Відповідно до частини другої статті 7 Повітряного кодексу України та з метою нормативно-правового регулювання забезпечення польотів державної авіації України НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Правила штурманського забезпечення польотів державної авіації України, що додаються.

2. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ці Правила визначають завдання, порядок організації та здійснення проведення штурманського забезпечення польотів державної авіації України (далі - ДА) і є обов’язковими для керівництва і виконання всіма суб’єктами авіаційної діяльності (далі - САД) ДА України.

2. Ці Правила регулюють питання щодо:

призначень і завдань штурманських служб суб’єктів авіаційної діяльності ДА;

загального порядку проведення штурманської підготовки та штурманського забезпечення польотів САД ДА;

заходів забезпечення безпеки повітряної навігації і бойового (спеціального) застосування державних повітряних суден (далі - ПС).

3. Органи управління авіацією (далі - ОУА) центральних органів виконавчої влади (далі - ЦОВВ) та Збройних Сил України (далі - ЗСУ) розробляють документи з питань штурманського забезпечення польотів з урахуванням особливостей (специфіки) своєї діяльності та відповідно до цих Правил. Примірники цих документів надаються до Головного управління державної авіації України.

4. Терміни, що використовуються у цих Правилах, вживаються в таких значеннях:

авіаційна карта - топографічна, спеціальна, цифрова (електронна) карта (польотна, спеціальна, довідкова), що містить необхідну інформацію, пов’язану з використанням повітряного простору, та може бути використана для планування чи виконання польотних завдань;

безпека повітряної навігації - стан штурманського забезпечення польотів, який виключає випадки втрати орієнтування, потрапляння ПС в умови, які можуть призвести до інцидентів та до авіаційної події, а також до порушення порядку використання повітряного простору;

вихід на ціль - вихід ПС у визначену ділянку повітряного простору, з якої забезпечується виявлення певної цілі, розпізнавання та вирішення завдань бойового застосування (дій за призначенням);

візуальне орієнтування - оглядово-порівняльний метод визначення місцезнаходження ПС, який базується на порівнянні зображення місцевості на карті з фактичним виглядом цієї місцевості на земній поверхні;

гарантійний запас палива - мінімальний запас палива для компенсації можливого відхилення технічних характеристик ПС та двигунів від визначених інструкціями середніх значень, що визначається інструкціями з розрахунку дальності і тривалості польоту та уточнюється практичними вимірюваннями витрат палива для кожного ПС окремо;

забезпечення аеронавігаційною інформацією - комплекс заходів, спрямований на збір, аналіз, обробку, відображення (публікацію) та своєчасне забезпечення заінтересованого авіаційного персоналу повною і достовірною аеронавігаційною інформацією, необхідною для організації та виконання польотів, управління ними і направленою на підвищення безпеки польотів, якості та надійності повітряної навігації;

карта - умовне зменшене зображення земної поверхні (окремих її ділянок) на площині, виконане у відповідному масштабі та побудоване за певними законами;

комплексне застосування навігаційних засобів - найбільш раціональне використання екіпажем ПС бортових, наземних та супутникових систем навігації і посадки, а також всієї наявної навігаційної інформації одночасно з веденням візуального орієнтування для забезпечення точної і безпечної повітряної навігації;

лідирування іноземного повітряного судна - контроль за польотом іноземного ПС присутнім на його борту штурманом-лідирувальником;

лінія заданого шляху - проекція заданої траєкторії польоту ПС на земну поверхню, по якій екіпаж повинен провести ПС;

маршрут польоту - лінія заданого шляху ПС, що задається поворотними пунктами маршруту, по якій повинно пролетіти ПС;

масштаб карти - відношення довжини лінії на карті до довжини відповідної лінії на земній поверхні;

міжнародний політ - політ, пов’язаний із перетинанням ПС державного кордону України та іншої держави, або політ, який виконується в повітряному просторі іншої держави (інших держав);

мінімальна висота прольоту перешкод - мінімально допустима висота польоту, що гарантує уникнення зіткнення ПС із земною (водною) поверхнею або перешкодами на ній;

мінімальний залишок палива після посадки - розрахунковий залишок палива на момент торкання земної або водної поверхні та закінчення пробігу, який забезпечує повторний захід на посадку і самостійний рух ПС по аеродрому (площі маневрування) до вимкнення двигунів;

особи органів управління повітряним рухом - працівники обслуги пунктів управління ДА, групи керівництва польотами на аеродромах, кораблях, полігонах, майданчиках приземлення та групи бойового управління (авіаційні навідники);

пілотажно-навігаційне обладнання - обладнання, яке забезпечує вирішення завдань навігації та бойового (спеціального) застосування ПС;

прицільно-навігаційний комплекс - автоматизована система, призначена для вирішення завдань навігації, управління польотом і озброєнням;

рубіж повернення - розрахунковий рубіж на маршруті польоту, від якого наявний залишок палива забезпечує повернення ПС (групи) на аеродром вильоту або визначений (запланований) аеродром і посадку на ньому;

топогеодезичне забезпечення польотів державної авіації - комплекс заходів, спрямованих на топогеодезичну підготовку аеродромів, позиційних районів радіотехнічних систем навігації і управління, безпілотних літальних апаратів, автоматизованої системи управління, створення і доведення до САД ДА топографічних, спеціальних карт та розрахунково-геодезичних даних, необхідних для вивчення і оцінки місцевості під час планування польотів (бойових дій), організації взаємодії, управління, а також для ефективного застосування авіаційної техніки;

штурманська підготовка - комплекс заходів, спрямованих на набуття та вдосконалення теоретичних знань і практичних навичок особовим складом суб’єкта державної авіації для виконання завдань повітряної навігації, бойового (спеціального) застосування (виконання дій за призначенням) та штурманського забезпечення польотів;

штурманська служба державної авіації - штурманські служби ОУА ЦОВВ, ОУА ЗСУ (Повітряних Сил, Сухопутних військ, Військово-Морських Сил), органів управління суб’єктів державної авіації, структурних підрозділів суб’єктів державної авіації;

штурманське забезпечення безпеки польотів - комплекс заходів щодо забезпечення безпеки повітряної навігації та бойового (спеціального) застосування ПС;

штурманське забезпечення польотів - комплекс заходів, що проводяться штурманською службою суб’єкта державної авіації з метою досягнення високої точності і надійності повітряної навігації, ефективності і якості бойового (спеціального) застосування, успішного вирішення завдань бойової (спеціальної) підготовки і безпеки польотів.

Інші терміни, що використовуються у цих Правилах, вживаються в значеннях, наведених в нормативно-правових актах України з питань діяльності в галузі авіації та Правилах виконання польотів державної авіації України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 05 січня 2015 року № 2, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 січня 2015 року за № 82/26527 (далі - ПВП ДА-2015).

5. Керівництво штурманською службою здійснюють:

1) у Збройних Силах України:

у Повітряних Силах - головний штурман - начальник штурманського управління авіації Командування Повітряних Сил (далі - головний штурман Повітряних Сил ЗСУ);

в авіації Сухопутних військ - начальник штурманської служби - головний штурман служби армійської авіації Командування Сухопутних військ ЗСУ;

в авіації Військово-Морських Сил - головний штурман морської авіації;

у Спеціалізованому центрі бойової підготовки авіаційних фахівців Збройних Сил України (далі - СЦБП АФ) - начальник штурманської служби;

у Державному науково-випробувальному центрі Збройних Сил України (далі - ДНВЦ) - головний штурман-випробувач;

у вищому навчальному закладі (далі - ВНЗ) - начальник штурманської служби - старший інспектор-штурман;

2) в авіації Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) - начальник штурманської служби - головний штурман відділу професійної та спеціальної підготовки управління авіації Головного управління Національної гвардії України;

3) у Державній службі України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС) - головний штурман авіації;

4) у Державній прикордонній службі України (далі - ДПС) - головний штурман авіації;

5) у з’єднанні - головний штурман;

6) в авіаційній частині - старший штурман (штурман);

7) в авіаційній ескадрильї (групі) - старший штурман (штурман) авіаційної ескадрильї (групи), а там, де ця посада не передбачена, - заступник командира авіаційної ескадрильї - штурман;

8) в авіаційній ланці (загоні) - штурман (льотчик-штурман) ланки (загону), а там, де ця посада не передбачена, - командир авіаційної ланки (загону).

6. На головного штурмана Повітряних Сил покладаються: керівництво штурманською службою Повітряних Сил, координація діяльності штурманських служб авіації видів ЗСУ, авіації ЦОВВ з основних завдань штурманської служби та організація взаємодії зі штурманською службою Українського центру планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху (далі - Украероцентр).

7. Підпорядкованість, обов’язки та повноваження головного штурмана Повітряних Сил, головних штурманів авіації видів ЗСУ, штурманських служб авіації МВС, ДСНС, ДПС визначаються відповідно до чинного законодавства.

8. Розпорядження і вказівки посадових осіб штурманської служби суб’єктів державної авіації (далі - СДА), віддані в межах їх компетенції, з питань штурманського забезпечення польотів ДА, штурманської підготовки льотного складу, офіцерів штабів авіаційних частин, авіаційного персоналу командних пунктів (далі - КП) і пунктів управління авіації (далі - ПУА), керівників польотів (далі - КрП) авіаційних частин (полігонів), авіаційних диспетчерів, фахівців груп бойового управління (далі - ГБУ), а також з питань підготовки та застосування авіаційної техніки, авіаційних засобів ураження (далі - АЗУ), засобів радіотехнічного забезпечення (далі - РТЗ) польотів, із штурманського забезпечення безпеки польотів (далі - БзП) є обов’язковими для виконання.

9. Посадова особа штурманської служби СДА виконує польоти як штурман екіпажу ПС, його помічник (другий штурман, штурман-оператор) та інструктор.

Посадова особа штурманської служби (за фахом льотчик) виконує польоти як льотчик (командир екіпажу ПС, його помічник, льотчик-штурман) та інструктор.

10. Льотчики, штурмани та особи, пов’язані з керівництвом та управлінням польотами, зобов’язані мати необхідне штурманське спорядження.

11. До комплекту штурманського спорядження входять:

портфель або картоутримувач;

наколінний планшет льотчика (штурмана) (далі - НПЛ (НПШ));

масштабна лінійка;

навігаційний транспортир;

інструмент для обчислювання (навігаційна лінійка або навігаційний розраховувач);

годинник штурманський (наручний).

Комплект штурманського спорядження може доповнюватись іншими вимірювальними і обчислювальними інструментами, зокрема: програмованим мікрокалькулятором (мікро-ЕОМ); прийомоіндикатором супутникової навігаційної системи (далі - СНС); засобом електронно-обчислювальної техніки типу ноутбук (нетбук, планшет) тощо.

1. Штурманська служба САД ДА є льотною службою та призначена для вирішення питань:

теорії і практики повітряної навігації та бойового (спеціального) застосування;

організації та проведення штурманської підготовки;

штурманського забезпечення бойової готовності (готовності до дії за призначенням) СДА;

штурманського забезпечення польотів;

штурманського забезпечення БзП.

2. Заходи топогеодезичного, навігаційного забезпечення, забезпечення польотів СДА аеронавігаційною інформацією (штурманське забезпечення безпеки використання полігонів) проводяться на підставі рішень командирів (начальників), які організовують польоти, вказівок вищих посадових осіб та керівників штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ відповідно до чинного законодавства.

3. Основними завданнями штурманської служби СДА є:

забезпечення високої точності, надійності та безпеки навігації, а також ефективності бойового (спеціального) застосування;

досягнення і підтримання високого рівня штурманської підготовки авіаційного персоналу і посадових осіб ОУА ЦОВВ та ЗСУ;

розробка та реалізація заходів щодо: штурманського забезпечення польотів, бойової підготовки (підготовки до дій за призначенням) СДА, використання полігонів, забезпечення польотів аеронавігаційною інформацією, топогеодезичного, навігаційного забезпечення завдань, що вирішуються штурманською службою, штурманського забезпечення БзП;

розвиток та вдосконалення теорії і практики навігації, бойового (спеціального) застосування;

організація контролю, аналізу і оцінки точності навігації та бойового (спеціального) застосування;

визначення вимог до навігаційного обладнання районів польотів;

вирішення кадрових питань, що стосуються особового складу штурманської служби.

Свої завдання штурманська служба вирішує самостійно та у взаємодії зі штабами та іншими службами САД ДА.

