпресія повинна проводитися під керівництвом командира спуску або лікаря загального профілю, які, розпочавши лікувальну рекомпресію, повинні вжити всіх заходівщодо екстреного виклику лікаря-терапевта до місця лікування.
У разі важких форм захворювань для симптоматичного лікування хворого в процесі лікувальної рекомпресії у водолазну барокамеру повинен бути направлений лікар-терапевт. Якщо на місці лікування є лише лікар-терапевт, він має залишатися ззовні водолазної барокамери для керівництва лікувальною рекомпресією, яку проводитимуть направлені у водолазну барокамеру лікарі загального профілю або особа водолазної спеціальності, яка має найкращу підготовку з водолазної медицини.
Лікар, під керівництвом якого проводиться лікувальна рекомпресія, має вести протокол у журналі водолазних робіт, у якому в хронологічному порядку записуються всі дії (події), пов’язані з лікуванням та станом хворого. Дані протоколу мають бути достатніми для подальшого заповнення карти обліку водолазних захворювань.
Для консультації лікаря-терапевта з питань вибору режиму лікувальної рекомпресії та симптоматичного лікування в умовах підвищеного тиску можуть залучатися фахівці лікувальних закладів і науково-дослідних установ.
Для забезпечення лікувальної рекомпресії мають призначатися декілька змін водолазів, на яких покладається управління процесом підвищення і зниження тиску, забезпечення вентиляції і передача в камеру медикаментів, їжі та предметів гігієни.
Перед початком лікувальної рекомпресії у водолазну барокамеру заносять постільну білизну за кількістю людей, яких там розмістять, графин з водою і відро (бак) для справляння природних потреб, закрите брезентовим (гумовим) чохлом. У відро (бак) з метою дезодорації наливають 1-1,5 л 0,5-1 % розчину марганцевокислого калію. Для прискорення лікувальної рекомпресії вказані предмети можуть бути прошлюзовані у водолазну барокамеру після підвищення тиску. Після закінчення лікувальної рекомпресії хворі за рішенням лікаря-терапевта можуть бути направлені ВЛК до лікувальних закладів для подальшого стаціонарного лікування, обстеження, огляду.
Попередження водолазних захворювань має включати як загальні для всіх захворювань заходи, так і конкретні заходи для кожного окремого захворювання.
Загальні заходи з попередження водолазних захворювань повинні передбачати ретельну підготовку водолазного спорядження та обладнання відповідно до експлуатаційних інструкцій, суворе дотримання техніки безпеки, проведення занять, тренувань і навчань з глибокого теоретичного та практичного освоєння водолазної справи й основ підводної фізіології та медицини.
З метою попередження інфекційних захворювань у водолазів у водолазних барокамерах необхідно підтримувати суворий санітарно-гігієнічний і протиепідемічний режим. У процесі експлуатації кожні два місяці всі внутрішні поверхні барокамер миють щітками з гарячою водою та милом. Перед кожним спуском роблять вологе прибирання. Для шлюзування в барокамері використовують металевий посуд. Перед шлюзуванням увесь посуд повинен бути продезінфікований шляхом кип’ятіння у воді протягом 30 хвилин. Використаний посуд із залишками їжі має бути відразу прошлюзований назовні. Зберігання продуктів харчування у водолазних барокамерах забороняється.
3. Декомпресійна хвороба
Декомпресійна хвороба є комплексом патологічних явищ, обумовлених виникненням у крові (тканинах) організму бульбашок вільного газу в процесі неадекватної декомпресії або в різні строки після її завершення. Ці внутришньо судинні й позасудинні газові бульбашки порушують нормальний кровообіг і надають травмуючого впливу на клітини органів і тканин.
В умовах підвищеного тиску газового середовища в організмі водолаза додатково розчиняється індиферентний газ (гази) дихальної суміші, кількість якого визначається величиною тиску і часом перебування під тиском. У разі правильно обраного та здійсненого режиму декомпресії надлишок індиферентного газу (газів) виводиться з організму шляхом дифузії через легені і шкіру без залишку в крові (тканинах) газових бульбашок. І навпаки, у разі неадекватності зниження тиску в крові (тканинах) утворюються газові бульбашки, які, зрештою, призводять до хвороби. Під час спусків на глибину до 8 м вірогідність виникнення захворювання мінімальна.
