Відповідно до пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів"

1. Затвердити Інструкцію про особливості направлення військовослужбовців Національної гвардії України в службові відрядження в межах України та за кордон, що додається.

2. Головному управлінню Національної гвардії України забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Контроль за виконанням цього наказу покласти на першого заступника Міністра Ярового С.А.

1. Ця Інструкція визначає порядок направлення в службові відрядження військовослужбовців Національної гвардії України в межах України та за кордон.

2. У цій Інструкції терміни вживаються в таких значеннях:

військова частина - територіальне управління, з’єднання, військова частина, вищий військовий навчальний заклад, навчальна військова частина (центр), база, заклад охорони здоров’я та установа Національної гвардії України;

військовослужбовець - особа, яка проходить військову службу в Національній гвардії України, військовозобов’язаний під час проходження ним навчальних і спеціальних зборів або резервіст під час проходження ним підготовки та зборів у Національній гвардії України;

командир - командир, начальник, керівник;

службове відрядження - поїздка військовослужбовця за наказом (розпорядженням) командира на певний строк для виконання службового завдання поза пунктом постійного або тимчасового розквартирування військової частини (підрозділу), у якій військовослужбовець проходить службу.

3. Основними завданнями службових відряджень (далі - відрядження) є:

1) виконання завдань та функцій, покладених на Національну гвардію України (далі - НГУ);

2) контроль за діяльністю військових частин (підрозділів);

3) участь у планових заходах (збори, семінари, засідання, наради тощо);

4) навчання на курсах, проходження зборів, вступ до вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, у тому числі на факультети та відділення заочної форми навчання;

5) участь у заходах, пов’язаних з підготовкою особового складу НГУ (у тому числі для проходження курсантами практики або військового стажування);

6) вивчення нової техніки у військових частинах, у тому числі військовослужбовцями, направленими як керівники занять з вивчення нової техніки;

7) направлення осіб офіцерського складу професорсько-викладацького складу вищих військових навчальних закладів на стажування у військові частини;

8) проведення науково-практичних та аналітичних досліджень, а також апробації їх результатів;

9) вивчення та поширення передового досвіду, новітніх форм та методів роботи;

10) забезпечення охорони, супроводження і доставка військових вантажів, озброєння, військової техніки та інших матеріальних засобів;

11) супроводження нарочних з таємними документами і матеріалами або виконання функцій нарочних;

12) супроводження (за потреби) окремих військовослужбовців, хворих (поранених) або команд військовослужбовців та конвоювання заарештованих і засуджених;

13) участь в антитерористичних операціях;

14) участь у ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;

15) відбір кандидатів на службу до НГУ;

16) виконання завдань та здійснення контрольних функцій з питань будівництва, реконструкції, капітального та поточного ремонтів, придбання об’єктів житлового призначення, приймання-передавання фондів та земельних ділянок, будівель та споруд;

17) отримання нагород;

18) участь у засіданнях судів чи прибуття за викликом органів досудового розслідування;

19) проведення реабілітації за наслідками поранень (контузій, травм або каліцтв), пов’язаних з виконанням військовослужбовцями обов’язків військової служби, та забезпечення супроводження таких військовослужбовців.

4. Військовослужбовці можуть бути направлені у відрядження в інших випадках за рішенням командувача Національної гвардії України та начальника територіального управління НГУ (стосовно підпорядкованих йому військовослужбовців у межах зони відповідальності оперативно-територіального об’єднання).

5. Відрядження розподіляються на планові та позапланові.

6. Не вважаються відрядженнями:

1) виїзд військовослужбовців за кордон для участі в міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки;

2) виїзд військовослужбовців підрозділу військової частини до іншого підрозділу цієї самої військової частини, розташованого в одному населеному пункті;

3) службові поїздки військовослужбовців, постійна служба яких проходить у дорозі або має роз’їзний характер, якщо інше не передбачено законодавством чи відповідними нормативно-правовими актами;

4) виїзд військовослужбовців на один день до навчальних центрів на заняття з бойової та спеціальної підготовки;

5) час складання вступних та кандидатських іспитів в очну і заочну ад’юнктуру (аспірантуру) при науково-дослідних установах і вищих навчальних закладах;

6) поїздки, пов’язані з виконанням дисертаційних досліджень здобувачами, які займаються підвищенням наукової кваліфікації поза ад’юнктурою (аспірантурою), ад’юнктами, які навчаються з відривом від служби, а також докторантами, якщо їхня робота не включена в тематичний план науково-дослідних робіт.