4. Успішне вирішення завдань штурманської служби СДА досягається такими заходами:

висока організація і якісне проведення штурманської підготовки льотного складу ДА;

підвищення рівня спеціальних знань і навичок, методичної підготовки керівного складу штурманської служби;

висока організація розробки і реалізації заходів штурманського і топогеодезичного забезпечення польотів;

своєчасне і чітке виконання заходів штурманського забезпечення, спрямованих на підвищення БзП;

організація контролю за станом прицільно-навігаційних комплексів (далі - ПрНК), пілотажно-навігаційного обладнання (далі - ПНО), авіаційного озброєння, десантного обладнання, апаратури розвідки (пошуку) і бортових засобів радіоелектронної боротьби (далі - РЕБ) ПС, за готовністю до роботи автоматизованих робочих місць зі складу автоматизованої системи управління (далі - АСУ), засобів РТЗ польотів;

аналіз і об’єктивність оцінки стану штурманської підготовки, штурманського, топогеодезичного та навігаційного забезпечення польотів (бойових дій) СДА, забезпечення польотів аеронавігаційною інформацією, штурманського забезпечення БзП;

взаємодія з іншими САД ДА (штабами, командуваннями, управліннями, відділами (відділеннями) і службами) з питань планування та організації заходів штурманського забезпечення, що вимагають відповідних спільних рішень і дій;

підвищення рівня автоматизації виконання завдань штурманської служби в повсякденній і бойовій діяльності.

1. Штурманська підготовка СДА включає:

1) штурманську підготовку льотного складу;

2) штурманську підготовку офіцерів штабів авіаційних частин: начальників штабів та їх заступників, офіцерів оперативних відділів (відділень), служб з пошуку та рятування, розвідки, РЕБ, зв’язку та РТЗ;

3) штурманську підготовку обслуг ПУА, груп керівництва польотами (далі - ГКрП) та авіаційних диспетчерів;

4) штурманську підготовку КрП на полігонах, майданчиках приземлення та фахівців ГБУ (авіаційних навідників).

2. За штурманську підготовку льотного складу відповідають такі посадові особи:

1) льотного складу - керівники штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ, головні штурмани з’єднань (начальники штурманських служб ВНЗ, СЦБП АФ, ДНВЦ), старші штурмани (штурмани) авіаційних частин (підрозділів, ескадрилій);

2) офіцерів штабів авіаційних частин, обслуг ПУА, ГКрП на аеродромах (вертодромах, постійних злітно-посадкових майданчиках (далі - ЗПМ)), КрП на полігонах, майданчиках приземлення, та фахівців ГБУ - їхні безпосередні командири (начальники).

3. Штурманська підготовка офіцерів органів військового управління здійснюється за планами відповідних начальників штабів.

1. Штурманська підготовка льотного складу є основою штурманської підготовки ДА і складається із:

1) загальної штурманської підготовки;

2) штурманської підготовки до польоту;

3) льотної штурманської підготовки.

2. Загальна штурманська підготовка льотного складу проводиться у формі теоретичних і практичних занять. Кількість годин навчального часу на загальну штурманську підготовку, тематика і види занять визначаються службовими документами ОУА ЦОВВ та ЗСУ, у підпорядкуванні яких знаходяться СДА. У ході планування бойової (спеціальної) підготовки на навчальний рік тематика і кількість годин на загальну штурманську підготовку можуть уточнюватися рішенням командира (керівника, начальника) авіаційної частини, виходячи з конкретних завдань та рівня штурманської підготовки льотного складу.

3. Загальна штурманська підготовка льотного складу включає вивчення:

теоретичних питань навігації та бойового (спеціального) застосування ПС, що експлуатуються, їх обладнання і систем авіаційного озброєння з урахуванням бойового (спеціального) призначення ПС;

систем і засобів навігації та бойового (спеціального) застосування, АЗУ і засобів об’єктивного контролю (далі - ОК), а також методики їх використання в різних умовах навігаційної і тактичної обстановки;

службових документів з організації, підготовки та виконання польотів і забезпечення їх безпеки;

району польотів;

даних роботи і зон дій (робочих областей) засобів зв’язку та РТЗ польотів;

нормативно-правових актів України з використання повітряного простору (далі - ВПП), стандартів та рекомендованої практики ІКАО, інструкцій з виконання польотів (використання повітряного простору) (далі - ІВП) у районах аеродромів (вертодромів, постійних ЗПМ), з виконання десантування на майданчики приземлення, з експлуатації та ВПП полігонів;

документів аеронавігаційної інформації (далі - АНІ);

авіаційних карт;

об’єктів АСУ, інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС), за допомогою яких вирішуються завдання в інтересах штурманської підготовки до польотів та штурманського забезпечення польотів (бойових дій);

порядку експлуатації СНС.

4. Під час загальної штурманської підготовки льотчики і штурмани вивчають особливості авіаційних карт, що використовуються, здійснюють їх підбір і склеювання на район польотів (бойових дій), а також їх загальну підготовку.

Кількість авіаційних карт, їх категорії за призначенням та за формою надання картографічної інформації для екіпажу визначає старший штурман авіаційної частини залежно від поставленого завдання на політ.

5. У результаті проведення загальної штурманської підготовки льотний склад в обсязі виконання своїх функціональних обов’язків за посадою повинен знати:

порядок перевірки та допуску до польотів льотного складу; обов’язки посадових осіб з організації, проведення і забезпечення польотів;

тактико-технічні дані, принцип дії бортових і наземних засобів (систем) навігації, бойового (спеціального) застосування та ОК польоту в обсязі, необхідному для їх підготовки і грамотного використання в польоті;

правила підготовки та використання ПрНК (ПНО), озброєння ПС на землі та в польоті; обсяг, порядок і строки перевірки (юстирування) ПрНК (ПНО), порядок складання графіків (таблиць) поправок до показань приладів;

теорію навігації та бойового (спеціального) застосування, порядок вибору та прокладання маршруту польоту, виконання навігаційного розрахунку та інженерно-штурманського розрахунку (далі - ІШР) польоту;

класифікацію, призначення, масштаби, види проекцій і особливості використання авіаційних карт, зміст і порядок їх загальної підготовки; кліматичні, метеорологічні та орнітологічні особливості району базування і місцеві ознаки зміни погоди; магнітне схилення і магнітні аномалії;

загальний фізико-географічний характер району польотів (бойових дій); основні лінійні і площинні орієнтири, їх характерні особливості, можливість використання для ведення візуального й радіолокаційного орієнтування, корекції ПрНК в різних умовах; рельєф місцевості та її основні висоти, місцезнаходження основних штучних перешкод та їх висоту;

порядок управління повітряним рухом (обслуговування повітряного руху) (далі - УПР (ОПР)); порядок подання заявок на польоти і сповіщення про них;

структуру повітряного простору України, правила і порядок його використання; розташування державного кордону (лінії зіткнення військ), прикордонної смуги, маршрутів ОПР, небезпечних, заборонених зон та зон обмежень польотів;

основні і запасні аеродроми (вертодроми, постійні ЗПМ), їх місце розташування, розміри і напрямки злітно-посадкових смуг (далі - ЗПС), засоби зв’язку та РТЗ польотів; місце розташування полігонів, майданчиків приземлення, зон повітряних стрільб, їх обладнання, особливості виконання польотів;

місце розташування радіонавігаційних систем, їх тип і дані роботи, позивні, робочі ділянки за висотами польотів, порядок запиту роботи засобів РТЗ польотів на землі і з борту ПС; методику застосування засобів РТЗ польотів для вирішення завдань навігації та бойового (спеціального) застосування;

способи шикування і витримування заданих бойових (польотних) порядків, виходу на вихідний пункт маршруту;

порядок виконання польоту за маршрутом, контролю та виправлення лінії шляху, виходу на ціль, маневрування, виходу на аеродром посадки, розпуску бойових (польотних) порядків і заходу на посадку;

порядок роботи на полігонах, майданчиках приземлення, організацію керівництва польотами на них;

види бойового (спеціального) застосування ПС, способи і порядок їх виконання; методику і способи вирішення завдань навігації та бойового застосування (дій за призначенням); варіанти бойової зарядки ПС та порядок її розвантаження;

методику визначення раціональних і безпечних умов виконання завдань навігації та бойового (спеціального) застосування;

порядок організації (керівництва) і виконання польотів, забезпечення їх безпеки;

заходи щодо штурманського забезпечення БзП;

причини та ознаки відмов авіаційної техніки на землі і в польоті, можливості відновлення її працездатності в польоті або виконання завдання з використанням дублювальних (резервних) засобів;

заходи щодо попередження втрати орієнтування, порушення державного кордону, входу в заборонені зони, застосування АЗУ поза межами полігона, десантування поза межами заданих майданчиків приземлення; дії екіпажу під час відновлення орієнтування та в інших особливих випадках польоту;

дії екіпажу в разі отримання сигналів "Стріла", "Режим" і "Килим";

можливості наявних в авіаційній частині об’єктів АСУ та ІТС, порядок підготовки і введення даних, алгоритми та методику вирішення завдань штурманської служби СДА;

класифікацію та зміст документів АНІ, їх використання під час підготовки до польоту і в польоті;

методику роботи із засобами ОК, дешифрування та оцінювання точності виконання завдань навігації та бойового (спеціального) застосування;

методику підготовки та проведення розбору польотів.

6. У результаті проведення загальної штурманської підготовки льотний склад повинен вміти самостійно підготуватися до польоту та мати необхідні теоретичні знання і практичні навички:

у підготовці польотної документації;

у роботі з обладнанням ПС;

у використанні засобів РТЗ польотів;

у виконанні штурманських розрахунків.

Рівень загальної штурманської підготовки льотного складу перевіряється посадовими особами штурманської служби.

7. Штурманська підготовка льотного складу до польоту організовується відповідно до чинного законодавства і проводиться з метою повної реалізації можливостей ПС.

Якість штурманської підготовки до польоту є одним з основних критеріїв успішного виконання польотного завдання і штурманського забезпечення БзП.

8. Штурманську підготовку льотного складу до польоту організовує старший штурман (штурман) авіаційної частини на підставі рішення командира авіаційної частини на виконання польотів та вказівок керівника штурманської служби ОУА ЦОВВ або ЗСУ.

Обсяг і зміст підготовки до польоту визначаються рівнем штурманської підготовки льотного складу, характером поставленого завдання, умовами його виконання і наявним часом на підготовку.

Незалежно від терміновості виконання польотного завдання льотному складу повинен завжди надаватися час, необхідний на штурманську підготовку до польоту.

9. Штурманська підготовка екіпажу (льотчика) до польоту проводиться по підрозділах або групах тактичного призначення під керівництвом старших штурманів (штурманів) підрозділів (груп) та поділяється на:

1) попередню штурманську підготовку до польоту;

2) передпольотну штурманську підготовку.

10. Попередня штурманська підготовка екіпажу (льотчика) до польоту включає:

1) отримання завдання на політ, усвідомлення його змісту;

2) самостійну штурманську підготовку до польоту;

3) тренування на тренажерах і в кабінах ПС;

4) контроль штурманської готовності до польоту.

11. Завдання на польоти льотному складу ставить командир, який їх організовує. Строки й обсяг попередньої штурманської підготовки до польотів (бойового вильоту, дій за призначенням) визначаються командиром залежно від складності завдання та рівня штурманської підготовки льотного складу.

Під час постановки завдання командир або за його вказівкою старший штурман (штурман) авіаційної частини доводить до льотного складу:

навігаційну обстановку в районі польотів (бойових дій);

маршрути та профілі польотів;

порядок, умови (режими) та особливості виконання польотних завдань з навігації та бойового (спеціального) застосування;

порядок використання засобів навігації, бойового (спеціального) застосування та ОК польотів;

бойовий (польотний) порядок авіаційної частини (підрозділів, тактичних груп), способи їх шикування, витримування і розпуску, а також заходу на посадку на основному або запасному аеродромах;

порядок виконання завдань в районі цілей (на полігонах, майданчиках приземлення та в зонах стрільб);

заходи щодо штурманського забезпечення БзП;

дані ІШР;

порядок проведення штурманської підготовки до польотів і контролю штурманської готовності до польотів.

Під час постановки завдань на польоти старший штурман (штурман) авіаційної частини може використовувати робочу карту, штурманський план польоту, схеми, графіки і таблиці, підготовлені для виконання польотів.

12. Самостійну штурманську підготовку екіпажів до польоту організовує старший штурман (штурман) підрозділу, а за його відсутності - командир.