Причинами, що сприяють розвитку декомпресійної хвороби, є:
низька фізична тренованість і малі функціональні резерви організму;
недостатні досвід та професійні навички водолаза для виконання підводних робіт;
важке фізичне навантаження в період спуску;
загальне або місцеве охолодження організму, особливо в період декомпресії і після її завершення;
підвищений парціальний тиск вуглекислого газу в повітрі (штучній газовій суміші), що вдихається в процесі декомпресії;
місцеві порушення кровообігу в період декомпресії, обумовлені тривалим перебуванням тіла в одному положенні;
підвищені фізичні навантаження в найближчий час після завершення декомпресії.
Прояви декомпресійних розладів можуть бути різноманітними, оскільки формування вільних бульбашок газу можливе практично в будь-якій тканині організму. Характер патологічних явищ і важкість хвороби визначаються величиною пересичення тканин організму індиферентним газом і залежать від кількості, розміру, а також від локалізації газових бульбашок.
Прогностично важливим критерієм небезпеки (важкості) захворювання є його латентний період - проміжок часу з моменту завершення декомпресії до появи перших ознак хвороби. Чим коротше такий проміжок, тим більшу загрозу для здоров’я становить патологічний процес, що розвивається.
Залежно від поширеності та вираженості декомпресійного газоутворення розрізняють легкий, середній і важкий ступені важкості захворювання. Діагноз хвороби та її клінічна форма встановлюються на підставі аналізу стану хворого, ознак захворювання і зумовлюють застосування відповідних лікувальних заходів (вибір режиму лікувальної рекомпресії та засобів симптоматичного лікування).
У легких випадках перші ознаки хвороби проявляються зазвичай у межах 1 - 3 годин після виходу з-під тиску, проте при розвитку важких форм виразні ознаки хвороби з’являються ще в період декомпресії або протягом 3 - 5 хвилин після її закінчення.
Найхарактернішим симптомом легкого ступеня захворювання є біль у суглобах, кістках і м’язах. Біль виникає, як правило, не гостро, а поступово на тлі загального нездужання і локалізується найчастіше в колінному, плечовому і ліктьовому суглобах, а також у великих кістках, що їх утворюють. На початку захворювання біль, зазвичай, носить тупий, ниючий характер, але в окремих випадках може ставати дуже гострим. Частіше вражаються суглоби, що піддавалися найбільшому фізичному навантаженню під час виконання роботи під підвищеним тиском. В ділянці ураженого суглоба іноді з’являється почервоніння шкіри, сип, розвивається набряк.
Досить частим проявом декомпресійної хвороби легкого ступеня є шкірне свербіння, що локалізується найчастіше на кінцівках, в ділянці живота і сідниць. У ряді випадків спостерігаються зміни кольору шкіри окремих ділянок тіла, підшкірні точкові крововиливи, що швидко минають.
У цілому клінічна картина легкого ступеня декомпресійної хвороби має мало об’єктивних ознак, що виявляються в процесі огляду хворого. Функції уражених суглобів і м’язів, як правило, істотно не порушуються. Можуть мати місце незначні відхилення в діяльності серцево-судинної і дихальної систем, помірна тахікардія. Проте в більшості випадків больовий синдром є єдиним проявом захворювання.
Захворювання середньої важкості разом з появою симптомів, типових для легкого ступеня, характеризується виразним порушенням функції кардіореспіраторної системи. У продромальному періоді хворий, як правило, адинамічний, скаржиться на втому, загальну слабкість. Пізніші скарги обумовлюються переважно прогресуючими розладами функцій кровообігу і дихання (запаморочення, неприємні відчуття в ділянці серця, задуха, відчуття тяжкості і болю в грудях тощо). Значно частіше, ніж у легких випадках, спостерігаються зміна кольору шкіри, петехіальні висипання і крововиливи, підшкірна емфізема.
