Відповідно до статті 7 Повітряного кодексу України та з метою визначення порядку організації експлуатації електрогазової техніки в державній авіації України

1. Затвердити Інструкцію з експлуатації електрогазової техніки в державній авіації України, що додається.

2. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ця Інструкція визначає основні положення з організації експлуатації електрогазової техніки авіаційних частин (військових частин, військових навчальних закладів, установ) Збройних Сил України, експлуатуючих організацій інших суб'єктів державної авіації України, порядок її ремонту, особливості технічної підготовки наземних авіаційних спеціалістів з експлуатації та ремонту електрогазової техніки, а також обов'язки посадових осіб.

2. Положення цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів державної авіації України, які експлуатують державні повітряні судна.

3. Основним завданням автомобільної та електрогазової служби є організація і здійснення комплексу заходів щодо забезпечення авіаційних частин (військових частин, військових навчальних закладів, установ) Збройних Сил України, експлуатуючих організацій інших суб'єктів державної авіації України (далі - авіаційні частини) електрогазовою технікою та електрогазовим майном у межах встановлених норм та відповідно до штатів, табелів, лімітів, а також щодо підтримки електрогазової техніки в технічно справному стані, який забезпечує необхідний ступінь бойової готовності та готовності до виконання завдань за призначенням авіаційними частинами.

4. На автомобільну та електрогазову службу покладаються такі завдання:

забезпечення, облік і розподіл автомобільної та електрогазової техніки, автомобільного і електрогазового майна;

організація і здійснення технічно правильної експлуатації автомобільної та електрогазової техніки, підтримка її в постійній бойовій та експлуатаційній готовності;

організація своєчасного і якісного ремонту автомобільної та електрогазової техніки, впровадження передових методів ремонту, підвищення ефективності роботи ремонтних підрозділів;

організація евакуації автомобільної та електрогазової техніки;

організація і контроль за роботою лабораторії з контролю якості стиснених та зріджених газів;

керівництво технічною підготовкою наземних авіаційних спеціалістів з експлуатації та ремонту електрогазової техніки (далі - наземні авіаційні спеціалісти);

проведення заходів щодо попередження автомобільних та льотних подій, а також передумов таких подій з вини наземних авіаційних спеціалістів;

вивчення, розробка пропозицій з удосконалення і поширення передового досвіду роботи авіаційних частин і підрозділів з експлуатації, ремонту та евакуації автомобільної і електрогазової техніки;

організація вивчення і проведення технічного удосконалення електрогазової техніки за бюлетенями підприємств-виробників.

5. До електрогазової техніки належать спеціальні автомобілі (причепи), станції та установки, які призначені для виконання таких завдань:

видобуток, отримання, транспортування і зберігання стиснених та зріджених газів;

зарядка (заправка) систем повітряних суден стисненими (зрідженими) газами;

забезпечення повітряних суден електро- і пневмоенергією під час запуску авіаційних двигунів та перевірка електро- і радіообладнання;

кондиціювання повітря в кабінах повітряних суден та місцях перебування льотного складу, підготовленого до польотів;

газифікація зріджених газів, очищення та осушення стиснених газів;

знежирення і вакуумування резервуарів;

перевірка і опосвідчення балонів для стиснених газів з комплекту електрогазової техніки;

перевірка герметичності кабін повітряних суден;

перевірка і заправка гідросистем повітряних суден;

зарядка бортових систем повітряних суден вогнегасними сумішами.

6. До електрогазового майна належать:

основні агрегати, запасні частини, матеріали і електрообладнання до електрогазової техніки;

обладнання, прилади, інструмент і приладдя для експлуатації та ремонту електрогазової техніки;

стиснені та зріджені гази, а також транспортні балони для них;

прилади для перевірки якості стиснених та зріджених газів;

аеродромні акумуляторні батареї з комплекту електрогазової техніки;

навчальне майно для технічної підготовки наземних авіаційних спеціалістів (обладнання для практичних занять, розрізні агрегати, макети, стенди, підручники тощо).

7. Під експлуатацією електрогазової техніки слід розуміти використання електрогазової техніки за призначенням, технічне обслуговування базового шасі і проведення регламентних робіт на спеціальному обладнанні, її зберігання і транспортування.

Експлуатація електрогазової техніки має на меті забезпечення постійної готовності, технічної справності і найбільш ефективного використання її під час повсякденної експлуатації, бойової підготовки державних повітряних суден та під час бойових дій (виконання завдань за призначенням).

8. Експлуатація електрогазової техніки включає:

технічно правильне використання під час аеродромно-технічного забезпечення польотів (перельотів);

своєчасне і якісне технічне обслуговування та виконання регламентних робіт на електрогазовій техніці;

організацію зберігання електрогазової техніки в авіаційних частинах;

транспортування залізничним, водним, повітряним і автомобільним транспортом.

9. Постійна готовність електрогазової техніки до експлуатації забезпечується:

справністю, наявністю підготовлених наземних авіаційних спеціалістів з відповідним свідоцтвом на право експлуатації спеціального автомобіля, станції, установки (далі - свідоцтво наземного авіаційного спеціаліста), зразок якого наведено у додатку 1 до цієї Інструкції;

укомплектованістю необхідним інструментом та приладдям для обслуговування повітряних суден, заправкою пальним, мастилами та іншими експлуатаційними матеріалами, необхідними для виконання завдань за призначенням, наявністю та повнотою заповнення технічної документації.

Для засобів, які призначені для зарядки (заправки) повітряних суден стисненими (зрідженими) газами і спеціальними рідинами, постійна готовність, крім того, забезпечується постійним утриманням ємностей спеціального обладнання в зарядженому (заправленому) кондиційними газами і спеціальними рідинами стані.

10. Основним показником технічного стану електрогазової техніки є коефіцієнт технічної готовності (далі - КТГ), який визначається відношенням кількості справних зразків електрогазової техніки до їх кількості за списком.