13. Кожен льотчик і штурман у процесі самостійної штурманської підготовки до польоту зобов’язаний:

вивчити польотне завдання, твердо засвоїти його зміст і порядок виконання;

вивчити документи аеронавігаційної інформації;

підготувати польотні карти (пункти 3, 4 глави 2 розділу IV);

прокласти маршрут, виконати розрахунок польоту;

підготувати карту району цілі (майданчика приземлення, району розвідки, району пошуку) (пункт 6 глави 2 розділу IV);

вивчити маршрут, профіль і режим польоту, засоби РТЗ, основну і запасні цілі (мішеневу обстановку на полігоні), майданчик приземлення, район розвідки (пошуку);

усвідомити бойовий (польотний) порядок авіаційної частини, підрозділів (тактичних груп), місце екіпажу в бойовому (польотному) порядку, спосіб шикування бойового (польотного) порядку, дії щодо його витримування, способи розпуску і заходу на посадку;

здійснити ІШР польоту (отримати дані розрахунку) (глава 9 розділу IV);

розробити (деталізувати) штурманський план польоту (глава 10 розділу IV);

підготувати дані для програмування польоту і підготовки ПрНК (ПНО) до польоту (глава 8 розділу IV);

перевірити наявність необхідних довідкових даних (підготувати необхідні довідкові дані) щодо навігації, бойового (спеціального) застосування, посадки на основний або запасний аеродром (глава 3 розділу IV);

заповнити бортовий журнал (здійснити записи в НПЛ, НПШ);

відпрацювати на тренажері або в кабіні ПС послідовність дій у польоті в разі виникнення особливих випадків.

14. Розрахунок польоту виконується після прокладення і розмітки маршруту та з’ясування режиму польоту.

У результаті проведення розрахунку польоту льотчики і штурмани повинні знати та вміти визначати:

довжину ділянок маршруту, відстані до контрольних рубежів (набору висоти і зниження, зрівняльних, виявлення тощо), відстань до цілі, загальну довжину маршруту;

рубежі зустрічі із взаємодіючими підрозділами, тактичними групами;

розрахунковий час виходу на ціль при заданому часі зльоту або розрахунковий час зльоту, якщо визначено час виходу на ціль;

рубежі зустрічі з темрявою і світанком, курсові кути небесних світил (Сонця, Місяця і Полярної зірки) для орієнтовного контролю напрямку польоту;

дані для виконання ІШР польоту.

15. У результаті вивчення маршруту польоту льотчики і штурмани повинні знати:

систему характерних візуальних і радіолокаційних орієнтирів у смузі, ширина якої визначається старшим штурманом авіаційної частини з урахуванням типу ПС, але не менше ± 50 км від лінії заданого шляху, можливості їх використання для орієнтування, виходу на ціль і корекції ПрНК;

засоби РТЗ польотів, сплановані до використання з метою навігації та бойового (спеціального) застосування, їх координати, дані роботи, робочі ділянки по висотах;

місце розташування запасних аеродромів (вертодромів, постійних ЗПМ), їх координати і дані;

рельєф місцевості та штучні перешкоди в смузі ± 25 км від лінії заданого шляху, мінімальні висоти польоту по ділянках маршруту;

місця розташування державного кордону (лінії зіткнення військ), прикордонної смуги, небезпечних та заборонених зон, зон обмеження польотів;

заходи щодо штурманського забезпечення БзП і порядок відновлення орієнтування (по ділянках маршруту);

порядок перетинання маршрутів ОПР.

16. Вивчення району цілі (полігону) здійснюється за картами цілей, макетами, фотосхемами, супутниковим зображенням місцевості, отриманими за допомогою інтернет-ресурсів, та іншими матеріалами, а також за доповідями екіпажів, які раніше виконували польоти на ці цілі.

У результаті вивчення цілей льотчики і штурмани повинні знати:

точне місце розташування цілей і їх координати, способи пошуку цілі, якщо її місце розташування відомо орієнтовно;

характер і розміри цілі, точки прицілювання і їх координати;

систему орієнтирів, що забезпечують надійний пошук і впізнавання цілі (точки прицілювання), а також корекцію ПрНК та вихід на початок бойового шляху (далі - ПБШ);

основні елементи цілі, їх взаємне розташування та уразливість;

раціональні АЗУ, бойову зарядку ПС;

абсолютну висоту цілі (точки прицілювання), її перевищення над рівнем аеродрому зльоту (над точкою останньої корекції висоти);

способи виділення точок прицілювання (орієнтирів корекції) на екрані радіолокаційного прицілу в умовах РЕБ;

заданий (розрахунковий) час виходу на ціль, умови природного освітлення;

систему вогню засобів протиповітряної оборони (далі - ППО), наявність удаваних об’єктів, що імітують ціль, у ході проведення навчань;

способи і порядок нанесення удару (застосування зброї) і контролю його результатів;

заходи щодо забезпечення безпеки під час застосування АЗУ (у разі виконання інших видів бойового застосування);

порядок відходу від цілі.

У разі виконання інших видів бойового (спеціального) застосування (десантування, розвідка, гасіння пожеж тощо) карта району готується з урахуванням особливостей виконання завдання.

17. Під час з’ясування бойового (польотного) порядку авіаційної частини (підрозділу, тактичної групи) льотчики і штурмани повинні засвоїти:

параметри бойового (польотного) порядку і своє місце в ньому;

порядок зльоту і спосіб шикування, дії із зайняття свого місця в бойовому (польотному) порядку;

порядок відходу від аеродрому та час на шикування;

дії екіпажу щодо витримування заданого місця в бойовому (польотному) порядку і виходу з нього в особливих випадках;

способи, порядок зустрічі і розходження із взаємодіючими групами;

параметри загального бойового (польотного) порядку;

способи розпуску бойового (польотного) порядку і заходу на посадку.

18. У ході самостійної підготовки до польотів вивчається метеорологічна і орнітологічна обстановки на маршруті та в районі бойового застосування (дій за призначенням). Прогноз на час польоту здійснюється за елементами: характер хмарності, вітер, повітряні течії, ділянки турбулентності, висоти тропопаузи й утворення інверсійного сліду, відхилення температури повітря від стандартної залежно від висоти, місця скупчення і висоти польоту птахів, небезпечні для авіації явища погоди, очікувані температура і тиск на рівні ЗПС.

19. У ході попередньої підготовки до польоту під керівництвом командирів (штурманів) авіаційних ланок (загонів) проводиться тренування екіпажів на тренажері або в кабінах ПС. Тренування проводяться у вигляді моделювання конкретного польотного завдання з навігації та бойового (спеціального) застосування і дій екіпажу в особливих випадках у польоті.

Обсяг і тривалість тренувань визначаються командиром авіаційної ескадрильї залежно від завдання та рівня штурманської підготовки екіпажів.

У разі обмеження часу на попередню штурманську підготовку тренування можуть проводитися в період передпольотної підготовки.

20. З метою відпрацювання льотним складом штурманського окоміру, набуття навичок у читанні карт, в усних розрахунках та вирішення інших завдань з навігації і бойового (спеціального) застосування під час попередньої підготовки до польотів проводяться штурманські тренажі, тематику яких визначає старший штурман (штурман) авіаційної частини залежно від характеру спланованих польотів.

21. Попередня штурманська підготовка екіпажів до польоту завершується проведенням контролю штурманської готовності до польотів.

Контроль штурманської готовності до польоту проводиться з метою недопущення до виконання польоту непідготовлених екіпажів, а також ПС з несправними або непідготовленими ПрНК (ПНО) і недостатнім запасом палива.

22. Контроль штурманської готовності до польоту повинен бути індивідуальним, охоплювати всіх членів екіпажу, які виконують навігацію та бойове застосування (завдання за призначенням), та здійснюватися посадовими особами, які проводили підготовку екіпажів до польоту. Зазначений контроль включає перевірку:

штурманської підготовки екіпажів до польоту;

готовності ПрНК (ПНО), спеціального обладнання та озброєння ПС;

наявності в кабінах ПС графіків (таблиць) поправок до показань навігаційних приладів.

23. Штурманська готовність екіпажів до польоту визначається:

знанням польотного завдання і послідовності його виконання відповідно до штурманського плану польоту;

наявністю підготовлених польотних та спеціальних карт, що визначені для екіпажу, штурманського плану польотів (далі - ШПП) та ІШР польоту;

знанням програми польоту, що введена (або вводиться під час польоту) в ПрНК;

наявністю бортового журналу (записів в НПЛ, НПШ), даних, необхідних для вирішення завдань навігації, бойового застосування (дій за призначенням), заходження на посадку на основний та запасні аеродроми;

наявністю встановленого штурманського спорядження;

знанням аеронавігаційної обстановки;

знанням обстановки на маршруті польоту і в районі цілі, конфігурації державного кордону, положення заборонених зон та зон з особливим режимом польоту і порядку виконання польоту поблизу них;

знанням особливостей місцевості, основних орієнтирів і засобів РТЗ польотів у смузі маршруту, особливостей пошуку цілі або майданчика приземлення та виходу на них;

знанням заходів щодо штурманського забезпечення БзП.

24. Штурманську підготовку до польоту контролюють:

старший штурман (штурман) авіаційної частини - екіпажів управління авіаційної частини і командирів авіаційних ескадрилій (за його рішенням може проводитися контроль готовності інших екіпажів авіаційної частини);

старший штурман (командир, штурман) авіаційної ескадрильї - екіпажів заступників командирів авіаційних ескадрилій і командирів авіаційних ланок (загонів) (за його рішенням може проводитися контроль готовності інших екіпажів ескадрильї);

штурман (командир) авіаційної ланки (загону) - екіпажів авіаційної ланки (загону).

У разі зміни польотного завдання в ході перельоту (перегонки) ПС контроль штурманської готовності екіпажів до подальшого польоту на аеродромі проміжної посадки здійснює командир екіпажу (старший групи ПС) із доповіддю безпосередньому командиру (начальнику).

25. Під час виконання авіаційною частиною (підрозділом) відповідальних (складних) завдань контроль штурманської готовності екіпажів до польоту перевіряє керівник штурманської служби органу управління вищого рівня.

Допуском до польоту є підпис контролюючої особи у бортовому журналі штурмана (додаток 1) або в робочому зошиті штурмана, льотчика, а під час виконання перегонки ПС - у листі контролю готовності.

Рішенням керівника СДА форма бортового журналу штурмана може коригуватися залежно від типу ПС.

26. Випуск у політ екіпажів без контролю штурманської готовності до польоту забороняється.

27. Передпольотна штурманська підготовка проводиться з метою:

1) оцінки останніх даних повітряної (навігаційної), аеронавігаційної обстановки і метеорологічних умов;

2) виконання необхідних штурманських розрахунків;

3) уточнення порядку виконання польотних (спеціальних) завдань і доведення цих даних до екіпажів та ГКрП;

4) перевірки справності ПрНК (ПНО) і спеціального обладнання ПС;

5) перевірки правильності підвіски АЗУ (розміщення вантажу) та установки підривачів;

6) перевірки роботи засобів РТЗ польотів.

28. Старший штурман авіаційної частини до початку та в ході передпольотної підготовки:

бере участь в оцінці фактичного стану і прогнозу метеорологічних умов, в уточненні маршруту польоту і завдання на розвідку погоди;

оцінює обстановку в районі польотів, по маршруту та в районі цілі, у разі необхідності уточнює маршрути польотів, ешелони (висоти) польотів і порядок виконання завдання екіпажами; зміни маршрутів або ешелонів (висот) польотів погоджує з Центром організації повітряного руху (далі - ОрПР) (через авіаційного диспетчера аеродрому);

здійснює контроль затвердження заявок на польоти, використання полігонів, роботу засобів РТЗ польотів;

контролює доставку до ПС АЗУ відповідно до польотного завдання, а також знання спеціалістами інженерно-авіаційної служби (далі - ІАС) варіантів бойової зарядки ПС, типів підривачів та їх підготовку згідно із завданнями на польоти;

уточнює готовність запасних аеродромів, їх засобів управління і контролю за польотами;

організовує контроль проведення тренувань у кабінах ПС, перевірки ПрНК (ПНО) та авіаційного озброєння;

перевіряє годинник за сигналами точного часу;

готує передпольотні вказівки зі штурманського забезпечення польотів, доповідає командиру авіаційної частини про особливості ВПП під час польотів та про штурманську готовність до польотів.