Таким чином, особливістю декомпресійної хвороби середньої тяжкості є наявність патологічного процесу дихальної і серцево-судинної систем. Розлади діяльності серця розвиваються, головним чином, за типом правошлуночкової недостатності. У хворого спостерігається частий слабкого наповнення пульс, нерідко аритмічний. Перкуторно може визначатися розширення меж серця вправо, тони серця приглушені. Під час огляду хворого спостерігається ціаноз губ і слизових оболонок. Дихання стає частим і поверхневим, розвивається болісна задишка, може бути кашель з кровохарканням. Перкуторно над легенями визначається нормальний легеневий звук, проте місцями можуть проявлятися вогнища притуплення.
Дихальна екскурсія нижнього краю легенів знижена, прослуховуються ослаблене дихання і вологі крепітуючі хрипи. Іноді захворювання проявляється переважним ураженням органів черевної порожнини. У хворого виникають болі частіше в епігастральній області і в правому підребер’ї, нудота, блювота, діарея. Можуть спостерігатися симптоми подразнення очеревини. В окремих випадках захворювання проявляється розладами зору (зниження гостроти, звуження поля зору).
При декомпресійній хворобі важкого ступеня виражені розлади діяльності серцево-судинної системи і дихання супроводжуються симптомами ураження функції центральної нервової системи. Важкий стан хворого визначається, в основному, значними циркуляторними порушеннями. Під час об’єктивного дослідження спостерігається різка адинамія, блідість шкірних покривів та видимих слизових, холодний липкий піт. Свідомість може бути збережена або запаморочена, наявні пригноблення психіки, апатія. Хворий ледве відповідає на запитання. Пульс частий, аритмічний, слабкого наповненняі напруги. Межі серця розширені вправо, тони серця глухі. Артеріальний тиск як максимальний, так і мінімальний, знижений. Дихання часте, поверхневе, іноді періодичне. Кашель досить часто супроводжується кровохарканням.
Поширене позасудинне та внутрішньосудинне газоутворення обумовлює, як правило, ураження спинного мозку, що викликає парези і паралічі нижніх кінцівок, розлади функції тазових органів (порушення сечовипускання і дефекації). Значно рідше спостерігаються паралічі верхніх кінцівок. Виникненню паралічів, зазвичай, передують адинамія, відчуття оніміння ділянок шкіри, сильні оперізуючі болі. У потерпілого проявляються зниження м’язового тонусу, пригноблення або повна втрата сухожильних рефлексів, розвивається параплегія. Крім порушення рухової сфери, спостерігаються розлади чутливості провідникового типу, клінічні прояви яких визначаються рівнем ураження спинного мозку. Можливе виникнення осередкових уражень головного мозку, що супроводжується появою парестезій, ослабленням м’язової сили, утрудненням мови, розладами ходи, тремором голови і кінцівок. У випадках ураження стволового відділу мозку у хворих можуть проявлятися порушення черепно-мозкової іннервації, асиметрія, косоокість, зниження або повна двостороння втрата слуху і зору, западання язика.
Одним з проявів важкого декомпресійного захворювання є ураження внутрішнього вуха, що клінічно проявляється у вигляді синдрому Меньєра. Виникнення останнього може бути обумовлено утворенням газових бульбашок в ендолімфі внутрішнього вуха та емболією судин лабіринту. Звичайне захворювання розвивається гостро та починається з появи запаморочення, головного болю, нудоти і блювоти. У подальшому розвиваються різка загальна слабкість, шум у голові і вухах, порушення або втрата слуху. Постраждалому здається, що всі навколишні предмети обертаються навколо нього або він обертається сам. Подразнення рецепторів вестибулярного апарата призводить до порушення м’язового тонусу, розладу ходи та рівноваги тіла. З’являються ністагм і виражені вегетативні розлади (блідість, рясне потовиділення, уповільнення пульсу, розлади дихання тощо).
Рецидиви (повторні прояви ознак) декомпресійної хвороби, які можуть спостерігатися в процесі проведення лікувальної рекомпресії або після її завершення, найчастіше протікають у легкій формі, проте в разі грубого порушення лікувального режиму можуть бути важкої і середньої важкості.