7. Направлення у відрядження вагітних жінок та тих, які мають дітей віком до чотирнадцяти років, без їх згоди не допускається.

8. Забороняється направляти у відрядження та видавати аванс військовослужбовцю, який не відзвітував про результати роботи та витрачені кошти в попередньому відрядженні.

9. На військовослужбовця, який перебуває у відрядженні, поширюється розпорядок дня (режим робочого часу) тієї військової частини (закладу, установи, підприємства тощо), до якої він відряджений.

10. Військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), направленим у відрядження для служби у вихідні або святкові і неробочі дні, надаються за погодженням з безпосередніми командирами інші дні відпочинку.

Якщо військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) вибувають у службове відрядження у вихідні або святкові чи неробочі дні, їм після повернення зі службового відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку.

Якщо наказом про відрядження передбачено повернення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) з відрядження у вихідні або святкові чи неробочі дні, їм надається інший день відпочинку, як правило, протягом наступного тижня.

11. Керівники структурних підрозділів Головного управління Національної гвардії України (далі - Головне управління НГУ) та командири військових частин відповідають за підготовку і своєчасність виїзду, організацію роботи у відрядженні підпорядкованих їм військовослужбовців та звітування ними про результати відрядження.

1. Прийняття рішення про направлення військовослужбовців у планові відрядження здійснюється:

1) у Головному управлінні НГУ - командувачем Національної гвардії України або особою, яка виконує його обов’язки;

2) у військовій частині - командиром військової частини або особою, яка виконує його обов’язки.

2. Рішення про відрядження командувача Національної гвардії України приймається Міністром внутрішніх справ України або особою, яка виконує його обов’язки. Вибуття у відрядження командувача Національної гвардії України оголошується наказом за підписом особи, на яку покладається виконання його обов’язків.

3. Відрядження військовослужбовця до вищого в порядку підпорядкування органу військового управління здійснюється за викликом чи дозволом командира цього органу.

4. Рішення про позапланові відрядження приймаються:

1) командувачем Національної гвардії України (особою, яка виконує його обов’язки) - стосовно всіх військовослужбовців;

2) командиром військової частини (особою, яка виконує його обов’язки) - стосовно підпорядкованих йому військовослужбовців у межах зони відповідальності військової частини.

За підготовку пропозицій для прийняття зазначеними посадовими особами рішення про позапланові відрядження відповідають структурні підрозділи Головного управління НГУ та управління військової частини, за напрямом роботи яких проводитимуться ці відрядження.

5. Командир військової частини має право направляти підпорядкованих йому військовослужбовців у позапланові відрядження без отримання дозволу командира вищого в порядку підпорядкування органу військового управління:

1) за викликом (з дозволу) Міністра внутрішніх справ України, його заступників та державного секретаря Міністерства внутрішніх справ України;

2) для вступу до вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів;

3) для супроводження (за потреби) після завершення лікування окремих військовослужбовців із закладів охорони здоров’я до військових частин або супроводження військовослужбовців, які пройшли медичний огляд, направлені до іншого військово-медичного закладу охорони здоров’я, у відпустку за станом здоров’я або до місця служби після виписки із закладу охорони здоров’я та потребують відповідно до постанови військово-лікарської комісії супроводу;

4) для супроводження військовослужбовців, звільнених з військової служби, до місця проживання, якщо вони потребують відповідно до постанови військово-лікарської комісії супроводу;

5) для участі в засіданнях судів чи прибуття за викликом органів досудового розслідування;

6) для участі в заходах міжнародного співробітництва (конференції, наради, семінари, навчання тощо) на запрошення, яке надійшло безпосередньо на адресу військової частини від органів державної влади, вищих навчальних закладів, військових формувань та правоохоронних органів;

7) в інших випадках, визначених наказами командувача Національної гвардії України.