29. Старший штурман (командир, штурман) авіаційної частини на передпольотних вказівках зобов’язаний довести льотному складу та особам ГКрП, КП інформацію щодо:

навігаційної, аеронавігаційної і повітряної обстановки в районі польотів;

виконання польотів у районі аеродрому;

висот, ешелонів польотів по маршрутах, у зонах, на полігонах, порядку їх витримування;

часу і порядку зльоту екіпажів, схеми шикування бойового (польотного) порядку і відходу від аеродрому на маршрути, дій екіпажів під час витримування заданого місця в бойовому (польотному) порядку, виходу на аеродром, розпуску і заходу на посадку;

цілей, часу, порядку виходу на них та режимів (умов) бойового (спеціального) застосування;

порядку наведення і цілерозподілу під час дій за нововиявленими цілями;

порядку (особливостей) застосування СНС;

запасних аеродромів і залишку палива, що забезпечує відхід на них і посадку;

зміни даних про місцезнаходження, характер роботи і порядок застосування засобів РТЗ польотів;

безпечних умов польоту по маршрутах, застосування АЗУ, викидання вантажу (десанту);

заходів штурманської безпеки польотів;

точного часу.

30. Кожен екіпаж під час передпольотної штурманської підготовки зобов’язаний:

усвідомити умови польоту й уточнений порядок виконання завдання, режими роботи навігаційних засобів та РТЗ польотів, наявність обмежень на ВПП;

перевірити працездатність ПрНК (ПНО), правильність вводу програми польоту в ПрНК (ПНО) та рішення контрольних задач;

встановити вихідні дані для польоту, які не були введені в процесі попередньої підготовки;

перевірити правильність підвіски АЗУ (розміщення вантажу), підготовку підривачів відповідно до завдання, готовність спеціального обладнання;

уточнити розрахунок польоту, ІШР, рубежі повернення (відходу на запасні аеродроми), мінімальні висоти польоту по маршруту нижче абсолютної висоти переходу за правилами польотів за приладами і правилами візуальних польотів (далі - ППП і ПВП), безпечні умови застосування АЗУ з урахуванням фактичних даних про вітер, атмосферний тиск і температуру зовнішнього повітря;

установити точний час на наручних і бортових годинниках.

31. Старші штурмани (штурмани) авіаційних частин (головні штурмани з’єднань) зобов’язані:

контролювати порядок і правильність ведення журналу обліку добового ходу та перевірки порівнювальних годинників, періодично перевіряти точність визначення поправок за сигналами точного часу;

спільно з начальником зв’язку авіаційної частини (з’єднання) організовувати і контролювати передачу сигналів точного часу не менше чотирьох разів на добу, а під час польотів - через кожні 2 години з таким розрахунком, щоб сигнали прослуховувалися у всіх службових приміщеннях авіаційної частини (з’єднання) і на стоянках державних ПС.

Точний час визначається за радіосигналами, переданими широкомовними радіостанціями, а також за порівнювальними годинниками (хронометрами), що знаходяться в метеорологічних підрозділах або на ПУА авіаційних частин.

Перед зльотом кожен член екіпажу зобов’язаний перевірити бортові годинники і встановити на них точний час. Під час польотів годинники перевіряються через кожні 2 години за сигналами точного часу.

Точність установки (визначення часу) бортових і наручних годинників не повинна виходити з межі ± 2 секунди.

Точність установки часу на засобах автоматизації УПР повинна бути в межах ±1 секунди.

32. Льотна штурманська підготовка льотного складу має на меті набуття (відновлення), підтримання та вдосконалення практичних навичок льотчиків і штурманів у виконанні навігації та бойового застосування (дій за призначенням).

33. Льотна штурманська підготовка організовується і проводиться відповідно до чинного законодавства.

34. У результаті проведення льотної штурманської підготовки льотний склад повинен мати тверді навички у вирішенні таких завдань:

точне водіння ПС по заданих траєкторіях з комплексним застосуванням ПрНК (ПНО), засобів візуального і радіолокаційного орієнтування;

шикування, витримування, розпуск бойових (польотних) порядків та захід на посадку;

виконання тактичних прийомів подолання ППО і нанесення ударів;

точний (за місцем і часом) вихід на наземні, морські і повітряні цілі (на задані рубежі застосування АЗУ, майданчики приземлення та об’єкти розвідки);

ефективне застосування АЗУ по заданих цілях, точне десантування військ і бойової техніки (вантажів);

ведення повітряної розвідки, пошук заданих об’єктів, визначення їх координат і повітряне фотографування, позначення і освітлення цілей, застосування засобів РЕБ;

виконання спеціальних видів застосування ПС за призначенням;

надійне повернення на аеродром посадки і виконання заходу на посадку з обмеженим застосуванням засобів РТЗ польотів.

35. Керівники штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ (СДА) повинні знати рівень льотної штурманської підготовки льотного складу з’єднань, авіаційних частин та їх керівного складу.

Рівень льотної штурманської підготовки льотного складу визначається за результатами, досягнутими в ході бойової (спеціальної) підготовки, практичних перевірок з навігації та бойового (спеціального) застосування (дій за призначенням), які проводяться відповідно до чинного законодавства.

36. Перевірка льотної штурманської підготовки льотчиків і штурманів проводиться посадовими особами штурманської служби (льотчиками - у разі, якщо їх рівень штурманської підготовки дає змогу здійснити перевірку).

Льотчики одномісних ПС рішенням командира авіаційної частини (підрозділу) можуть перевірятися на навчальному ПС підготовленим льотчиком-інструктором.

Перед перевіркою льотчика або штурмана перевіряючий повинен ознайомитися з рівнем його штурманської підготовки та перевірити підготовку до польоту. Після польоту провести розбір польоту та помилок, допущених льотчиком (штурманом) під час перевірки, вказати заходи щодо їх усунення та дати висновок про допуск до подальших польотів.

37. На ПС, на яких можна розмістити перевіряючих, льотчики і штурмани перевіряються штурманами-інструкторами (льотчиками-інструкторами). У разі розміщення штурмана-інструктора (льотчика-інструктора) на робочому місці штурмана (льотчика) перевіряючі виконують обов’язки штурмана (льотчика) ПС.

У разі неможливості розміщення перевіряючих на ПС льотна штурманська підготовка льотчиків і штурманів перевіряється на навчальних ПС за матеріалами ОК або під час польоту перевіряючого на іншому ПС (у парі).

38. Штурман-інструктор, включений до складу екіпажу для перевірки або навчання, незалежно від займаного робочого місця є старшим штурманом на борту і відповідає за виконання польотного завдання з навігації та бойового (спеціального) застосування, а також за штурманське забезпечення БзП.

39. Перевірка рівня штурманської підготовки льотчика або штурмана з виконання завдань повітряної навігації, бойового (спеціального) застосування виконується за елементами та нормативами оцінок, визначеними курсами бойової (льотної) підготовки СДА.

Результати перевірки льотної штурманської підготовки з виставленням оцінок, а також рішення про допуск до подальшого виконання польотів заносяться в льотну книжку льотчика (штурмана).

40. У випадках втрати орієнтування в польоті, застосування АЗУ за межами полігона (не по заданій цілі), десантування за межами заданого майданчика приземлення з вини льотчика або штурмана, а також у разі допущення ними грубих помилок у навігації та бойовому застосуванні (діях за призначенням), що загрожують безпеці польоту, старший за займаною посадою штурман повинен прийняти у льотчика (штурмана) залік з відповідної дисципліни і перевірити його вміння і навички з навігації та бойового (спеціального) застосування на тренажері, а також у кабіні ПС на землі і в польоті.

До подальших самостійних польотів льотчик або штурман допускається у разі позитивних результатів зазначеної перевірки.

41. Виконання завдань з навігації та бойового (спеціального) застосування здійснюється штурманом (командиром) екіпажу відповідно до ШПП з урахуванням зміни умов польоту і команд ПУА.

42. Штурман екіпажу (другий штурман, штурман-оператор) здійснює навігацію в польоті за допомогою комплексного використання бортових і наземних засобів у поєднанні з візуальним або радіолокаційним орієнтуванням.

Витримування заданого режиму польоту (курсу, швидкості, висоти, крену і вертикальної швидкості) здійснює командир екіпажу.

43. Польоти багатомісних ПС без штурмана, якщо він передбачений штатом у складі екіпажу, забороняються.

44. Командир екіпажу з метою підвищення надійності, точності і безпеки навігації та бойового застосування (дій за призначенням) у польоті зобов’язаний:

постійно знати місцезнаходження свого ПС;

витримувати задане місце в бойовому (польотному) порядку і режим польоту;

контролювати дії штурмана, використовуючи для цього доповіді членів екіпажу, дані ПрНК (ПНО), радіотехнічні засоби;

вести візуальне спостереження за наземними орієнтирами та місцезнаходженням інших ПС бойового (польотного) порядку.

45. Члени екіпажу, на робочих місцях яких є технічні засоби, що забезпечують отримання навігаційної інформації, зобов’язані надавати її за вимогою командира або штурмана екіпажу.

46. На бойовому шляху (у районі виконання авіаційних робіт) екіпаж зобов’язаний діяти тільки в інтересах забезпечення роботи членів екіпажу, які безпосередньо здійснюють бойове застосування (дії за призначенням).

47. Під час наведення ПС на повітряну (наземну) ціль обслугою ПУА за допомогою АСУ за командами офіцера бойового управління (далі - ОБУ) або штурмана наведення (далі - ШН) екіпаж зобов’язаний точно виконувати їх команди із дотриманням заходів БзП та, зберігаючи орієнтування, постійно бути готовим продовжувати навігацію самостійно.

ОБУ (ШН) відповідає за правильність і точність наведення і нарівні з льотним екіпажем - за вихід його на ціль і штурманське забезпечення БзП.

Льотчик одномісного ПС після виконання перехоплення повітряної цілі зобов’язаний бути готовим до самостійної навігації та виведення ПС на заданий аеродром посадки або в задану зону.

48. Під час виконання групових польотів старшим штурманом групи призначається старший за займаною посадою штурман зі складу групи, який виконує політ в екіпажі командира групи, відповідає за штурманську підготовку групи до польоту і виконання нею завдань з навігації та бойового (спеціального) застосування.

У групі одномісних ПС командир групи виконує обов’язки штурмана групи.

49. Командир групи може займати в бойовому (польотному) порядку місце як ведучого, так і веденого. В останньому випадку штурманом ведучого повинен бути найбільш підготовлений і досвідчений штурман зі складу групи. У будь-якому випадку командир і старший штурман групи відповідають за виконання завдання та БзП.

50. Старший штурман групи в польоті, крім виконання функцій штурмана екіпажу, зобов’язаний:

постійно стежити за шикуванням (розпуском) і витримуванням заданого бойового (польотного) порядку групи, виконанням ШПП її екіпажами (підрозділами);

спільно з командиром групи визначати подальші дії екіпажів (підрозділів), які не витримують (з якихось причин) встановлений порядок виконання завдання;

постійно стежити за обстановкою, спільно з командиром оцінювати її та за потреби змінювати (уточнювати) порядок виконання завдання;

у разі потреби запрошувати навігаційну інформацію від екіпажів групи та готувати узагальнені дані для вирішення поставлених завдань або завдань, що виникають під час польоту;

під час нанесення ударів із попереднім перешикуванням бойового порядку групи визначати необхідні для цього вихідні дані і залежно від обстановки уточнювати порядок виконання завдання;

під час нанесення ударів по групових розосереджених цілях здійснювати цілерозподіл і цілевказування екіпажам (підрозділам) групи;

з урахуванням конкретної обстановки уточнювати дії екіпажів щодо штурманського забезпечення БзП і доповідати про це командиру екіпажу;

у разі виникнення аварійної обстановки на борту ПС в бойовому (польотному) порядку групи (відмова авіаційної техніки, втрата орієнтування тощо) доповідати командиру групи пропозиції щодо порядку подальших дій екіпажів зазначених ПС.

51. Штурман ведучого екіпажу групи зобов’язаний:

виконувати навігацію згідно із завданням і ШПП, дотримуючись найбільшої точності витримування заданого маршруту і режиму польоту;

своєчасно доповідати командиру екіпажу щодо зміни на заданих рубежах режиму польоту та виконання маневру групою відповідно до ШПП;

постійно стежити за обстановкою; у разі необхідності виконання позапланового маневру групою негайно доповідати про це командиру екіпажу або за його вказівкою - командиру групи;

у випадках, що загрожують безпеці польоту та потребують негайного реагування, спільно з командиром екіпажу визначати і виконувати необхідний маневр, подаючи відповідні сигнали веденим;

під час польоту в розосередженому бойовому (польотному) порядку інформувати екіпажі групи (підрозділу) про точний час прольоту ведучим екіпажем контрольних орієнтирів (рубежів) і про непередбачені зміни навігаційної обстановки за маршрутом польоту, звертаючи особливу увагу на наявність небезпечних для авіації явищ погоди та інших умов, що не забезпечують БзП;

під час вирішення завдань бойового застосування за командою ведучого виконувати прицілювання і своєчасно надавати необхідні попередні та виконавчі команди веденим.