11. З метою аналізу використання електрогазової техніки та недопущення авіаційних подій, пов'язаних з несправностями електрогазової техніки, в авіаційних частинах здійснюється облік відмов у її роботі, який ведеться в журналі обліку відмов у роботі електрогазової техніки (додаток 2).

Аналіз причин відмов у роботі електрогазової техніки в авіаційних частинах проводиться щомісяця (за минулий місяць) і повинен включати:

вивчення обставин виникнення відмов, умов роботи техніки, показників приладів з появою відмов;

перевірку правильності експлуатації і ремонту;

підбір і вивчення матеріалів щодо аналогічних відмов;

визначення характеру відмов за зовнішніми ознаками (за потреби для визначення стану вузлів і деталей проводиться розбирання обладнання);

визначення причин відмов та проведення заходів щодо їх усунення і попередження.

Аналіз причин відмов у роботі електрогазової техніки, які спричинили загибель обслуговуючого персоналу або інші тяжкі наслідки, проводить особисто командир (керівник) авіаційної частини (далі - командир авіаційної частини) за участю посадових осіб автомобільної та електрогазової служби. Про виникнення таких відмов негайно доповідається начальнику служби забезпечення за підпорядкуванням.

Щокварталу до 05 числа наступного місяця аналіз причин відмов у роботі електрогазової техніки надається начальнику служби забезпечення.

За своєчасність, повноту і достовірність надання інформації щодо відмов у роботі електрогазової техніки відповідають начальники автомобільної та електрогазової служби авіаційних частин.

12. Кожен зразок електрогазової техніки, який обліковується в авіаційній частині, повинен закріплюватись за наземним авіаційним спеціалістом.

До експлуатації електрогазової техніки допускаються наземні авіаційні спеціалісти, які:

досконало знають конструкцію та порядок експлуатації закріпленого за ними зразка електрогазової техніки, правила дорожнього руху, схему маршрутів руху транспортних засобів та пішоходів по аеродрому, порядок під'їзду (від'їзду) засобу аеродромно-технічного обслуговування повітряного судна до (від) повітряного судна;

володіють необхідними навичками в керуванні транспортним засобом і роботі на спеціальному обладнанні, проведенні технічного обслуговування і регламентних робіт;

мають посвідчення водія з відповідною категорією на право керування транспортним засобом (далі - посвідчення водія), пройшли навчання в спеціалізованому навчальному закладі, який має дозвіл на здійснення підготовки за відповідним фахом (далі - спеціалізований навчальний заклад), та мають свідоцтво наземного авіаційного спеціаліста.

13. Загальне керівництво автомобільною та електрогазовою службою здійснює командир авіаційної частини через відповідного заступника залежно від організаційно-штатної структури, специфіки діяльності та особливостей виконання завдань.

14. У кожній авіаційній частині начальником автомобільної та електрогазової служби складається, а командиром авіаційної частини затверджується річний план роботи автомобільної та електрогазової служби, в якому, крім заходів, які стосуються автомобільної служби, обов'язково передбачаються:

організація заходів експлуатації електрогазової техніки;

удосконалення заходів обслуговування повітряних суден;

контроль якості стиснених та зріджених газів;

забезпечення електрогазовим майном;

попередження передумов льотних подій з вини наземних авіаційних спеціалістів;

заходи щодо ощадливої витрати машино-годин напрацювання спеціального обладнання електрогазової техніки на одну годину нальоту повітряних суден.

15. Порядок експлуатації та ремонту базових шасі, на яких змонтовано спеціальне обладнання електрогазової техніки, визначається нормативними документами служб забезпечення, до номенклатури яких вони належать.

16. З питань експлуатації та ремонту електрогазової техніки вказівки начальника служби забезпечення відповідної номенклатури є обов'язковими для відповідних посадових осіб авіаційних частин.

1. Електрогазова техніка авіаційної частини використовується тільки за штатним призначенням з дотриманням встановлених норм і правил з її експлуатації. Дозволяється взамін визначеної штатом авіаційної частини електрогазової техніки використовувати однотипні (однакові за призначенням) зразки електрогазової техніки.

Використання електрогазової техніки планується і здійснюється в межах встановлених річних норм витрати моторесурсів. Під час планування необхідно враховувати специфіку її використання, а саме:

застосування стиснених газів високого тиску до 40 МПа (400 кгс/см-2) і зріджених газів, які мають наднизьку температуру, - до 77 -оК (-196 -оС);

застосування токсичних мастил і змазок, агресивних рідин і хімікатів;

необхідність систематичного контролю якості стиснених та зріджених газів, які застосовуються для обслуговування повітряних суден;

застосування для наземного обслуговування повітряних суден змінного струму високої напруги (до 208 В) і значної потужності, а також постійного струму напругою 28,5 В із силою струму до 1500 А;

використання в конструкціях спеціального обладнання електрогазової техніки авіаційних агрегатів, приладів і вузлів;

розміщення на одному базовому шасі різного за призначенням обладнання (для перевірки електро- і гідросистем, охолодження і підігріву повітря тощо);

цілодобовий беззупинний виробничий цикл з видобутку стиснених та зріджених газів тривалістю до 20 діб.

Планування використання електрогазової техніки має забезпечити обслуговування повітряних суден під час бойового чергування, планових польотів (перельотів) та робіт на авіаційній техніці, раціональне і безаварійне використання електрогазової техніки та економне використання моторесурсу і пального.

2. Щоденне використання електрогазової техніки здійснюється на підставі наряду на використання машин, який складається згідно із заявками, наданими заступником командира авіаційної частини з інженерно-авіаційної служби.

Використання електрогазової техніки, не передбаченої нарядом, здійснюється у виняткових випадках з дозволу командира авіаційної частини або особи, яка виконує його обов'язки, про що робиться відповідний запис у дорожньому листі, який засвідчується гербовою печаткою.