Про направлення військовослужбовців у позапланові відрядження у випадках, зазначених у підпунктах 1-7 цього пункту, командир військової частини доповідає в установленому порядку вищому в порядку підпорядкування органу військового управління.

6. Про направлення військовослужбовця у відрядження видається наказ командувача Національної гвардії України, командира військової частини по стройовій частині, у якому зазначаються:

1) пункт призначення, населений пункт, військова частина або організація, установа, підприємство, заклад (із зазначенням пункту (місць) їх дислокації), куди відряджається військовослужбовець;

2) строк (кількість днів з урахуванням часу на проїзд) відрядження;

3) день вибуття у відрядження;

4) день прибуття з відрядження;

5) мета відрядження.

У разі направлення військовослужбовців у відрядження за підставами, зазначеними у підпунктах 1, 13, 14 та 19 пункту 3 розділу І цієї Інструкції, та неможливості визначити день прибуття в наказі зазначається лише день вибуття у відрядження.

Прибуття військовослужбовця з відрядження оголошується наказом командувача Національної гвардії України, командира військової частини по стройовій частині із зазначенням фактичного дня прибуття з відрядження.

У наказі також зазначається про інші джерела фінансування відрядження, крім кошторису Головного управління НГУ або військової частини, а у випадках, передбачених законодавством, - про непроведення оплати військовослужбовцю добових, витрат на проїзд та проживання.

У разі термінового направлення військовослужбовця у відрядження у вихідні або святкові чи неробочі дні наказ про його вибуття у відрядження оформлюється в установленому порядку в перший робочий день, наступний після вихідного (святкового, неробочого) дня.

7. Військовослужбовцю, який направляється у відрядження, видаються:

1) посвідчення про відрядження (додаток 1);

2) грошовий аванс у межах суми, визначеної на оплату проїзду, найм житлового приміщення та добові витрати.

Військовослужбовцям, які направляються у відрядження із закріпленими службовими собаками, додатково видається атестат на фураж, який ведеться та обліковується як атестат на продовольство.

Головне управління НГУ або військова частина, що відряджає військовослужбовця, забезпечує його коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження (авансом) за умови наявності наказу командувача Національної гвардії України або безпосередньо командира військової частини по стройовій частині, кошторисних призначень на відповідні цілі, коштів на рахунках, відкритих в органах Державної казначейської служби України, а також відсутності заборгованості за раніше виданими авансами.

Якщо аванс на відрядження не видавався, військовослужбовець після повернення з відрядження надає до бухгалтерської служби Головного управління НГУ, військової частини звіт про використання коштів, виданих на відрядження, протягом одного місяця, але не пізніше останнього робочого дня кварталу.

8. Обов’язки щодо заповнення, реєстрації та видачі посвідчень про відрядження покладаються на структурний підрозділ Головного управління НГУ, військової частини, відповідальний за ведення обліку особового складу.

9. У неробочий час, вихідні та святкові дні посвідчення про відрядження для військовослужбовців, які вибувають у відрядження, видає чергова служба.

Заповнений талон посвідчення про відрядження залишається в оперативного чергового (чергового частини), який інформує структурний підрозділ військової частини, відповідальний за ведення обліку особового складу, про видачу посвідчення про відрядження.

10. Видача бланків посвідчень про відрядження без їх заповнення забороняється.

11. У виняткових випадках, пов’язаних зі здійсненням позапланових виїздів, коли оформити посвідчення про відрядження в установленому порядку немає можливості, дозволяється виїзд без посвідчення про відрядження.

12. Посвідчення про відрядження підписують:

1) у Головному управлінні НГУ - командувач Національної гвардії України або його перший заступник (у разі їх тимчасової відсутності - особи, які виконують їх обов’язки);

2) у військових частинах - командир військової частини або його перший заступник (у разі їх тимчасової відсутності - особи, які виконують їх обов’язки).

Посвідчення про відрядження командувачеві Національної гвардії України та командирові військової частини підписують відповідно їх перші заступники (у разі їх тимчасової відсутності - особи, які виконують їх обов’язки).