52. Льотчик одномісного ПС (ведений) під час виконання групових польотів зобов’язаний:

витримувати задані способи шикування і розмикання (розпуску) бойового (польотного) порядку групи;

виконувати команди ведучого групи і доповідати про їх виконання;

безперервно знати своє місцезнаходження і бути готовим до самостійної навігації та вирішення завдань бойового (спеціального) застосування, а також до заміни ведучого.

53. Під час виконання групових польотів у розосередженому бойовому (польотному) порядку навігацію та бойове (спеціальне) застосування екіпаж здійснює самостійно. Витримування заданого місця (у разі відсутності у льотчика індикації місця в бойовому порядку) здійснюється підбором режиму польоту за командами штурмана (без штурмана на борту - льотчиком).

1. Штурманська підготовка офіцерів штабів авіаційних частин включає вивчення:

нормативно-правових актів, що регулюють організацію ВПП України та діяльності в галузі ДА, положень цих Правил;

району польотів, району бойового (спеціального) застосування;

ІВП у районі аеродрому (вертодрому, постійного ЗПМ), інструкції з виконання десантування на майданчик приземлення, інструкції з експлуатації полігона та інструкції з використання повітряного простору полігона;

основ теорії і практики повітряної навігації та бойового (спеціального) застосування, принципів роботи бортових і наземних засобів навігації та бойового (спеціального) застосування, способів їх використання в різних умовах польоту;

теорії і методики наведення ПС на повітряні і наземні цілі з використанням АСУ та без приладів (на око), порядку перенацілювання ПС на інші (запасні) цілі;

тактико-технічних даних і бойових можливостей основних типів ПС авіаційного формування;

основ авіаційної картографії;

документів аеронавігаційної інформації;

основних заходів штурманського забезпечення польотів СДА;

загальних заходів із штурманського забезпечення БзП.

2. У результаті проведення штурманської підготовки офіцер штабу авіаційної частини зобов’язаний знати:

структуру повітряного простору;

положення про використання повітряного простору України та правила використання повітряного простору України;

положення ІВП у районі аеродрому (вертодрому, постійного ЗПМ), інструкції з виконання десантування на майданчик приземлення, інструкції з експлуатації полігона та інструкції з використання повітряного простору полігона;

основні і запасні аеродроми, їх розташування, обладнання засобами навігації і посадки; порядок відправки ПС на запасні аеродроми;

принцип дії, тактико-технічні дані ПрНК (ПНО), систем авіаційного озброєння ПС і АЗУ, засобів управління польотами і наведення;

методику вирішення завдань навігації, бойового (спеціального) застосування, наведення і перенацілювання екіпажів одиночних ПС і груп на повітряні, наземні (морські) цілі в різних умовах обстановки;

можливості ПС щодо дальності і тривалості польоту, кілометрові і годинні витрати палива ПС;

бойові можливості ПС;

порядок проведення основних заходів в інтересах штурманського забезпечення польотів (бойових дій, дій за призначенням);

правила відновлення екіпажами орієнтування в повітрі та надання допомоги екіпажам, що зазнають лиха.

1. Метою проведення штурманської підготовки обслуг (посадових осіб) ПУА та ГКрП є набуття ними таких вмінь та навичок:

виконання штурманських розрахунків польоту та безпечних умов польоту;

нанесення на планшети ПУА, індикатори радіолокаційних станцій (далі - РЛС) розташування державного кордону (лінії зіткнення військ), прикордонної смуги, коридорів прольоту, заборонених зон, зон обмеження і небезпечних зон, обмежувальних пеленгів, маршрутів польотів ПС, маршрутів ОПР;

здійснення контролю за роботою засобів РТЗ польотів;

здійснення контролю за польотами ПС за даними технічних засобів, наведення екіпажів (груп) ПС на повітряні, наземні та морські цілі, виконання їх перенацілювання;

здійснення штурманського забезпечення БзП, надання допомоги екіпажам у відновленні орієнтування.

2. Штурманська підготовка обслуг ПУА та осіб ГКрП складається з:

1) теоретичної підготовки;

2) часткових тренувань;

3) комплексних тренувань.

3. Теоретична підготовка обслуг ПУА та осіб ГКрП включає вивчення:

нормативно-правових актів, що регулюють використання повітряного простору України та діяльність в галузі ДА, цих Правил, основ навігації (наведення) та бойового застосування (дій за призначенням);

району польотів (бойових дій);

ІВП у районах аеродромів (вертодромів, постійних ЗПМ), інструкції з виконання десантування на майданчик приземлення, інструкції з експлуатації полігона та інструкції з використання повітряного простору полігона;

тактико-технічних даних, бойових можливостей основних типів ПС;

принципу дії ПрНК (ПНО) ПС;

засобів навігації та бойового (спеціального) застосування, їх можливостей;

засобів РТЗ польотів;

теорії і практики наведення на повітряні, наземні (морські) цілі, порядку їх перенацілювання та передачі (прийому) управління між пунктами управління польотами;

методики виконання необхідних штурманських розрахунків і підготовки довідкових даних;

способів шикування і розпуску бойових (польотних) порядків, способів заходу на посадку, порядку відправлення на запасні аеродроми;

основ авіаційної картографії.

4. У результаті теоретичної штурманської підготовки посадові особи ПУА та ГКрП зобов’язані знати:

положення цих Правил, основ навігації та бойового (спеціального) застосування;

район польотів (бойових дій) - загальну характеристику, конфігурацію державного кордону (лінії зіткнення військ), коридори прольоту; заборонені (небезпечні) зони, зони обмеження польотів та зони з особливим режимом ВПП; розташування і характеристику запасних аеродромів, засобів РТЗ польотів, маршрутів ОПР і полігонів; розташування найбільш характерних орієнтирів, характер місцевості (особливості рельєфу, його висоти), місцезнаходження та висоту штучних перешкод;

принцип дії, тактико-технічні дані ПрНК (ПНО) та систем авіаційного озброєння ПС авіаційної частини, наземних систем навігації, їх бойові можливості;

методику рішення завдань навігації, бойового (спеціального) застосування, наведення і перенацілювання екіпажів (груп) ПС на задані (резервні) повітряні, наземні, морські цілі у разі виводу їх на аеродроми посадки в різних умовах обстановки;

способи контролю за шикуванням та розпуском бойових (польотних) порядків, польотами за маршрутами, виходом ПС на задані цілі та аеродроми посадки, зниженням і заходом на посадку;

можливості ПС щодо дальності і тривалості польоту, кілометрові і годинні витрати палива ПС, залишок палива на кінцевому пункті маршруту, що забезпечує посадку на свій або запасний аеродром;

методику виконання штурманських розрахунків, нанесення маршрутів польоту на карти, планшети, індикатори РЛС, виконання розрахунків мінімальних висот польоту;

заходи щодо забезпечення безпеки під час виконання польотів у районі аеродрому (вертодрому, постійного ЗПМ), полігона, майданчика приземлення, у зонах стрільб (пусків), на маршрутах та в ході виконання бойового (спеціального) застосування;

правила відновлення орієнтування та надання допомоги екіпажам, що потрапили в умови, не передбачені завданням на політ;

особливості використання барометричних висотомірів під час зльоту та посадки ПС на високогірні аеродроми.

5. Часткові і комплексні тренування з обслугами ПУА та ГКрП проводяться за тематикою та в строки, що визначаються службовими документами ОУА ЦОВВ та ЗСУ (курсами бойової (спеціальної) підготовки ПУА).

6. На часткових тренуваннях посадові особи ПУА та ГКрП відповідно до своїх функціональних обов’язків відпрацьовують комплекс штурманських розрахунків, необхідних під час здійснення наведення ПС на повітряні, наземні і морські цілі, контролю за шикуванням бойових (польотних) порядків і місцезнаходженням ПС у польоті, виведення їх на аеродроми, розпуску, зниження та заходу на посадку.

7. На комплексних тренуваннях удосконалюються навички посадових осіб ПУА та ГКрП з виконання штурманських розрахунків та їх використання під час управління ПС (групами ПС) у польоті, контролю за їх місцезнаходженням, точним і своєчасним наведенням їх на наземні (морські) цілі з передачею управління на взаємодіючі ПУА, забезпечення посадки на заданому (запасному) аеродромі.

8. Після закінчення комплексних тренувань виконується оцінювання обслуги ПУА та осіб ГКрП за результатами обробки таких матеріалів ОК:

даних проведення ПС (груп ПС) по маршрутах;

даних наведення на задані повітряні, наземні і морські цілі;

знімків екранів РЛС, зроблених за допомогою фотоапаратів та інших засобів, які мають відповідні приписи на експлуатацію;

записів радіообміну ПУА з екіпажами ПС, переговорів між особами обслуги ПУА та ГКрП;

даних контролю навігації та бойового (спеціального) застосування.

9. Кожне комплексне тренування повинно закінчуватися розбором, на якому оцінюються виконання завдань екіпажами ПС, дії обслуги ПУА та рівень штурманської підготовки екіпажів ПС.

10. Штурманська підготовка авіаційних диспетчерів проводиться за спеціальною програмою, у результаті вивчення якої вони зобов’язані знати:

нормативно-правові акти України з ВПП, ІВП у районі аеродрому (вертодрому, постійного ЗПМ), інструкцію з виконання десантування на майданчик приземлення, інструкцію з експлуатації полігона та інструкцію з використання повітряного простору полігона;

район польотів (бойових дій), конфігурацію державного кордону (лінії зіткнення військ), положення коридорів прольоту, заборонених (небезпечних) зон, зон обмеження польотів та зон з особливим режимом ВПП, маршрути ОПР, порядок забезпечення БзП в районах перетинання маршрутів польоту ДА та маршрутів ОПР;

висотні та швидкісні характеристики різних типів ПС, їх можливості щодо дальності і тривалості польоту.

11. Авіаційні диспетчери повинні вміти:

визначати за картами геодезичні і прямокутні координати об’єктів, користуватися сіткою ППО, вимірювати на картах відстані і напрямки;

користуватися документами АНІ;

контролювати відповідність заявлених екіпажами маршрутів дозволеним.

1. Штурманська підготовка КрП на полігонах, майданчиках приземлення та фахівців ГБУ здійснюється на спеціальних зборах.

2. У результаті проведення штурманської підготовки КрП на полігонах, майданчиках приземлення та фахівці ГБУ зобов’язані знати:

нормативно-правові акти України з ВПП, інструкцію з експлуатації полігона та інструкцію з використання повітряного простору полігона, інструкцію з виконання десантування на майданчик приземлення;

засоби управління і контролю польотів, порядок їх використання;

способи застосування АЗУ (десантування);

способи атаки цілей і порядок виконання повторних заходів;

радіуси зон ураження АЗУ, мінімальні висоти їх застосування одиночними екіпажами ПС і групами ПС;

порядок виходу ПС на наземні (морські) цілі;

способи самостійного пошуку цілей екіпажами в заданому районі;

способи наведення і цілевказування;

необхідний залишок палива для польоту на аеродром посадки;

маневри із забезпечення БзП в районі полігона (майданчика приземлення) та при наведенні на наземні цілі.

3. Підготовку КрП на полігонах і майданчиках приземлення, фахівців ГБУ організовують головні (старші) штурмани ОУА ЗСУ (СДА), а штатних КрП на полігонах - начальники полігонів.

4. Підготовка до безпосереднього управління польотами на полігоні, майданчику приземлення та до наведення ПС на наземні цілі на наступний льотний день (ніч) включає вивчення:

планової таблиці (плану-графіка) роботи авіаційної частини (підрозділу) на полігоні, майданчику приземлення;

висот, швидкостей, напрямків і способів виходу ПС на цілі, майданчик приземлення та порядку відходу від них;

способів контролю за польотами ПС в районі полігона, майданчика приземлення;

характеристик АЗУ, що використовуються, безпечних умов їх застосування;

способів застосування АЗУ, десантування;

вимог щодо забезпечення БзП у районі полігона (майданчика приземлення), можливих помилок екіпажів під час виконання бойового застосування та дій КрП (авіаційного навідника) щодо їх запобігання;

порядок проведення ОК роботи екіпажів на полігоні (майданчику приземлення) і передачі результатів бойового застосування на борт ПС.

5. Підготовку і контроль готовності до керівництва польотами проводять старший штурман і заступник командира (командир) авіаційної частини, а на навчаннях і перевірках - посадові особи за вказівкою керівника навчання (перевірки).