Декомпресійну хворобу необхідно відрізняти від інших водолазних захворювань, що мають схожі симптоми (парези і паралічі (при баротравмі легенів), непритомність (при баротравмі легенів, кисневому голодуванні, отруєнні киснем і вуглекислим газом)). Під час диференційної діагностики необхідно враховувати тип водолазного спорядження, конкретні умови спуску і динаміку розвитку симптомів. Декомпресійна хвороба спостерігається частіше після спусків у вентильованому або глибоководному спорядженні. Клінічно декомпресійна хвороба відрізняється переважно поступовим розвитком симптомів, а для інших перелічених вище захворювань характерний раптовий початок із швидким розвитком симптомів.
Встановлення у хворого діагнозу декомпресійної хвороби в усіх випадках є показанням до проведення її патогенетичної терапії - лікувальної рекомпресії. Всі інші заходи медичної допомоги (реанімаційна допомога, медикаментозна терапія тощо) не повинні бути причиною затримки рекомпресії. Чим раніше розпочинається лікувальна рекомпресія, тим успішнішим буде лікування хворого. Це особливо важливо при середніх і важких формах декомпресійної хвороби, а також у випадках розвитку навіть легких її проявів у процесі декомпресії або невдовзі після виходу водолаза з-під підвищеного тиску.
Лікувальна рекомпресія повинна проводитися також у випадках, коли декомпресійна природа симптомів або розладів, що спостерігаються, викликає сумнів. При абдомінальних симптомах сумнівної етіології доцільна попередня консультація хірурга і терапевта.
Декомпресійна хвороба може виникнути в процесі декомпресії водолазів у воді, у водолазній барокамері або після виходу водолазів на поверхню (в умовах нормального тиску).
Під час декомпресії у воді в разі появи шкірного свербіння або суглобо-м’язового болю (на зупинках 9 м і більше) водолаза переводять на дві зупинки глибше (тобто на 6 м при триметровому кроці декомпресії) і подальшу декомпресію після 15-хвилинної витримки здійснюють за відповідним продовженим режимом (за відсутності такого режиму "за часом" використовується продовжений режим "за глибиною").
У разі посилення (повторної появи) симптомів, а також інших обставин, що ускладнюють подальше проведення декомпресії у воді (наприклад, переохолодження організму), водолаза після витримки на зупинці 6 м необхідно швидко (протягом 5-6 хвилин) підняти на поверхню для проведення у водолазній барокамері подальшої декомпресії або (за наявності симптомів) лікувального режиму, що обирається за загальними правилами. Так само слід діяти в разі появи ознак захворювання на зупинці 6 м і менше.
У разі виникнення симптомів захворювання після виходу на поверхню (в умови нормального тиску), а також захворювання після виходу з підводного човна лікувальний режим обирають за такими правилами:
при декомпресійній хворобі легкого ступеня тиск у водолазній барокамері піднімають до 0,5 мПа або 50 мм вод.ст. (режим I), витримують хворого до моменту ліквідації симптомів захворювання і додатково ще 30 хвилин, після чого залежно від отриманої витримки під найбільшим тиском знижують тиск за режимом декомпресії Iа, Iб, Iв або Iг. Під час лікування декомпресійного захворювання легкого ступеня допускається використання кисневого режиму лікувальної рекомпресії. Рішення щодо використання кисневого режиму лікувальної рекомпресії приймається тільки лікарем-терапевтом у разі, якщо клінічна картина обмежена слабо вираженим свербінням, локальними шкірними висипаннями, м’язовим, суглобовим або кістковим болем ниючого характеру, який не призводить до порушення функції опорно-рухового апарата та проявляється не раніше 1 години після водолазного спуску, під час якого не спостерігалися будь-які прояви токсичної дії кисню та були відсутні порушення робочого режиму декомпресії. Для підвищення ефективності лікування необхідно підключити хворого на дихання киснем в умовах нормального тиску. Хворий може дихати киснем до 30 хвилин під час медичного обстеження та підготовки камери до проведення лікувальної рекомпресії. Підвищення тиску в камері проводять без відключення хворого від кисневого апарата. Після ліквідації всіх симптомів декомпресійного захворювання за тиску 0,2 мПа (20 мм вод. ст.) приступають до декомпресії. У разі неповного лікувального ефекту хворий повинен бути переведений на режим ІІ повітряної лікувальної рекомпресії, для чого після переключення дихання хворого з кисню на повітря тиск у камері за 3-5 хвилин повинен бути підвищений повітрям з 0,2 до 0,7 мПа (з 20 до 70 мм вод. ст.). Подальше лікування хворого має проводитися за режимом ІІ;
при хворобі середнього ступеня тиск у декомпресійній камері піднімають до 0,7 мПа або 70 мм вод. ст. (режим II), витримують хворого до моменту ліквідації симптомів захворювання і додаткові ще 30 хвилин, після чого залежно від часу витримки під найбільшим тиском 0,7 мПа (70 мм вод.ст.) знижують тиск за режимами декомпресії IІа, IІб або IІв;
при важкій декомпресійній хворобі тиск у водолазній барокамері піднімають повітрям до 1 мПа або 100 мм вод. ст. (режим III), витримують хворого під найбільшим тиском і додатково ще 30 хвилин, але небільше ніж 120 хвилин, після чого залежно від часу витримки на глибині першої зупинки 0,7 мПа (70 мм вод. ст.) знижують тиск за режимами IІІа, IІІб або IІІв.