13. Військовослужбовець, який вибуває у відрядження, зобов’язаний отримати посвідчення про відрядження з талоном посвідчення, заповнити всі реквізити талона посвідчення про відрядження та надати посвідчення про відрядження і талон посвідчення у встановленому порядку на підпис.

Після підпису посвідчення про відрядження реєструється посадовою особою, яка відповідає за видачу посвідчень про відрядження, з проставленням у ньому відмітки про вибуття у відрядження. Талон посвідчення про відрядження військовослужбовець, який виїжджає у відрядження, передає до бухгалтерської служби Головного управління НГУ або військової частини для отримання відповідного грошового авансу.

14. Порядок виїзду військовослужбовців у відрядження з табельною вогнепальною зброєю визначається Положенням про службу озброєння Національної гвардії України, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03 червня 2015 року № 643, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 червня 2015 року за № 733/27178.

У посвідченні про відрядження військовослужбовця, що вибуває у відрядження зі зброєю, особа, яка виписує це посвідчення, записує зразок, серію, номер зброї та кількість боєприпасів (наприклад: "Власнику посвідчення виданий 9-мм пістолет ТТ № 0000 та 16 шт. 9-мм патронів").

Запис засвідчується підписом особи, яка підписала документ про відрядження, і гербовою печаткою. Зброя, що призначається для озброєння військового наряду (варти), записується у посвідчення про відрядження старшого військового наряду (начальника варти).

15. Максимальний строк разового перебування у відрядженні не повинен перевищувати (включаючи час перебування в дорозі) 30 календарних днів, крім випадків, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів".

Строк відрядження військовослужбовців, направлених на навчання (у тому числі й осіб, які забезпечують та організують це навчання) у системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів, на навчальні та підсумково-випускні збори слухачів заочних факультетів вищих військових навчальних закладів та вищих навчальних закладів системи МВС, не повинен перевищувати 90 днів, а за умови відшкодування стороною, що приймає, витрат на відрядження - 18 місяців.

16. Строк відрядження військовослужбовців, які направляються у відрядження, починаючи з 14 квітня 2014 року, у межах України для участі в антитерористичних операціях, здійснення заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні не повинен перевищувати періоду проведення таких заходів.

17. Строк відрядження військовослужбовців, направлених для лікування та реабілітації у зв’язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим під час безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або забезпеченні її проведення (здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням, виявленням і припиненням терористичної діяльності), та осіб, які супроводжують таких військовослужбовців, не повинен перевищувати строк лікування та реабілітації.

18. Відрядження військовослужбовців у вищі штаби та управління дозволяються на строк не більше 5 днів (крім випадків відрядження для тимчасового виконання обов’язків за вакантними посадами), не враховуючи часу перебування в дорозі, за письмовим викликом відповідних командирів.

19. Фактичний час перебування у відрядженні визначається згідно з наказом та за наявними відмітками в посвідченні про відрядження (у випадку його видачі), засвідченими печаткою про дати вибуття військовослужбовця з місця постійної служби, прибуття його в пункт (пункти) службового відрядження, вибуття з нього (з них) та прибуття до місця постійної служби. Тривалість відрядження обчислюється за кількістю днів перебування у відрядженні з урахуванням вихідних, святкових і неробочих днів та часу перебування в дорозі.

20. Час перебування в дорозі, за який проводиться виплата добових під час відрядження, визначається за чинним розкладом руху залізничного, автомобільного, водного та повітряного транспорту, ураховуючи час затримки відрядженого в дорозі через причини, які від нього не залежать, і час на пересадки.

21. Днем вибуття у відрядження вважається день відправлення поїзда, літака, автобуса або іншого транспортного засобу з місця постійної служби відрядженого військовослужбовця, а днем прибуття з відрядження - день прибуття транспортного засобу до місця постійної служби відрядженого військовослужбовця.

При відправленні транспортного засобу до 24.00 год. включно днем вибуття у відрядження вважається поточна доба, а з 00.00 год. і пізніше - наступна доба. Якщо станція, пристань, аеропорт розташовані за межами населеного пункту, де проходить службу відряджений військовослужбовець, у строк відрядження зараховується час, необхідний для проїзду до станції, пристані, аеропорту. Аналогічно визначається день прибуття відрядженого військовослужбовця до місця постійної служби.