6. Підготовка до управління польотами на рухомому полігоні додатково включає вивчення:

структури повітряного простору, аеродромів у районі розгортання рухомого полігона;

заходів, що виключають порушення екіпажами встановленого порядку ВПП і режиму польотів під час роботи в районі рухомого полігона;

зони відповідальності КрП на рухомому полігоні, засобів і способів контролю за польотами ПС у зоні рухомого полігона;

способів пошуку і атаки виявлених цілей;

необхідних мінімальних залишків палива для повернення ПС на основний або запасний аеродром.

1. Штурманське забезпечення польотів організовується старшим штурманом (штурманом) авіаційної частини на основі вказівок командира, який організовує польоти, вказівок штабів та посадових осіб штурманської служби вищого рівня.

Штурманське забезпечення бойових дій (навчань), дій за призначенням організовується та здійснюється відповідно до службових документів ОУА ЗСУ та ЦОВВ.

2. Обсяг і зміст заходів штурманського забезпечення визначаються характером завдань, що виконуються, навігаційною та аеронавігаційною обстановкою в районі польотів, тактико-технічними даними ПС, рівнем штурманської підготовки керівного і льотного складу, обслуг ПУА, а також наявним часом.

3. Основними заходами щодо штурманського забезпечення польотів є:

1) підготовка авіаційних карт;

2) підготовка довідкових даних;

3) обладнання району польотів (навігаційне забезпечення);

4) участь у розробленні документів із загальної організації польотів;

5) розроблення вказівок щодо штурманського забезпечення польотів;

6) розроблення пропозицій командиру для прийняття рішення про виконання польотів;

7) програмування польоту та підготовка ПрНК (ПНО);

8) участь у відпрацюванні ІШР;

9) відпрацювання ШПП;

10) організація та контроль виконання вказівок зі штурманського забезпечення польотів;

11) узагальнення і поширення досвіду роботи зі штурманської підготовки, штурманського забезпечення польотів, штурманського забезпечення БзП;

12) штурманське забезпечення міжнародних польотів;

13) організація забезпечення польотів АНІ.

1. Авіаційні карти за своїм призначенням діляться на:

1) польотні карти (маршрутні (навігаційні), бортові, району цілей);

2) спеціальні карти (радіонавігаційні, аеронавігаційні);

3) довідкові карти (магнітні, штучних перешкод, орієнтирів корекції, із сіткою ППО, часових поясів, зоряного неба, метеорологічні, консультативні, гравіметричні).

Основні масштаби авіаційних карт, що використовуються в державній авіації, наведені в додатку 2 до цих Правил.

За формою надання картографічної інформації топографічні (авіаційні) карти можуть бути аналоговими (паперовими) або цифровими (електронними).

2. У процесі попередньої штурманської підготовки до польоту готуються:

польотна (маршрутно-польотна) карта;

бортова аеронавігаційна карта;

карта району цілей (полігона, розвідки, десантування (майданчика приземлення));

спеціальні карти.

3. Польотні карти входять до обов’язкового комплекту польотної документації екіпажів ПС.

Підготовка польотних карт здійснюється згідно зі службовими документами ОУА ЦОВВ та ЗСУ з повітряної навігації та включає нанесення даних, прокладення та розмітку маршруту польоту тощо.

Польотні карти повинні мати командир, помічник командира (другий льотчик), штурман, помічник штурмана (другий штурман, штурман-оператор), льотчик-штурман.

4. Загальна підготовка маршрутних карт включає:

виділення державного кордону та прикордонної смуги (лінії зіткнення військ);

нанесення основного і запасних аеродромів, схем заходу на них, зазначення даних радіотехнічних засобів навігації;

нанесення ділянок маршрутів ОПР з режимами їх перетинання, кордонів заборонених зон та зон з особливим режимом ВПП, зазначення відсічних пеленгів (азимутів) і дальності до них від визначених засобів РТЗ, магнітних схилень, позааеродромних засобів РТЗ польотів, меж районів польотної інформації Центрів ОрПР;

нанесення меж робочих ділянок радіонавігаційних систем, рубежів початку і закінчення безперервної корекції ПрНК;

виділення характерних візуальних і радіолокаційних орієнтирів, нанесення їх координат;

виділення основних висот місцевості та нанесення штучних перешкод.

5. Бортова аеронавігаційна карта зберігається на борту ПС і повинна охоплювати район радіусом, не меншим максимальної практичної дальності польоту ПС. Загальна підготовка бортової карти включає:

виділення державного кордону (нанесення лінії зіткнення військ);

виділення сітки геодезичних координат і нанесення даних для застосування ПрНК;

нанесення аеродромної мережі і позааеродромних засобів РТЗ польотів.

6. З метою забезпечення високої точності і надійності виходу на задану ціль кожен екіпаж готує великомасштабну карту району цілей (полігона, розвідки, десантування (майданчика приземлення)) згідно зі службовими документами ОУА ЗСУ з повітряної навігації.

Загальна підготовка карт району цілей включає:

позначення меж району цілі (полігона);

нанесення дозволених секторів атак (розвідки) цілей;

позначення та виділення цілі, точки прицілювання і допоміжних (винесених) точок прицілювання;

вибір, відмічання та виділення ПБШ, прокладання і розмічання лінії бойового шляху;

вимірювання і нанесення курсу, відстані і часу польоту до цілі;

визначення та нанесення висоти (перевищення) цілі над рівнем моря (над аеродромом базування);

виділення радіолокаційних і візуальних (контрольних) орієнтирів, засобів РТЗ польотів, що забезпечують корекцію ПрНК, вихід на ПБШ і ціль, її пошук і розпізнавання;

розрахунок і нанесення геодезичних (прямокутних, ортодромічних) координат цілі, точки прицілювання, ПБШ і опорних орієнтирів (орієнтирів корекції ПрНК);

нанесення безпечних рубежів застосування зброї від військ, розташованих в районі полігона;

нанесення зон виявлення і ураження засобів ППО, що застосовуються під час навчань.

Карти, фотосхеми, знімки радіолокаційного зображення району цілі підбираються штабом і старшим штурманом (штурманом) авіаційної частини залежно від завдання, характеру цілі, умов спланованих польотів і типу ПС.

7. Спеціальні карти використовуються в інтересах навігації та бойового застосування (дій за призначенням) залежно від обладнання ПС та засобів РТЗ польотів.

8. Робочі карти призначені для:

скорочення часу на підготовку штурманом-керівником пропозицій командиру (начальнику) для прийняття ним рішення про польоти (дії за призначенням, бойові дії);

особистої підготовки головного (старшого) штурмана до постановки завдання;

розроблення польотних завдань і програм польоту.

9. Загальна підготовка робочої карти включає:

нанесення державного кордону та прикордонної смуги (лінії зіткнення військ);

нанесення засобів РТЗ польотів, даних їх роботи і зон дії (робочих ділянок), цілей (полігонів), опорних орієнтирів, аеродромів базування і запасних аеродромів;

нанесення елементів навігаційної обстановки в районі польотів (структури повітряного простору);

вибір та нанесення сітки ортодромічної системи координат.

До робочої карти додаються бланки оперативної і неоперативної інформації ПрНК, інші необхідні документи.

Залежно від призначення авіаційної частини рішенням старшого штурмана на авіаційні карти можуть наноситися й інші дані.

10. Цифрові (електронні) карти застосовуються в наземних автоматизованих комплексах підготовки польотних завдань, на автоматизованих робочих місцях головного (старшого) штурмана і в бортових автоматизованих системах інформаційної підтримки екіпажів.

11. У разі виникнення загрози національній безпеці, суверенітету, територіальній цілісності України або під час збройного конфлікту (проведення спеціальної операції) на карти, що використовуються на борту ПС, наносити розташування своїх військ, кораблів, базування авіації та інші секретні дані забороняється.

12. Підготовка авіаційних карт проводиться відповідно до цих Правил, вказівок керівників штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ (СДА).

Умовні позначки, які використовуються під час підготовки авіаційних карт і роботи з ними, наведені у додатку 3 до цих Правил.

1. Керівники штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ, старші штурмани (штурмани) авіаційних частин організовують та проводять роботу щодо підготовки довідкових даних і виконання необхідних штурманських розрахунків. Основним призначенням довідкових даних є скорочення часу на відпрацювання і реалізацію заходів штурманського забезпечення польотів та підготовку до них.

2. До довідкових даних належать:

таблиці тактико-технічних даних ПС, АЗУ, систем управління і наведення;

таблиці бойових можливостей авіаційних частин і підрозділів, ПС, графіки (розрахунки) щодо ураження типових об’єктів (цілей);

тактико-технічні дані засобів РТЗ польотів та дані щодо їх зон дії (робочих ділянок);

таблиці природного освітлення;

номограми і графіки для виконання штурманських розрахунків (різних маневрів, шикування та розпуску бойових порядків);

таблиці нормативів оцінок з навігації та бойового (спеціального) застосування;

документи аеронавігаційної інформації.

3. Рішенням керівника штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ, старшого штурмана (штурмана) авіаційної частини перелік довідкових даних може бути розширений, виходячи з бойового (спеціального) призначення авіаційної частини.

4. Довідкові дані повинні забезпечувати визначення:

тактичного радіусу дій авіаційних частин і підрозділів, ПС при різних варіантах бойової зарядки на типових режимах і профілях польоту;

максимальної практичної дальності перельоту ПС (груп ПС);

тривалості чергування і рубежів досяжності під час дій із зон чергування в повітрі;

раціональної бойової зарядки ПС для ураження типових об’єктів (цілей);

потрібних нарядів сил для заданого ступеня ураження типових об’єктів (цілей) або очікуваного результату дій при заданому наряді сил;

засобів РТЗ польотів, що забезпечують виконання польотних завдань;

рубежів введення в бій винищувачів для ураження повітряних цілей з різних положень і ступенів готовності;

можливостей щодо наведення винищувачів на повітряні цілі;

можливостей із десантування (перевезення) військ, техніки та вантажів;

оцінки авіаційних частин (підрозділів і екіпажів) з навігації та бойового (спеціального) застосування;

безпечних умов навігації та бойового (спеціального) застосування.

5. Конкретний зміст, кількість і форма складання довідкових даних визначаються рішенням керівника штурманської служби ОУА ЦОВВ або ЗСУ (старшого штурмана (штурмана) авіаційної частини).

6. З метою підвищення якості підготовки до польоту в установлені командиром (начальником) строки та полегшення роботи в польоті льотчики і штурмани повинні мати (готувати) довідкові дані, необхідні для вирішення завдань навігації і бойового застосування (дій за призначенням). Довідкові дані готуються згідно з вказівками керівників штурманських служб ОУА ЦОВВ або ЗСУ (старшого штурмана (штурмана) авіаційної частини).

1. Обладнання району польотів в частині навігаційного забезпечення здійснюється з метою забезпечення потрібної точності, надійності і безпеки навігації та бойового (спеціального) застосування.

Обладнання району польотів здійснюється завчасно на основі плану, який розробляється головним штурманом і начальником військ зв’язку та інформаційних систем виду ЗСУ (начальником військ зв’язку та АСУ з’єднання) з урахуванням наявних коштів і вказівок вищого штабу. План затверджується командувачем виду ЗСУ.

Обладнання району польотів в інтересах державної авіації ЦОВВ здійснюється за планами цих відомств або за заявками через Міністерство оборони України.

Удосконалення обладнання району польотів здійснюється під час льотної підготовки авіаційних частин (підрозділів) з урахуванням набутого досвіду, змін у завданнях бойової (спеціальної) підготовки, а також у разі надходження нових ПС і засобів РТЗ польотів.

2. Обладнання району польотів в частині навігаційного забезпечення включає:

розміщення засобів РТЗ польотів з урахуванням покриття району польотів суцільною робочою ділянкою;

геодезичне прив’язування позицій засобів РТЗ польотів і розроблення даних роботи засобів РТЗ польотів;

визначення (розрахунок) робочих ділянок засобів РТЗ польотів для різних висот польоту;

розрахунок поправок на розповсюдження радіохвиль у різних радіонавігаційних системах;

обліт зон дії (робочих ділянок) засобів РТЗ польотів.

3. Розміщення засобів РТЗ польотів здійснюється, якщо можливо, з урахуванням дублювання робочої ділянки однієї системи робочою ділянкою системи іншого типу. Райони аеродромів і полігонів повинні покриватися робочою ділянкою системи, що забезпечує максимальну точність визначення місця ПС.