Якщо на місці проведення водолазних робіт немає лікаря-терапевта, командир спуску, що запідозрив у водолаза декомпресійну хворобу або баротравму легенів, повинен негайно приступити до проведення лікувальної рекомпресії.
Якщо хворий притомний і в нього відсутній параліч (парез) кінцівок, тиск у водолазній барокамері піднімають до 0,5 мПа (50 мм вод. ст.) і після 180-хвилинної витримки знижують за режимом Iг.
Якщо хворий знепритомнів або має параліч (парез) кінцівок, тиск у водолазній барокамері піднімають до 0,7 мПа (70 мм вод. ст.) і після 90-хвилинної витримки знижують його за режимом IІв. Для надання першої допомоги разом з хворим у водолазну барокамеру поміщається один з водолазів.
У разі лікування захворювань середнього і важкого ступеня у водолазній барокамері, розрахованій на тиск до 0,5 мПа (50 мм вод. ст.), водолаза витримують під тиском 0,5 мПа (50 мм вод. ст.) до 360 хвилин, після чого тиск у камері повинен бути знижений за режимом Iг.
У разі повторної появи (посилення тих, що є) симптомів хвороби в процесі декомпресії, передбаченої лікувальним режимом, або після її закінчення необхідно проводити повторну лікувальну рекомпресію. Починати повторну лікувальну рекомпресію потрібно в найкоротші строки, не чекаючи посилення симптомів і погіршення загального стану хворого. Компресію під час повторної лікувальної рекомпресії проводять із швидкістю 0,1 - 0,2 мПа/хв. (10 - 20 мм вод. ст./хв.) до помітного поліпшення стану хворого.У процесі підвищення тиску через кожні 0,1 мПа (10 мм вод.ст.) роблять зупинки по 5 - 10 хвилин і уважно спостерігають за станом хворого. Після зупинки, під час якої за 5 - 10 хвилин настає поліпшення стану хворого, тиск підвищують ще на 0,1 мПа (10 мм вод. ст.), але не більше ніж до 1 мПа (100 мм вод. ст.). Подальші витримки під тиском проводять так, як іпід час лікування важкої декомпресійної хвороби. Після закінчення витримки декомпресію проводять за кінцевою частиною режиму IІІв незалежно від часу витримки під обраним тиском.
Обсяг симптоматичного лікування в процесі лікувальної рекомпресії визначається ступенем порушення функцій організму і може включати штучне дихання і непрямий масаж серцевого м’яза, дихання киснем, медикаментозне лікування, теплові процедури, катетеризацію сечового міхура, очисну клізму, паранефральну блокаду тощо.
Медикаментозне лікування під час декомпресійної хвороби проводять таким чином:у разі легкого і середнього ступеня захворювання призначають ацетилсаліцилову кислоту по 0,5 г через кожні 6 годин протягом 3 діб від початку захворювання, а в разі важкого - додатково гепарин у дозі 20 тис. од. одноразово внутрішньом’язово в перші години захворювання.