3. До використання допускається справна, підготовлена до роботи електрогазова техніка, на якій проведено планове технічне обслуговування та чергові (позачергові) регламентні роботи.

Підготовка електрогазової техніки до використання за призначенням включає такі заходи:

під час введення в експлуатацію електрогазової техніки, призначеної для аеродромно-технічного забезпечення польотів, проводиться фарбування переднього бампера вертикальними жовтими та чорними смугами, що чергуються, завширшки 100 мм кожна, нанесення необхідних написів на спеціальні кузови електрогазової техніки, дообладнання противідкатними упорами;

таврування інструменту, роз'яснення щодо якого наведені у додатку 3 до цієї Інструкції;

щоденне технічне обслуговування електрогазової техніки;

роботи, що виконуються безпосередньо перед виходом з парку, а саме: перевірка готовності командирами підрозділів або їх заступниками з технічної частини; підготовка до аеродромно-технічного забезпечення польотів; контроль технічного стану начальником контрольно-технічного пункту.

Електрогазова техніка для забезпечення польотів повинна виділятися в мінімально необхідній кількості. Рекомендується максимально можливе використання централізованих систем забезпечення електроенергією (на технічних позиціях і в укриттях).

4. Забороняється використання електрогазової техніки:

позаштатної і тієї, яка відпрацювала встановлені норми напрацювання моторесурсу;

яка не пройшла чергове технічне обслуговування і регламентні роботи, технічний стан якої не відповідає правилам дорожнього руху і за технічними характеристиками не задовольняє вимоги щодо обслуговування повітряних суден;

наземними авіаційними спеціалістами, які не пройшли відповідної підготовки для роботи на електрогазовій техніці або не мають правильно оформлених документів;

для виконання робіт, які призводять до перевантаження електрогазової техніки;

заправленої пальним, мастильними та іншими експлуатаційними матеріалами, які не відповідають нормативно-технічній документації;

у разі відсутності або не повністю оформленої шляхової та технічної документації (журналу обліку роботи засобу аеродромно-технічного обслуговування повітряних суден відповідного зразка та документації засобу аеродромно-технічного обслуговування повітряних суден);

у разі відсутності паспорта (додаток 4) на стиснені (зріджені) гази і спеціальні рідини;

з несправними (або такими, що не пройшли періодичне опосвідчення) балонами високого тиску;

з несправними або із простроченим терміном калібрування (повірки) контрольно-вимірювальними приладами;

з непромаркованим водійським і спеціальним інструментом;

з несправними засобами пожежогасіння або без них;

з несправними світлотехнічними засобами;

з несправними засобами заземлення або без них, якщо вони передбачені конструкцією спеціального обладнання;

з пошкодженими рукавами високого тиску або ізоляцією кабельної мережі, без чохлів на зарядних штуцерах;

з не повністю укомплектованими медичними аптечками і без них.

5. Після перевірки технічного стану електрогазової техніки відповідними посадовими особами підрозділів черговий з аеродромно-технічного забезпечення польотів шикує її в колону у визначеному місці та під своїм керівництвом переміщує на стоянку (майданчик) засобів аеродромно-технічного забезпечення польотів на аеродромі.

У разі відправлення на аеродром одиночних зразків електрогазової техніки командири підрозділів повинні забезпечити їх своєчасне прибуття. Водії одиночних зразків електрогазової техніки після прибуття на аеродром зобов'язані доповісти про прибуття черговому з аеродромно-технічного забезпечення польотів.

6. Черговий з аеродромно-технічного забезпечення польотів, у розпорядження якого виділялася електрогазова техніка, зобов'язаний після закінчення роботи на аеродромі супроводити в складі колони електрогазову техніку в парк авіаційної частини та зробити відмітку в дорожньому листі, вказавши час і показання спідометра.

7. Виїзд електрогазової техніки, яка призначена для аеродромно-технічного забезпечення польотів, за межі аеродрому забороняється, за винятком виїзду на навчання, перегону в ремонт, у разі переміщення для виконання завдань на оперативному аеродромі (злітно-посадковому майданчику) та під час передислокації авіаційних частин.

1. Технічне обслуговування і регламентні роботи проводяться з метою підтримання експлуатаційних показників електрогазової техніки відповідно до нормативно-технічної документації, утримання в постійній готовності до застосування в межах встановлених норм напрацювання моторесурсу (строку служби) та недопущення подачі для обслуговування повітряних суден некондиційних газів.

2. Організація, періодичність і обсяг технічного обслуговування базового шасі електрогазової техніки встановлюються відповідними документами з експлуатації автомобільної техніки цього типу.

3. Для підтримання електрогазової техніки щоденного використання і тієї, що перебуває на зберіганні, у постійній експлуатаційній готовності технічне обслуговування і регламентні роботи щодо усіх складових частин проводяться, як правило, одночасно. Виняток становлять зразки електрогазової техніки, які у своєму складі мають вузли і складові авіаційної техніки, киснеазотодобувні, киснезарядні, киснегазифікаційні станції (установки), на яких згідно з вимогами техніки безпеки спільне обслуговування базового шасі і проведення регламентних робіт на спеціальному обладнанні не допускаються.

Під час організації технічного обслуговування і регламентних робіт щодо електрогазової техніки за основу беруться види і періодичність регламентних робіт щодо спеціального обладнання.

4. Регламентні роботи на електрогазовій техніці, яка у своєму складі має вузли і складові авіаційної техніки (електроагрегати, гідравлічні установки тощо), проводяться роздільно в техніко-експлуатаційній частині автомобільної техніки та техніко-експлуатаційній частині авіаційної техніки. З метою розмежування робіт між ремонтними підрозділами в авіаційній частині відпрацьовується перелік робіт, які виконує техніко-експлуатаційна частина автомобільної техніки і техніко-експлуатаційна частина авіаційної техніки, який затверджується наказом командира авіаційної частини.