4. Геодезичне прив’язування позицій засобів РТЗ польотів здійснюється завчасно підрозділами військових частин топографічної служби ЗСУ за заявками через Центральне управління воєнно-топографічне та навігації Головного управління оперативного забезпечення ЗСУ. Розрахунок робочих зон виконується після прив’язування позицій.

Розроблення даних роботи засобів РТЗ польотів виконують фахівці зв’язку та РТЗ.

Поправки на розповсюдження радіохвиль у фазових системах радіотехнічних систем дальньої навігації (далі - РСДН) розраховуються фахівцями військ зв’язку та наносяться на спеціальних картах.

5. Позиції мобільних засобів РТЗ польотів вибираються після визначення робочих ділянок стаціонарних засобів таким чином, щоб створити суцільне навігаційне поле і необхідне перекриття робочих ділянок.

6. Обліт зон дій (робочих ділянок) засобів РТЗ польотів виконується спеціальними літаками-лабораторіями або (у разі їх відсутності) підготовленими екіпажами ПС. Обліт здійснюється з метою уточнення розрахункових меж робочих ділянок та визначення точнісних можливостей засобів РТЗ в комплексі з бортовими засобами.

7. Вивчення з льотним складом даних роботи і робочих ділянок засобів РТЗ польотів, їх точнісних характеристик здійснюється після виконання обльоту.

1. Керівник штурманської служби ОУА ЦОВВ або ЗСУ (старший штурман (штурман) авіаційної частини) бере участь у розробленні таких документів із загальної організації польотів:

1) ІВП у районі аеродрому (вертодрому);

2) ІВП на вертолітному посадковому майданчику (постійному ЗПМ);

3) інструкції з ВПП полігона;

4) інструкції з експлуатації полігона;

5) інструкції з виконання десантування на майданчик приземлення.

Під час розроблення зазначених документів керівник штурманської служби керується чинним законодавством України.

2. В ІВП у районі аеродрому (вертодрому) визначаються:

розташування аеродрому (вертодрому) щодо найближчого великого населеного пункту, геодезичні координати контрольної точки аеродрому (далі - КТА) і порогів ЗПС, номер часового поясу, магнітне схилення, форма і розмір льотного поля, ухил ЗПС, напрямки (дійсний та магнітний шляхові кути) основний і запасний ЗПС, їх розміри і відповідні напрямкам посадки номери порогів ЗПС, перевищення аеродрому (вертодрому) і порогів ЗПС відносно рівня моря;

коротка характеристика рельєфу місцевості, природні та штучні перешкоди на підході до аеродрому та в районі аеродрому (вертодрому), їх маркування, висоти відносно аеродрому (вертодрому) і розташування відносно КТА (азимут, видалення) на схемі, а також їх висоти відносно відповідних порогів ЗПС на схемах зниження і заходу на посадку;

розташування аеродромних зон, висоти і маршрути польоту в зони, а також виходу на аеродром, мінімальні висоти, обмежувальні пеленги;

зони очікування (встановлений маневр, ешелони), зони вимушеного покидання ПС, аварійного зливу палива, місця скидання підвісних баків тощо;

повітряні коридори (маршрути) і мінімальні висоти для входу в район аеродрому (вертодрому) і виходу з нього;

маршрути польотів нижче абсолютної висоти переходу (на малих і гранично малих висотах);

найближчі запасні аеродроми (вертодроми, постійні ЗПМ), придатні для вимушених посадок, із зазначенням їх місцезнаходження, перевищення, дійсних (магнітних) шляхових кутів польоту і відстаней до них, розмірів і напрямків ЗПС (ЗПМ);

мінімально допустимі інтервали зльоту і посадки між ПС різних типів і порядок радіолокаційного контролю за ПС в районі аеродрому (спільно із заступником командира авіаційної частини);

порядок направлення ПС на запасні аеродроми;

маршрути польоту для заходу на посадку способами, встановленими для цього аеродрому (вертодрому);

висота польоту по колу, ешелон (висота) переходу, мінімальна висота кола польотів над аеродромом (вертодромом), мінімальна висота польоту в районі управління повітряним рухом відомчим органом УПР аеродрому;

порядок відходу та маршрути польоту на полігони, майданчики приземлення і порядок виходу з них на аеродром (вертодром) у простих і складних метеоумовах для кожного напрямку ЗПС;

порядок розпуску груп ПС;

опис схем зниження і заходу на посадку в умовах польоту за ППП та ПВП для ПС, що мають швидкість польоту по колу більше 300 км/год, а також 300 км/год і менше;

порядок виконання позачергового заходу на посадку і відходу на запасні аеродроми;

порядок польоту по коридорах входу (виходу) в район (з району) аеродрому, підходу до аеродрому (вертодрому), а також порядок виходу на аеродром для виконання заданого способу заходу на посадку;

порядок обходу зон із небезпечними метеоумовами в районі аеродрому (вертодрому), порядок заходження на посадку в разі виходу з ладу аеродромних засобів посадки або обладнання ПС, що забезпечує політ за приладами;

порядок виконання польотів на малих і гранично малих висотах;

дії екіпажу в разі втрати орієнтування і порядок його відновлення;

порядок виходу на свій або запасний аеродром в умовах польоту за ППП та ПВП з урахуванням наявних засобів зв’язку та РТЗ польотів і характерних орієнтирів;

дії обслуги ПУА під час надання допомоги екіпажу у відновленні втраченого орієнтування;

порядок використання засобів зв’язку і РТЗ польотів для визначення місцезнаходження ПС, що терпить лихо;

схеми набору висоти і відходу на маршрути, у зони для всіх напрямків зльоту;

схеми маневру для заходу на позачергову посадку, схеми зниження і заходження на посадку всіма способами, встановленими для різних типів ПС і напрямків ЗПС;

маршрути повітряної і радіолокаційної розвідки погоди (спільно з начальником метеорологічної служби авіаційної частини);

карта структури повітряного простору району аеродрому (вертодрому).

За потреби розробляються схеми шикування та розпуску бойових (польотних) порядків різних типів ПС. У разі розташування аеродрому (вертодрому) поблизу державного кордону розробляється схема контролю за польотом ПС з метою попередження порушення державного кордону.

3. В ІВП на вертолітному посадковому майданчику (постійному ЗПМ) визначаються:

розташування вертолітного посадкового майданчика (постійного ЗПМ) від найближчого населеного пункту або характерного орієнтира;

географічні координати місцезнаходження вертолітного посадкового майданчика (постійного ЗПМ), висота відносно рівня моря, магнітне схилення;

форма, розміри та маркування зони кінцевого етапу заходження на посадку і зльоту, зони приземлення та відриву (якщо таке передбачено);

основні курси посадки;

характерні орієнтири при підході до вертолітного посадкового майданчика (постійного ЗПМ) та перешкоди в радіусі 20 км;

маршрут польоту з базового аеродрому і у зворотному напрямку;

запасні аеродроми (вертолітні посадкові майданчики (постійні ЗПМ), магнітні шляхові кути та відстань до них;

місцеві особливості розташування споруд або перешкод, що можуть впливати на безпеку польотів;

карта району вертолітного посадкового майданчика (постійного ЗПМ);

таблиця перешкод у районі вертолітного посадкового майданчика (постійного ЗПМ).

4. В інструкції з використання повітряного простору полігона визначаються:

район полігона, межі повітряного простору полігона, діапазон висот ВПП полігона;

елементи структури повітряного простору в районі полігона (маршрути ОПР та ешелони польотів ПС по них, заборонені (небезпечні) зони, зони обмеження польотів та зони з особливим режимом ВПП тощо);

зони очікування над полігоном;

порядок подання заявок на використання полігона;

дії КрП на полігоні щодо дотримання порядку ВПП в районі полігона та взаємодія з відповідним Центром ОрПР;

заходи безпеки ВПП в районі полігона;

карта структури повітряного простору району полігона.

5. В інструкції з експлуатації полігона визначаються:

розташування полігона від найближчого великого населеного пункту, координати центру полігона, перевищення центру полігона над рівнем моря, магнітне схилення, координати земельної ділянки (акваторії моря), межі полігона та робочої площі полігона;

найближчі від полігона аеродроми (вертодроми), відповідні відстані та курси польотів до них; можливі майданчики на випадок вимушеної посадки ПС в районі полігона;

наявність у районі полігона природних і штучних перешкод, їх параметри;

умови виконання бойових застосувань на полігоні при одночасному знаходженні декількох ПС в районі полігона, напрямки дозволених атак цілей та види маневрів;

мішеневе обладнання полігона (координати центрів мішеней, їх розміри, дозволені сектори заходів, допустимі висоти бойового застосування та дозволені типи АЗУ);

безпечні умови бойового застосування на полігоні;

карта із визначенням робочої зони, мішеневих полів із заліковими площами, пунктів управління і спостереження, вертолітних посадкових майданчиків (постійних ЗПМ), військового містечка та інших об’єктів полігона, бойових курсів заходу на цілі, заборонених секторів заходу та заборонених зон (районів).

6. В інструкції з виконання десантування на майданчик приземлення визначаються:

розташування майданчика приземлення відносно населених пунктів;

характеристика покриття майданчика приземлення, природні та штучні орієнтири, що обмежують майданчик;

характерні орієнтири, що використовуються для орієнтування на місцевості;

структура повітряного простору в районі майданчика приземлення в радіусі 50 км (розташування маршрутів ОПР, пілотажних зон, коридорів підходів, аеродромів (вертодромів, постійних ЗПМ), пунктів запусків повітроплавних засобів);

характеристика майданчика приземлення (розміри майданчика, наявність зон безпеки, геодезичні координати точок приземлення першого парашутиста та центру майданчика, перевищення майданчика відносно рівня моря, магнітне схилення, ПБШ, бойовий дійсний шляховий кут, максимально допустима помилка в напрямку виходу на майданчик);

можливості десантування парашутистів, бойової техніки та вантажів у різноманітній навігаційній та метеорологічній обстановці вдень та вночі одиночними ПС та з бойових порядків;

можливості одночасного (групового) викиду десанту та безпарашутного десантування;

залежність довжини серії десантування від способу прицілювання, висоти десантування, форми бойового порядку та швидкості польоту ПС;

схема маневру ПС в районі десантування залежно від напрямку заходу (можливість і порядок виконання повторного заходу на десантування);

заходи безпеки десантування (штурманські);

карта структури повітряного простору в районі майданчика приземлення.

1. Керівники штурманських служб ОУА ЦОВВ та ЗСУ після затвердження планів підготовки підпорядкованих СДА на відповідний рік відпрацьовують вказівки щодо штурманського забезпечення польотів і виконання завдань з навігації та бойового застосування (дій за призначенням).

2. Керівник штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ у вказівках щодо штурманського забезпечення польотів відображає:

зміст і особливості виконання завдань бойової (спеціальної) підготовки на рік з питань штурманського забезпечення (навігації, бойового застосування або дій за призначенням);

особливості штурманської підготовки до польотів і проведення контролю готовності до них;

особливості і порядок освоєння (виконання) складних видів бойового (спеціального) застосування;

вимоги до рівня бойової готовності (готовності за призначенням) СДА та заходи щодо його досягнення і підтримання з питань штурманського забезпечення;

особливості використання полігонів;

порядок організації використання засобів ОК польотів та аналізу результатів навігації і бойового застосування (дій за призначенням);

зміст штурманської підготовки обслуг ПУА та осіб ГКрП, авіаційних диспетчерів, особливості роботи в ході наведення ПС та контролю за виконанням польотів;

вимоги щодо виконання заходів штурманського забезпечення БзП;

порядок підготовки КрП на полігонах та майданчиках приземлення, фахівців ГБУ;

особливості топогеодезичного і навігаційного забезпечення виконання завдань бойової (льотної, спеціальної) підготовки СДА;

порядок використання навчальної бази і тренажерів в інтересах якісного виконання завдань зі штурманської підготовки;

основну тематику занять зі штурманської підготовки.

У вказівках можуть додатково відображатися інші питання та заходи штурманського забезпечення польотів з урахуванням особливостей виконання завдань за призначенням.

3. Вказівки щодо штурманського забезпечення польотів підписує керівник штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ і розсилає до ОУА ДА.

4. У випадку змін завдань бойової (льотної, спеціальної) підготовки, місць та умов базування СДА керівник штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ додатково відпрацьовує вказівки щодо штурманського забезпечення польотів.

1. Пропозиції командиру для прийняття рішення щодо виконання польотів розробляються старшим штурманом (штурманом) авіаційної частини на основі плану на рік та завдань на конкретну льотну зміну з урахуванням вказівок керівника штурманської служби ОУА ЦОВВ та ЗСУ, а також вивчення та оцінки навігаційної обстановки.