22. За наявності кількох видів транспорту, що зв’язує місце постійної служби військовослужбовця з місцем відрядження, або в разі потреби пересування військовослужбовця по території України або держави, до якої його направлено у відрядження, командир військової частини може запропонувати військовослужбовцю вид транспорту, яким йому слід користуватися. У разі відсутності такої пропозиції військовослужбовець самостійно вирішує питання щодо вибору виду транспорту.

23. Поважними причинами затримки військовослужбовця у відрядженні понад строки, зазначені в посвідченні про відрядження, є тимчасова непрацездатність, що позбавила його можливості своєчасно повернутися з відрядження, стихійне лихо, інші надзвичайні ситуації. Причини затримки підтверджуються відповідними документами.

Військовослужбовець за наявності поважних причин, що перешкоджають йому своєчасно вибути з пункту відрядження до місця постійної служби (навчання), повинен повідомити про це командира військової частини із зазначенням причин затримки.

24. У разі тимчасової непрацездатності відрядженого військовослужбовця йому на загальних підставах відшкодовуються витрати на наймання житлового приміщення (крім випадків перебування на стаціонарному лікуванні) і виплачуються добові протягом усього часу, поки він не може за станом здоров’я приступити до виконання покладеного на нього службового доручення або повернутися до місця свого постійного проживання (місця постійної служби), але на строк не більше двох місяців.

Тимчасова непрацездатність відрядженого військовослужбовця, а також неможливість за станом здоров’я повернутися до місця постійного проживання (місця постійної служби) повинні бути підтверджені відповідними документами.

Дні тимчасової непрацездатності не включаються до строку відрядження.

25. Рішення про продовження терміну відрядження у випадках, зазначених у пункті 23 цього розділу, приймається командиром військової частини після прибуття відрядженого військовослужбовця до місця постійної служби на підставі його рапорту (доповідної записки), про що оголошується наказом по стройовій частині.

26. Під час перебування військовослужбовця у відрядженні для оперативного вирішення службово-бойових завдань посадовими особами, які приймали рішення про направлення військовослужбовця у відрядження, йому може бути продовжено строк перебування у відрядженні та (або) доповнено його відрядження іншими населеними пунктами (пунктами перебування), про що оголошується наказом по стройовій частині.

27. При підготовці до відрядження з метою вивчення і перевірки стану службово-бойової діяльності військових частин, надання допомоги їх командуванню в організації виконання завдань за призначенням, вирішенні проблемних питань та оперативних завдань діяльності НГУ, проведенні науково-практичних та аналітичних досліджень, вивченні і поширенні передового досвіду, новітніх форм та методів роботи розробляється службове завдання, яке підлягає обов’язковому затвердженню тією посадовою особою, яка надає дозвіл на відрядження (при виїздах у позапланові відрядження службове завдання розробляється за необхідності або за дорученням такої посадової особи).

Для проведення внутрішнього аудиту або іншого контрольного заходу розробляється направлення.

28. У службовому завданні визначаються:

1) мета виїзду, місце та термін відрядження (дата вибуття і дата прибуття);

2) основні напрями роботи кожного члена групи;

3) заходи щодо надання практичної і методичної допомоги командуванню військової частини (підрозділу);

4) питання, які необхідно погоджувати або вирішувати з центральними та місцевими органами виконавчої влади або місцевого самоврядування, іншими військовими формуваннями, правоохоронними органами, підприємствами, установами та організаціями.

29. Відправлення у відрядження підрозділів (команд) проводиться в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV.

30. Інструктажі військовослужбовців, які відряджаються, проводить посадова особа, яка затвердила службове завдання, або за її дорученням один із її заступників.

31. Військовослужбовці після прибуття до пункту відрядження зобов’язані в установлений строк з’явитися до посадової особи, у розпорядження якої вони відряджені, повідомити командування своєї військової частини про прибуття, стати в установленому порядку на облік і виконувати поставлені завдання.