Графіки виконання регламентних робіт на спеціальному обладнанні складаються посадовими особами автомобільної та електрогазової служби, погоджуються з посадовими особами інженерно-авіаційної служби та затверджуються командиром авіаційної частини.

5. Під час переміщення авіаційних підрозділів на інші аеродроми (злітно-посадкові майданчики), де відсутні ремонтні підрозділи електрогазової та авіаційної техніки, регламентні роботи проводяться виїзними бригадами із використанням рухомих засобів технічного обслуговування і регламентних робіт за рішенням керівника органу управління авіації Збройних Сил України та органів управління авіації центральних органів виконавчої влади з урахуванням конкретних умов обстановки.

6. З метою підтримання електрогазової техніки повсякденного використання в постійній експлуатаційній готовності проводиться її:

щоденне технічне обслуговування;

підготовка до аеродромно-технічного забезпечення польотів;

контрольний огляд перед виходом із парку (із зарядної станції);

номерні регламентні роботи;

сезонне технічне обслуговування.

7. Щоденне технічне обслуговування електрогазової техніки виконується наземним авіаційним спеціалістом щодня після закінчення її експлуатації та включає:

очищення від бруду і миття;

перевірку рівня заправки систем спеціальними рідинами, мастилами і за потреби зарядку систем стисненими газами;

перевірочні і кріпильно-регулювальні роботи;

перевірку комплектності спеціального обладнання, таврованого інструменту і засобів пожежогасіння;

злиття конденсату з пневматичних систем, а за низьких температур навколишнього повітря - злиття води із систем охолодження і зняття акумуляторних батарей;

усунення виявлених несправностей.

8. Підготовка електрогазової техніки до аеродромно-технічного забезпечення польотів виконується напередодні дня (ночі) польотів наземним авіаційним спеціалістом під керівництвом командира підрозділу і включає:

перевірку герметичності всіх систем;

заправку електрогазової техніки спеціальними рідинами і газами;

перевірку наявності чохлів і пломб на вузлах і агрегатах;

огляд фільтрів, роздавальних пристроїв, аеродромних бортових рознімачів, зарядних рукавів, електричних джгутів і заземлень.

Контроль повноти і якості підготовки електрогазової техніки до аеродромно-технічного забезпечення польотів (роботи на авіаційній техніці) здійснюють командири підрозділів та відображають в журналі обліку роботи засобу аеродромно-технічного обслуговування повітряних суден відповідного зразка.

9. Контрольний огляд електрогазової техніки перед виходом із парку (із зарядної станції) виконується з метою перевірки технічного стану і якості підготовки до використання. Контрольний огляд включає перевірку:

комплектності спеціального обладнання і його технічного стану;

відсутності підтікання охолоджувальної рідини, мастил та спеціальних рідин і травлення газів;

стану аеродромних бортових рознімачів, зарядних рукавів, кабельної мережі, заземлень;

наявності та правильності заповнення технічної документації щодо підготовки електрогазової техніки до аеродромно-технічного забезпечення польотів.

Контрольний огляд перед виходом з парку здійснюється:

у підрозділі - заступником командира підрозділу з технічної частини;

на контрольно-технічному пункті - начальником контрольно-технічного пункту.

У разі одночасного виходу з парку великої кількості електрогазової техніки контрольний огляд проводиться завчасно (напередодні). Результати огляду відображаються в дорожньому листі записом про справність та готовність зразка електрогазової техніки до застосування.

Контрольний огляд газозарядних станцій (установок) здійснюється після зарядки їх ємностей від станцій (установок) видобутку чи газифікації з метою перевірки технічного стану їх систем, якості газів, що видаються, а також правильності оформлення технічної документації. Огляд виконується начальником групи газового забезпечення (киснеазотодобувної станції) та лаборантом з контролю якості газів і відображається у паспорті на відповідний тип газу (для повітрозаправників - тільки у журналі обліку роботи засобу аеродромно-технічного обслуговування повітряних суден (газозарядних станцій та установок)).

10. Регламентні роботи призначені для забезпечення постійної технічної справності та готовності до застосування спеціального обладнання електрогазової техніки, що досягається своєчасним технічним діагностуванням, виконанням кріпильних, регулювальних робіт і усуненням виявлених несправностей.

Регламентні роботи плануються і виконуються через кожні 50 та 200 мотогодин напрацювання основної силової установки (системи, агрегату) і поєднуються з проведенням технічного обслуговування № 1 та № 2 базового шасі.

Для електрогазової техніки, яка використовується з обмеженою витратою ресурсу, чергові регламентні роботи виконуються незалежно від напрацювання двічі на рік під час виконання заходів сезонного технічного обслуговування. Обсяг виконаних робіт повинен забезпечувати працездатність електрогазової техніки до чергових планових регламентних робіт.

З метою забезпечення надійної роботи електрогазової техніки в складних кліматичних умовах (при великій вологості, запиленості, розрідженості повітря, низьких чи високих температурах навколишнього середовища тощо) у разі її інтенсивного використання, виявлення великої кількості дефектів, а також відповідно до рекомендацій підприємств-виробників та в інших випадках за рішенням керівників органу управління авіації Збройних Сил України та органів управління авіації центральних органів виконавчої влади проводяться позачергові регламентні роботи і огляди електрогазової техніки або окремих її вузлів і агрегатів.

11. Регламентні роботи на електрогазовій техніці, яка знаходиться на зберіганні, проводяться з такою періодичністю:

регламентні роботи РР-1з - після зберігання протягом одного року;

регламентні роботи РР-2з - після зберігання протягом двох років;

регламентоване технічне обслуговування - після 6 - 10 років зберігання.

12. Сезонне технічне обслуговування виконується двічі на рік з метою підготовки електрогазової техніки до зимового або літнього періоду експлуатації. Цей вид обслуговування обов'язково поєднується з черговими регламентними роботами на електрогазовій техніці.