2. Вивчення та оцінка навігаційної обстановки проводяться за такими основними елементами:

1) базування авіаційної частини (підрозділу):

основні і запасні аеродроми, їх координати, перевищення, умови заходу на посадку, розміри і напрямки ЗПС, обладнання радіотехнічними засобами та інші необхідні дані;

взаємне розташування аеродромів і можливість (порядок) виконання на них одночасних польотів;

полігони (майданчики приземлення, тактичні цілі), їх віддалення від аеродромів базування, мішенева обстановка;

схеми (маневри) виходу на цілі і режими повторних заходів;

видимість цілей (орієнтирів корекції, точок прицілювання);

режими і способи застосування АЗУ (десантування), дозволених на полігонах (майданчиках приземлення);

особливості підготовки екіпажів, ПС і АЗУ до виконання завдань на полігоні;

особливості контролю та оцінки результатів бойового застосування на полігоні (майданчику приземлення);

забезпечення безпеки під час виконання бойового (спеціального) застосування;

2) характер місцевості в районі польотів:

загальна характеристика місцевості за ділянками (рівнинна, горбиста, гірська, лісова, степова, болотиста, пустельна тощо), їх перевищення над рівнем моря, координати і висоти штучних перешкод;

вплив рельєфу місцевості і штучних перешкод на організацію та виконання польотів на малих і гранично малих висотах, а також на роботу засобів РТЗ польотів;

наявність снігового і крижаного покривів, сезонних і паводкових вод та їх вплив на зміну конфігурації характерних орієнтирів, вихід на полігони (тактичні цілі) та майданчики приземлення;

можливість ведення візуального та радіолокаційного орієнтування, використання орієнтирів для корекції ПрНК (ПНО), а також як точок прицілювання під час виконання бомбометання (пуску ракет) по невидимих цілях і десантування;

магнітне схилення і райони магнітних аномалій, їх вплив на курсові системи (особливо під час польотів на малих висотах);

3) метеорологічні умови:

фактичний стан погоди і можливі її зміни на період польотів;

вплив основних метеорологічних елементів і орнітологічної обстановки на бойові (польотні) порядки, способи їх шикування та розпуску, заходу на посадку, на вибір маршрутів і профілів польоту, можливість ведення візуального і радіолокаційного орієнтування, вихід на цілі і використання прицільних пристроїв, на застосування АЗУ;

небезпечні для авіації явища погоди;

4) природне освітлення:

час настання світанку, сходу і заходу Сонця, настання темряви, тривалість світлого і темного часу доби, час сходу і заходу Місяця, його фаза для аеродромів базування і запасних аеродромів, полігонів (майданчиків приземлення), рубежів зустрічі з винищувачами супроводу і взаємодіючими групами;

вплив метеоумов, рельєфу місцевості і висот польоту на зміну умов природного освітлення;

можливість застосування оптичних, оптико-електронних (електронно-оптичних), телевізійних, тепловізійних, лазерних візирів (прицілів) та астрономічних засобів навігації;

5) обладнання району польотів засобами РТЗ польотів:

дислокація, характер роботи, зони дії (робочі ділянки) засобів РТЗ польотів та систем наведення;

можливості використання засобів РТЗ польотів для корекції ПрНК, визначення місцезнаходження ПС і навігаційних елементів польоту.

3. Старший штурман (штурман) розробляє і доповідає командиру авіаційної частини пропозиції для прийняття рішення про польоти з таких питань:

природне освітлення в районі аеродрому (вертодрому) базування, запасних аеродромів, полігонів, майданчиків приземлення та на інших рубежах, вплив природного освітлення на виконання завдань у польоті;

маршрути і профілі польоту;

розрахунок польоту;

порядок виконання польотних завдань;

бойова зарядка, полігони (майданчики приземлення), умови бойового (спеціального) застосування ПС;

запасні аеродроми та порядок виходу на них;

вимоги і дії екіпажів, обслуги ПУА та осіб ГКрП із штурманського забезпечення БзП;

використання наземних і бортових засобів ОК під час польотів, порядок визначення й оцінки результатів навігації та бойового застосування (дій за призначенням) ПС;

забезпечення наведення ПС на задані повітряні, наземні (морські) цілі з урахуванням особливостей керівництва польотами на полігонах;

основні питання постановки завдання на польоти з навігації та бойового застосування (дії за призначенням);

порядок штурманської підготовки та контролю штурманської готовності до польотів.

Обсяг і зміст пропозицій може змінюватися залежно від складності завдань, умов їх виконання, вказівок командира і часу, відведеного на доповідь старшого штурмана авіаційної частини.

4. Після прийняття командиром рішення щодо виконання польотів старший штурман авіаційної частини дає вказівки штурману-програмісту на підготовку програм польотів, видає дані на виконання ІШР польоту та приступає до опрацювання ШПП.

1. Дані для програмування польоту, що вводяться в ПрНК (ПНО), а також дані для використання дублювальних приладів (у разі відмови ПрНК) готуються в ході штурманської підготовки до польоту штурманом-програмістом або штурманом (льотчиком) і перевіряються старшим штурманом (штурманом) авіаційної частини.

2. Під час підготовки до бойових дій, а також у разі обмежених строків підготовки до польотів у мирний час дані для програмування польоту готуються штурманами-програмістами або особами, що визначаються старшим штурманом (штурманом) авіаційної частини, з обов’язковим дублюванням (перевіркою) цих робіт одним із підготовлених штурманів-програмістів.

3. Обсяг і зміст даних для програмування польоту з конкретним ПрНК (ПНО), а також методика їх визначення викладаються в службових документах із льотної експлуатації певного типу ПС.

4. Підготовка ПрНК (ПНО) до польоту полягає в перевірці їх загальної працездатності, введенні програми польоту і перевірці правильності вирішення завдань навігації та бойового застосування.

Перевірка ПрНК (ПНО) проводиться спеціалістами ІАС спільно з льотним складом згідно зі службовими документами з експлуатації ПрНК (ПНО) та з льотної експлуатації певного типу ПС.

У разі обмежених строків підготовки до польоту перевірка ПрНК (ПНО) може здійснюватися тільки спеціалістами ІАС, а при перельотах на проміжних аеродромах - льотним екіпажем.

5. Льотчики і штурмани відповідають за правильну експлуатацію в польоті ПрНК (ПНО), спеціального обладнання й авіаційного озброєння ПС та зобов’язані стежити за своєчасністю і якістю їх перевірок.

Виліт з непідготовленим, несправним спеціальним обладнанням і озброєнням ПС або ПрНК (ПНО), строк перевірки якого минув, забороняється.

6. Контроль за строками перевірок і юстирування ПрНК (ПНО), спеціального обладнання і озброєння ПС, виконання девіаційних робіт на всіх магнітних компасах і каналах магнітного курсу курсових та інерціальних систем здійснюють старші штурмани (штурмани, командири) структурних підрозділів авіаційних частин, а якість їх виконання перевіряють спеціалісти ІАС і штурмани (командири) екіпажів.

За своєчасне проведення девіаційних робіт, оформлення протоколів і внесення запису про проведення девіаційних робіт у формуляр ПС відповідає старший штурман (штурман) структурного підрозділу авіаційної частини (екіпажу).

У разі виникнення в екіпажу сумніву в правильності роботи ПрНК (ПНО), спеціального обладнання і озброєння ПС за його вимогою здійснюється їх позачергова перевірка, а за потреби і юстирування.

Після виконання перевірок і юстирувань висотомірних приладів та виконання девіаційних робіт на всіх магнітних компасах і каналах магнітного курсу курсових та інерціальних систем розрахунки поправочних таблиць виконують старші штурмани (штурмани) структурних підрозділів авіаційної частини.

Для підготовки інерціальних систем використовуються лінії розмітки місць стоянки літаків, а також природні чи спеціально обладнані орієнтирні пункти, які забезпечують можливість оцінки стоянкового курсу ПС під час виставлення інерціальних систем вдень і вночі.

Визначення дійсного азимута осьової лінії та азимутів на орієнтирні пункти, а також магнітного схилення стоянок та укриття виконують спеціалісти топогеодезичної служби під керівництвом старшого штурмана (штурмана) авіаційної частини.

За нанесення, збереження розмітки стоянок, стан спеціально обладнаних орієнтирних пунктів на аеродромі відповідає командир авіаційно-технічної частини.

1. ІШР польоту виконується в таких випадках:

1) протяжність маршруту перевищує 75 % практичної дальності польоту;

2) під час польоту на надзвуковій швидкості (незалежно від тривалості);

3) під час польотів на гранично малих і малих висотах (незалежно від тривалості), крім польотів вертольотів та легкомоторних ПС;

4) під час перельотів (незалежно від тривалості польоту);

5) під час обльоту ПС, контрольного, ознайомлювального та випробувального польоту.

За рішенням командира (старшого штурмана, штурмана) авіаційної частини ІШР може виконуватися і в інших необхідних випадках.

2. ІШР польоту виконується згідно з інструкціями з розрахунку дальності та тривалості польоту конкретних типів ПС або керівництвами з льотної експлуатації ПС.

3. Під час виконання ІШР польоту, крім передбаченого службовими документами гарантійного запасу палива на розбіжності технічних характеристик ПС та двигунів, додатково береться запас палива на можливу зміну навігаційної і тактичної обстановки, який повинен становити не менше 5 % розрахункового запасу палива на політ, а також запас на політ строєм.

В умовах мирного часу запас палива повинен виключати спрацьовування сигналізації про аварійний залишок палива до посадки ПС на аеродром. Залишок палива після посадки може бути визначений рішенням командира, яким організовані польоти, але не менше мінімального.

4. Під час польоту (перельоту) одиночного ПС ІШР виконується екіпажем цього ПС з наступним контролем ІШР старшим штурманом авіаційної частини і заступником командира авіаційної частини з озброєння (ІАС).

Під час польотів ПС авіаційної частини (групи) ІШР виконується старшим штурманом (штурманом) авіаційної частини (групи) і заступником командира авіаційної частини з озброєння (ІАС).

5. Старші штурмани (штурмани) авіаційних частин (груп) визначають (контролюють) вихідні дані для ІШР, а саме:

час для зльоту і шикування бойового (польотного) порядку ПС авіаційної частини (підрозділу, групи);

відстані, режими (швидкість, висоту) та час польоту по ділянках маршруту, загальні відстані і час польоту до цілі та від цілі до аеродрому посадки, час на розпуск і посадку групи;

бойову зарядку ПС.

6. Заступник командира (начальника) авіаційної частини з озброєння (ІАС) за вихідними даними ІШР виконує розрахунок витрати палива та залишку палива за етапами польоту.

7. Під час виконання ІШР польоту льотчики і штурмани повинні твердо усвідомлювати і чітко оперувати даними щодо:

необхідної заправки паливом для досягнення цілі при заданій бойовій зарядці ПС, виконання завдання і повернення на аеродром посадки;

бойової зарядки і заправки ПС паливом для досягнення цілі на граничному радіусі дії, виконання завдання і повернення на аеродром посадки;

витрати палива по ділянках маршруту і його залишку під час прольоту контрольних орієнтирів (рубежів), режиму роботи двигунів і режиму польоту;

практичної стелі ПС по ділянках маршруту (на форсажному і безфорсажному режимах), а на багатодвигунних ПС - у разі відмови одного і більше двигунів;

залишку палива та резерву льотного часу при виході в точку початку зниження для маневру заходження на посадку і після посадки;

необхідної кількості палива для виконання польотного завдання (у разі неповного заправлення);

рубежу повернення на аеродром зльоту та рубежів відходу на запасні аеродроми.

8. Форми бланків інженерно-штурманських розрахунків польоту, що наведені в додатку 4 до цих Правил, можуть змінюватися залежно від типу ПС.

Дані про залишки палива для основних точок маршруту наносяться на польотних картах і на ШПП.

1. Обсяг і зміст ШПП визначаються залежно від завдання на політ та доводяться до льотного складу старшим штурманом (штурманом) або командиром структурного підрозділу авіаційної частини під час постановки завдання на польоти.

2. Залежно від роду авіації, навігаційної обстановки і польотного завдання у ШПП відображаються такі елементи:

час і порядок зльоту, бойовий (польотний) порядок групи (підрозділу, авіаційної частини), способи її (його) шикування, витримування, розпуску і заходу на посадку на основному і запасному аеродромах;

порядок виходу на вихідний пункт маршруту (далі - ВПМ) та від кінцевого пункту маршруту (далі - КПМ) на аеродром посадки або в точку початку розпуску бойового (польотного) порядку групи;