Військовослужбовці, які прибули у відрядження до Головного управління НГУ та військових частин, обліковуються як тимчасово прибулі. Забороняється брати на облік військовослужбовців, які прибули у відрядження з посвідченнями про відрядження, не оформленими відповідно до вимог пунктів 10-13 цього розділу.

32. На наступний робочий день після повернення з відрядження військовослужбовець повинен до 10.00 год. прибути до підрозділу, відповідального за ведення обліку особового складу, для доповіді про прибуття з відрядження та проставляння в посвідченні про відрядження відповідної відмітки.

Посвідчення про відрядження або витяг з наказу про час перебування у відрядженні та звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 28 вересня 2015 року № 841 "Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання", зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2015 року за № 1248/27693, разом з оригіналами підтвердних документів військовослужбовець подає до бухгалтерської служби Головного управління НГУ або військової частини.

33. Засвідчувати відмітки на посвідченні про відрядження про дати вибуття у відрядження та прибуття з нього в Головному управлінні НГУ та військових частинах дозволяється тільки службовим особам, які відповідно до своїх посадових (функціональних) обов’язків повинні здійснювати реєстрацію осіб, які вибувають у відрядження та прибувають з нього.

34. Якщо військовослужбовець під час перебування у відрядженні не зобов’язаний прибувати до військової частини (установи, підприємства, організації тощо), зазначені відмітки завіряються у начальника органу управління (командира підрозділу) Військової служби правопорядку в Збройних Силах України чи військового комісара, а за їх відсутності - у найближчій місцевій державній адміністрації, органі місцевого самоврядування або територіальному органі Національної поліції України.

35. Відмітки про дати прибуття військовослужбовця в пункт (пункти) відрядження та вибуття з нього (з них) завіряються печаткою, що використовується для організації діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів військового управління, військових частин, організацій, підприємств, установ, закладів тощо.

36. За результатами роботи у відрядженні керівником (старшим) групи, а при одиночному виїзді - військовослужбовцем готується підсумковий документ (довідка, доповідна записка, рапорт, аудиторський звіт, акт, висновок тощо).

З підсумковим документом в обов’язковому порядку ознайомлюється командир військової частини (підрозділу), яка (який) перевірялась(вся) або якій (якому) надавалася допомога.

У разі підготовки такого документа безпосередньо в Головному управлінні НГУ (територіальному управлінні) він надсилається до військової частини, яка перевірялася, для виконання поставлених завдань та усунення недоліків.

37. Контроль за усуненням виявлених у відрядженнях проблемних питань та недоліків покладається на відповідні штаби.

1. Строк відрядження за кордон не повинен перевищувати 60 днів, крім випадків, передбачених законодавством.

2. Підставою для відрядження військовослужбовця за кордон є:

1) видані на підставі рапорту (доповідної записки) про отримання дозволу на здійснення відрядження за кордон накази:

Міністерства внутрішніх справ України, підготовлені:

структурним підрозділом Головного управління НГУ, який відповідає за організацію міжнародного співробітництва, - щодо командувача Національної гвардії України (особи, яка виконує його обов’язки);

структурним підрозділом апарату МВС, який відповідає за організацію та координацію міжнародного співробітницва, - щодо делегацій МВС, до складу яких входить командувач Національної гвардії України (особа, яка виконує його обов’язки);

командувача Національної гвардії України (особи, яка виконує його обов’язки) - щодо всіх інших категорій військовослужбовців;

2) інші документи, необхідні для здійснення відрядження за кордон, визначені чинним законодавством України.

3. Рапорт (доповідна записка) про отримання дозволу на здійснення відрядження за кордон складається на підставі запрошення та повинен містити відомості про сторону, що запрошує (державний орган, міжнародну або громадську організацію тощо), державу, до якої планується відрядження, мету відрядження, термін та фінансові умови перебування за кордоном, джерела фінансування, вид транспорту, а також обґрунтування доцільності службового відрядження. Рапорт (доповідна записка) про отримання дозволу на здійснення відрядження за кордон подається на розгляд особі, яка дає дозвіл на його здійснення, не пізніше ніж за 30 діб до виїзду (вильоту), за винятком випадків необхідності здійснення термінового виїзду (вильоту) за кордон.