Сезонне технічне обслуговування включає:

роботи із переведення силових двигунів, редукторів, коробок приводу агрегатів, вузлів і приладів на пальне, мастило, охолоджувальні рідини і режим експлуатації відповідно до майбутнього сезону;

перевірку систем підігріву (охолодження) і підігрівачів;

перевірку технічного стану акумуляторних батарей;

перевірку необхідності зарядки (підзарядки) протипожежних засобів.

За потреби виконується часткове фарбування обладнання.

13. Спеціальне обладнання електрогазової техніки після виконання на ньому регламентних робіт повинне бути справним, чистим, відремонтованим і зарядженим (заправленим) кондиційними газами і рідинами.

Вихідні параметри систем електрогазової техніки мають відповідати нормативно-технічній документації. Штепсельні рознімачі, наконечники, зарядні штуцери та інші пристосування повинні мати заглушки і захисні чохли, бути справними і чистими.

Фільтри гідравлічних і пневматичних систем повинні забезпечувати необхідну фільтрацію рідин і газів. Осушувачі мають бути заповнені регенерованими адсорбентами.

Агрегати, прилади, фільтрувальні елементи та інші вузли спеціального обладнання повинні мати ресурс і строки служби, які забезпечують безперебійну роботу електрогазової техніки до чергових регламентних робіт. Контрольно-вимірювальні прилади мають бути справні і калібровані (повірені) в установлені для них строки.

На балонах високого тиску повинна бути відмітка про своєчасне проведення періодичного опосвідчення. Вентилі балонів мають бути справними.

Акумуляторні батареї повинні бути справними, зарядженими, щільність і рівень електроліту мають відповідати встановленим вимогам.

Протипожежні засоби повинні бути справними, зарядженими, вчасно опосвідченими і опломбованими. Комплект обладнання, майна, інвентарю, пристосувань, інструменту і запасних частин має відповідати опису, інструмент повинен бути промаркований.

Технічна документація на спеціальне обладнання має бути заповнена на день закінчення регламентних робіт.

14. За своєчасне і якісне проведення технічного обслуговування і регламентних робіт на електрогазовій техніці відповідають командири авіаційних частин і підрозділів.

15. Регламентні роботи і сезонне технічне обслуговування електрогазової техніки виконуються обслуговуючим персоналом техніко-експлуатаційної частини автомобільної техніки та техніко-експлуатаційної частини авіаційної техніки за участю наземних авіаційних спеціалістів.

Облік виконаних робіт ведеться за місцем їх виконання. Персонал, який бере участь у проведенні регламентних робіт, повинен пройти необхідну підготовку в спеціалізованих навчальних закладах і спеціалізуватися за видами робіт.

16. Авіаційні частини і підрозділи з невеликою кількістю електрогазової техніки та авіаційні частини, в яких відсутні ремонтні підрозділи електрогазової та авіаційної техніки, за рішенням керівників органу управління авіації Збройних Сил України та органів управління авіації центральних органів виконавчої влади для виконання технічного обслуговування і регламентних робіт, а також поточного ремонту прикріплюються до авіаційних частин, які мають відповідні ремонтні підрозділи та склади автомобільного і електрогазового майна, з яких здійснюється забезпечення запасними частинами і матеріалами для виконання зазначених робіт. За технічний стан електрогазової техніки, своєчасне і якісне виконання технічного обслуговування і регламентних робіт відповідають відповідні командири авіаційних частин і підрозділів.

1. Зберігання електрогазової техніки може здійснюватися на відкритих майданчиках, під навісами або в закритих приміщеннях.

2. За організацію зберігання електрогазової техніки відповідають командири авіаційних частин. За підготовку електрогазової техніки до зберігання, технічний стан електрогазової техніки, яка утримується на зберіганні, відповідають командири підрозділів.

3. Зберігання електрогазової техніки організовується згідно з відповідними керівними документами, експлуатаційною документацією на зразки електрогазової техніки та включає такі заходи:

підготовка до зберігання (консервація) спеціального обладнання і базового шасі;

технічне обслуговування спеціального обладнання і базового шасі під час зберігання;

перевірка технічного стану, випробування та переконсервація зразка електрогазової техніки;

заміна й освіження агрегатів, деталей та експлуатаційних матеріалів з обмеженим строком служби.

Організація і порядок зберігання електрогазової техніки повинні забезпечити повне їх збереження від псування і розукомплектування, високоякісний технічний стан, швидке зняття зі зберігання і швидку підготовку до використання за призначенням.

4. Залежно від призначення електрогазової техніки, тривалості перерви та способу консервації встановлюються два види зберігання: короткочасне - до одного року і тривале - більше одного року.

На короткочасне зберігання ставиться електрогазова техніка, використання якої планується не раніше ніж через три місяці, на тривале - не раніше ніж через рік.

5. Транспортування електрогазової техніки здійснюється залізничним, водним, повітряним і автомобільним транспортом відповідно до інструкцій підприємств-виробників на конкретні зразки електрогазової техніки з метою економії часу і моторесурсу.

1. До киснеазотодобувних станцій належать автомобільні та стаціонарні киснеазотодобувні станції, призначені для видобутку з атмосферного повітря в польових та стаціонарних умовах рідкого і газоподібного медичного кисню, рідкого і газоподібного азоту, які відповідають державним стандартам і технічним умовам.

2. Видобуток стиснених і зріджених газів на киснеазотодобувних станціях (далі - станція) виконується за циклом високого тиску до 200 кгс/см-2 з поршневим детандером і розрізною колоною двократної ректифікації та здійснюється із суворим дотриманням інструкцій підприємств-виробників з техніки безпеки і експлуатації станції. Вносити зміни в технологічний процес видобутку, конструкцію станції, режими роботи станції категорично забороняється.

3. Для перевірки працездатності спеціального обладнання станцій, які знаходяться на поточному забезпеченні авіаційних частин, і практичного навчання персоналу проводяться два виробничі цикли (дві виробничі кампанії) на рік (у зимовий і літній періоди). Виробнича кампанія здійснюється за рішенням керівників органу управління авіації Збройних Сил України та органів управління авіації центральних органів виконавчої влади.