Для попередження зневоднення при легкому і середньому ступенях захворювання мають використовуватися чай, кава, компоти, мінеральні води, фруктові і овочеві соки.
У разі важкого ступеня захворювання показані внутрішньовенні вливання підігрітого до температури 35 - 37 -°С ізотонічного розчину хлориду натрію або 5% розчину глюкози по 1 - 2 л за добу. Перед початком внутрішньовенних ін’єкцій і в процесі їх проведення необхідно застосовувати 0,2 % розчин платифіліну по 1 - 2 мл внутрішньом’язово для розширення судини серця, нирок і головного мозку. Для десенсибілізації організму необхідно використовувати димедрол (1% розчин) або піпольфен (2,5 % розчин) по 1 - 2 мл внутрішньом’язово. З метою поліпшення тканинної перфузії, зменшення проникності капілярів і збільшення серцевого викиду показані глюкокортикостероїди (преднізолон 0,015 - 0,03 г або гідрокортизон 0,025 - 0,05 г внутрішньовенно крапельно).
Для попередження ускладнень, пов’язаних з активізацією системи згортання крові, використовують фібринолізин відповідно до інструкції щодо його застосування.
При парезах і паралічах показано застосування церебролізину по 15 - 20 мл водного розчину внутрішньовенно 2 рази на день, гамалону (аміналону) по 0,5 - 1,25 г 3 рази на день. Для поліпшення тканинних процесів показані кокарбоксилаза, яка чергується з АТФ по 1 ампулі через день внутрішньом’язово.
У процесі лікування декомпресійної хвороби за показаннями застосовують серцеві, бронхолітичні і діуретичні засоби, а також антибіотики і сульфаніламідні препарати.
З метою профілактики легеневої форми отруєння киснем за умови використання режимів Iг, IІв, IІІв (особливо у випадку повторної компресії в разі рецидивів) доцільне призначення хворому і обслуговуючому персоналу аскорбінової кислоти по 0,5 г 4 - 5 разів на день, вітаміну Е по одній капсулі 1-2 рази на день, цитохрому "С" по 0,02 г 2 рази на день і антибіотиків.
У разі легкого ступеня хвороби і стійкого м’язово-суглобового болю в процесі проведення лікувальної рекомпресії показано застосування теплових процедур (медичні грілки, парафінові аплікації тощо).
У разі парезу (паралічу) тазових органів катетеризація сечового міхура, очисні клізми і паранефральна блокада повинні проводитися за звичайною методикою.
При важких парезах і паралічах для попередження пролежнів хворого періодично перевертають з боку на бік, на спину, протирають шкіру в ділянці крижів і попереку камфорним спиртом.
Постільну білизну хворому у водолазній барокамері необхідно міняти в міру забруднення, але не рідше ніж один раз на добу.
Після закінчення лікувальної рекомпресії хворий повинен знаходитися поблизу водолазної барокамери протягом доби. У цей період через кожні 3 - 4 години проводять опитування щодо скарг і обстеження хворого.
У разі виявлення симптомів рецидиву захворювання проводиться повторна лікувальна рекомпресія.
Осіб із залишковими явищами порушень функцій органів і систем направляють для подальшого спеціалізованого лікування і огляду до лікувальних закладів.
У процесі декомпресії за режимом лікувальної рекомпресії IІа під тиском 0,06 мПа (6 мм вод. ст.) виник рецидив декомпресійної хвороби (оновився більу колінних суглобах). Тиск був підвищений повітрям до 0,16 мПа (16 мм вод. ст.). Після 10-хвилинної витримки стан хворого покращився. Тиск був підвищений повітрям до 0,26 мПа (26 мм вод. ст.). Через 30 хвилин перебування під тиском 0,26 мПа (26 мм вод.ст.) біль у колінних суглобах зник. Через 30 хвилин перебування під тиском 0,26 мПа (26 мм вод.ст.) проведено декомпресіюза кінцевою частиною режиму лікувальної рекомпресії IІІв. Перша зупинка під тиском 0,24 мПа (24 мм вод.ст.), витримка - 141 хвилина, друга зупинка під тиском 0,22 мПа (22 мм вод.ст.), витримка - 152 хвилини тощо.
................Перейти до повного тексту