Майданчик для розміщення станції повинен забезпечувати зручний під'їзд транспортних засобів і відповідати інструкції з експлуатації.

Під час експлуатації станції обслуговуючий персонал повинен користуватися чистим спецодягом без слідів мастила. Забороняється працювати без спецодягу та індивідуальних засобів захисту, передбачених відповідними інструкціями.

Інструмент, призначений для обслуговування силових установок станції, не повинен застосовуватись для роботи на технологічному обладнанні.

4. Під час експлуатації станції особлива увага звертається на:

1) справність і працездатність:

системи очищення повітря від механічних домішок, двоокису вуглецю, ацетилену та осушення повітря від вологи;

автоматичного захисного блокування силових і компресорних агрегатів, призначеного для попередження їх аварійного стану;

автоматичного захисного відключення живлення, призначеного для забезпечення безпеки обслуговуючого персоналу від ураження електричним струмом;

світлосигнального пристрою (світлової сигналізації), призначеного(ї) для здійснення зв'язку між персоналом станції, який обслуговує силове і технологічне обладнання;

запобіжних пристроїв, призначених для захисту обладнання при роботі з підвищеним тиском;

засобів пожежогасіння;

аварійного освітлення і сигналізації;

турбодетандера;

2) у зимовий період - справність системи охолодження і систем змащування компресорних агрегатів;

3) у літній період - чистоту поверхонь радіаторів, температуру повітря за ступенями, рівень і температуру води в системі та температуру мастила в компресорних агрегатах, не допускаючи їх відхилення від вимог інструкції з експлуатації станції.

5. Для організації контролю якості видобутих газів при кожній станції обладнується лабораторія з контролю якості стиснених та зріджених газів. Контроль якості газів проводиться відповідно до Інструкції з організації контролю якості стиснутих та зріджених газів у державній авіації України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 22 січня 2014 року № 47, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06 лютого 2014 року за № 234/25011.

За якість видобутих на станції стиснених та зріджених газів відповідає начальник киснеазотодобувної станції (групи газового забезпечення).

6. У місці розташування станції організовуються:

пункт з ремонту і опосвідчення балонів для стиснених газів;

місце (приміщення) для знежирення резервуарів (цистерн) для рідкого кисню і азоту, блоків розподілу киснеазотодобувних станцій;

місце для технічного обслуговування і опосвідчення резервуарів (цистерн) для рідкого кисню і азоту;

місце (приміщення) для газифікації та зберігання рідких кисню і азоту;

місце (приміщення) для зберігання балонів високого тиску.

7. Роботи з технічного обслуговування і опосвідчення резервуарів (цистерн) для рідкого кисню і азоту організовуються начальником киснеазотодобувної станції (групи газового забезпечення) і виконуються наземними авіаційними спеціалістами станції (групи) із залученням наземних авіаційних спеціалістів підрозділів аеродромно-технічного забезпечення авіаційної частини.

8. Уся технічна документація, інструкції з експлуатації, паспорти і формуляри на обладнання станції зберігаються на киснеазотодобувній станції. Облік роботи станції ведеться у формулярах і паспортах на основі щоденних облікових записів із даних журналу спостереження за роботою компресорної машини АКДС-70М (М2) (додаток 5) та журналу спостереження за роботою технологічної машини АКДС-70М (М2) (додаток 6).

Приймання та видача транспортних балонів на станції здійснюється із записом у журналі приймання та видачі балонів (додаток 7). Крім того, на кожен транспортний балон із киснем (азотом), який видається зі станції, а також резервуар із рідким киснем (азотом) видається паспорт, який засвідчує відповідність якості газу вимогам, що регламентуються відповідними державними стандартами.

1. Кисне-, азотозарядні станції призначені для зберігання, транспортування та зарядки систем повітряних суден газоподібним медичним киснем або газоподібним азотом.

2. До кисне-, азотозарядних станцій належать уніфіковані газозарядні станції (у кисневому або азотному виконанні) та автомобільні киснезарядні станції.

У разі потреби киснезарядна станція, а також повітрозаправник (за наявності рішення начальника служби забезпечення) після відповідної (зазначеної в інструкціях з їх експлуатації) підготовки можуть використовуватися як азотозаправники.

3. Обслуговування киснезарядної станції здійснюється двома особами. З метою уникнення можливого потрапляння мастила на деталі кисневих комунікацій водію забороняється доторкатися до агрегатів і комунікацій спеціального обладнання електрогазової техніки.

4. Під час експлуатації кисне-, азотозарядних станцій особлива увага звертається на справність та працездатність систем і приладів, які забезпечують безпеку роботи станції, а саме на справність та працездатність:

систем протипожежного захисту;

систем автоматичної аварійної зупинки компресора;

звукової, світлової та аварійної сигналізації;

запобіжних пристроїв і редукторів.

5. Для забезпечення необхідної температури точки роси газоподібного медичного кисню чи азоту, які видаються станцією, необхідно вчасно і якісно проводити регенерацію адсорбенту в осушувачах блока осушення і продування вологовідділювача.

6. Зарядні станції, відрегульовані на підприємстві-виробнику в азотно-повітряному виконанні, використовувати в кисневому варіанті забороняється.

7. Зарядка балонів кисне-, азотозарядних станцій медичним газоподібним киснем чи газоподібним азотом виконується від установок для газифікації рідкого кисню (азоту), киснеазотодобувних станцій чи транспортних балонів, які мають відповідний напис "Кисень медичний" або "Азот".

8. На робочому місці наземного авіаційного спеціаліста киснезарядної станції повинні бути мило, чистий рушник, дзеркало та ємність із медичним спиртом. Перед початком роботи наземний авіаційний спеціаліст зобов'язаний вимити руки з милом й одягнутися у чистий спецодяг (халат білого кольору) без слідів мастила.

9. У разі загоряння киснезарядної станції наземний авіаційний спеціаліст зобов'язаний:

негайно привести в дію систему протипожежного захисту;

зупинити компресор;

закрити вентилі балонів усіх груп;

за допомогою вентилів щита управління (кнопки) перекрити комунікації доступу кисню до компресора;

відкрити продувний вентиль;

вжити заходів щодо виведення станції в безпечне місце;

приступити до гасіння пожежі всіма наявними засобами.

10. Облік роботи кисне-, азотозарядних станцій ведеться в журналі обліку роботи засобу аеродромно-технічного обслуговування повітряних суден (газозарядних станцій та установок) (додаток 8), дані з якого переносяться у формуляри.

11. Металева арматура місць стикування зарядних рукавів кисне-, азотозарядних станцій контрується та обмотується кіперною стрічкою. На зарядні штуцери рукавів під час зберігання і транспортування кисню (азоту) надіваються заглушки і брезентові чохли.

12. На киснезарядних станціях уздовж середньої частини кузова з обох боків блакитною фарбою наносяться смуги завширшки 200 мм, а поверх смуг чорною фарбою робиться напис "Кисень медичний". Висота літер напису - 100 мм, ширина - 50 мм.

На зарядних рукавах станцій поруч із зарядним штуцером блакитною фарбою наносяться два кола (кожне завширшки 50 мм) на відстані 50 мм одне від одного.

Інструмент спеціального обладнання киснезарядної станції фарбується в блакитний колір.

Для фарбування внутрішньої частини спеціального кузова, балонів високого тиску, компресора, комунікацій, інструменту та нанесення маркування на зарядних рукавах киснезарядних станцій забороняється використовувати фарби, виготовлені на масляній основі.

13. На азотозарядних станціях уздовж середньої частини кузова з обох боків коричневою фарбою наносяться смуги завширшки 200 мм, а поверх смуг жовтою фарбою робиться напис "Азот". Висота літер напису - 100 мм, ширина - 50 мм.

На азотозарядних станціях, призначених для зарядки систем повітряних суден азотом з підвищеними вимогами до його вологості і чистоти (спеціальним азотом), на смузі робиться напис "Азот спеціальний". Під час підготовки азотозарядних станцій до зарядки систем повітряних суден спеціальним азотом необхідно виконати відповідні заходи, передбачені інструкцією з експлуатації цього виробу.

На зарядних рукавах цих станцій поруч із зарядним штуцером жовтою фарбою наносяться три кола (кожне завширшки 20 мм) на відстані 10 мм одне від одного.

14. Авіаційні пересувні блоки очищення й осушення призначені для додаткового очищення й осушення стисненого газоподібного азоту (повітря) від вологи, мастила, двоокису вуглецю і механічних домішок та експлуатуються в комплексі з газифікаційними установками, компресорними станціями, газозарядними станціями чи балонами високого тиску різного призначення.

Авіаційні пересувні блоки очищення і осушення під час роботи можуть встановлюватися на відкритих майданчиках, під навісом або в приміщеннях із триразовою загальнообмінною вентиляцією, які не мають горищ і підвалів.

15. Під час експлуатації авіаційних пересувних блоків очищення і осушення необхідно постійно контролювати температуру повітря на вході в адсорбери і швидкість наростання в них тиску, не допускаючи відхилень цих параметрів від вимог інструкції з експлуатації виробу.

Безпечна експлуатація зазначених блоків залежить від підтримки в постійній експлуатаційній готовності і справності захисного й технологічного блокувань, світлової сигналізації робочих та аварійних режимів роботи.

16. Якість газу, який видається з авіаційного пересувного блока очищення й осушення, залежить від своєчасного і якісного обслуговування адсорберів, фільтрів, вологовідділювачів і підтримання зазначених в інструкції з його експлуатації режимів роботи.

17. Облік роботи авіаційних пересувних блоків очищення й осушення ведеться в журналі обліку роботи засобу аеродромно-технічного обслуговування повітряних суден (газозарядних станцій та установок), дані з якого переносяться у формуляри.

1. До компресорних станцій належать уніфіковані компресорні станції та компресори низького тиску.

Уніфіковані компресорні станції призначені для видобутку осушеного стисненого повітря і наповнення ним балонів та інших ємностей.

Компресори низького тиску призначені для перевірки герметичності кабін повітряних суден та наповнення пневмотканих підйомників.

2. До повітрозаправників належать станції та установки, змонтовані на автомобільному (причіпному) шасі та призначені для зберігання, транспортування і зарядки пневматичних систем повітряних суден осушеним стисненим повітрям.

3. Під час експлуатації уніфікованих компресорних станцій особлива увага звертається на справність і працездатність блока осушення повітря, приладів контролю автоматики і сигналізації, рукавів високого тиску, запобіжних пристроїв.

Крім того, у зимовий період постійно контролюються температурні показники роботи основних вузлів (двигуна, компресора) для недопущення їх відхилення від вимог інструкцій з експлуатації станції.

4. Перед зарядкою балонів високого тиску та інших ємностей стисненим повітрям необхідно переконатися в їхній справності, а також у тому, що строк їх періодичного опосвідчення не минув.

Зарядку балонів та інших ємностей необхідно виконувати до тиску, який зазначено в паспорті на балон та в таблиці залежності тиску від температури навколишнього повітря, що міститься в експлуатаційній документації.

5. Облік роботи компресорної станції ведеться в журналі обліку роботи компресорної станції (додаток 9), дані з якого переносяться у формуляр. Крім того, на компресорних станціях ведеться журнал приймання та видачі балонів.

6. Під час перевірки герметичності кабін повітряних суден обслуговуючий персонал компресорів низького тиску повинен керуватися експлуатаційними вимогами щодо:

швидкості наростання тиску в кабіні повітряного судна;

часу утримання під постійним тиском;

максимальної величини тиску, який перевіряється.

В усіх випадках роботи компресорів низького тиску не допускається видача повітря з температурою понад +60 °С.

7. Під час експлуатації повітрозаправників не допускається зволоження повітряних балонів шляхом заповнення їх неосушеним повітрям. Для цього систематично перевіряється вологість повітря, яке видається компресорними станціями, а також своєчасно виконуються регенерація адсорбенту в осушувачах заправника і перестановка осушувачів.

Температура точки роси повітря, яке видається повітрозаправником, не повинна бути вище температури точки роси повітря, яке видається компресорною станцією, від якої проведено зарядку повітрозаправника.

8. Експлуатація повітрозаправників забороняється:

у разі підвищення тиску в балонах понад допустимий інструкцією з експлуатації;

з несправними запобіжними клапанами, манометрами і редукторами, а також у разі відсутності на них пломб;

після закінчення строку дії опосвідчення балонів або строку дії калібрування (повірки) манометрів;

з несправними або не придатними до подальшої експлуатації за своїм технічним станом зарядними рукавами.

Виконувати зарядку пневматиків коліс повітряних суден від повітрозаправників, в яких несправні або відсутні редуктори, категорично забороняється.

9. На кожен повітрозаправник ведеться журнал обліку роботи засобу аеродромно-технічного обслуговування повітряних суден (газозарядних станцій та установок), дані з якого переносяться у формуляр.

10. Металева арматура місць стикування зарядних рукавів повітрозаправників контрується та обмотується кіперною стрічкою. На зарядні штуцери рукавів під час зберігання і транспортування повітря надіваються заглушки і брезентові чохли.

11. На повітрозаправниках та уніфікованих газозарядних станціях (у повітряному варіанті), змонтованих на шасі автомобілів, уздовж середньої частини кузова з обох боків чорною фарбою наносяться смуги завширшки 200 мм, а поверх смуг білою фарбою робиться напис "Стиснене повітря". Висота літер напису - 100 мм, ширина - 50 мм.

1. Вуглецевозарядні станції, змонтовані на шасі автомобілів, заправники вуглекислотні авіаційні призначені для зарядки систем нейтрального газу і вогнегасників повітряних суден.

Аеродромні заправники вогнегасників повітряних суден призначені для зарядки авіаційних вогнегасників і систем пожежогасіння вогнегасними сумішами.

2. Під час роботи вуглецевозарядних станцій і заправників вуглекислотних авіаційних необхідно:

не допускати підвищення тиску у комунікаціях станції заправника, системі нейтрального газу і вогнегасниках понад допустимий;

не залишати рідкий двоокис вуглецю в приміщеннях із температурою всередині них вище +25 °С більше однієї доби, щоб після його нагрівання не створювати тиск, небезпечний для міцності комунікацій;

не допускати витоку двоокису вуглецю в кузов;

запобігати потраплянню твердої фази двоокису вуглецю (снігу) на відкриті ділянки тіла для уникнення обморожування.

Зарядка систем нейтрального газу і вогнегасників за допомогою вуглецевозарядних станцій і заправників вуглекислотних авіаційних проводиться з невеликими перепадами тиску (для уникнення зайвого нагрівання двоокису вуглецю під час стиснення і зменшення продуктивності компресора).

3. Під час експлуатації вуглецевозарядних станцій у зимовий період необхідно враховувати, що адсорбент в осушувачах зволожується швидше, ніж за високої температури, тому необхідно частіше проводити регенерацію адсорбенту, не допускаючи підвищення вологості двоокису вуглецю більше 0,04 % маси. Крім того, слід враховувати, що:

за низької температури продуктивність компресора зростає і час зарядки систем нейтрального газу та вогнегасників зменшується;

у зимовий період зростає небезпека замерзання або забивання твердою фракцією двоокису вуглецю всмоктувальних комунікацій станції.

4. Аеродромні заправники вогнегасників повітряних суден під час експлуатації розміщуються на відкритих майданчиках, а за температури навколишнього повітря нижче -10 °С - у закритих приміщеннях.

Усі роботи щодо підготовки рідких компонентів суміші, а також роботи із зарядки вогнегасників, до складу компонентів яких входить 4-хлористий вуглець, виконуються наземними авіаційними спеціалістами в протигазах.

5. Під час зарядки вогнегасників повітряних суден вогнегасними сумішами необхідно:

не допускати підвищення тиску в системах заправника і у вогнегасниках понад допустимий;

забезпечувати надійну вентиляцію зарядної камери і приміщення;

здійснювати постійний контроль за герметичністю всієї системи і негайно усувати виявлені несправності, скинувши із системи тиск.

Особлива увага звертається на правильність користування системою підігріву балонів з двоокисом вуглецю. Підігрів не приєднаного до зарядного пристрою заповненого двоокисом вуглецю балона вкрай небезпечний і призводить до його вибуху.

6. Зарядка вогнегасників виконується відповідно до інструкції з експлуатації заправника і паспортів на вогнегасники та з урахуванням особливостей кожного типу вогнегасників і способів, що застосовуються для їх зарядки вогнегасними сумішами.

Роботи, пов'язані із зарядкою вогнегасників вогнегасними сумішами, повинні виконуватися не менше ніж двома фахівцями.

7. Облік роботи вуглецевозарядних станцій, заправників вуглекислотних авіаційних, аеродромних заправників вогнегасників повітряних суден, а також витрати вогнегасної суміші ведеться в журналі обліку роботи засобу аеродромно-технічного обслуговування повітряних суден (газозарядних станцій та установок), дані з якого переносяться у формуляр.

1. До резервуарів для зріджених газів належать резервуари транспортні для рідкого кисню і азоту, цистерни транспортні для рідкого кисню і азоту (далі - резервуари), призначені для зберігання, транспортування зріджених кисню і азоту та заправки ними систем повітряних суден.

2. Резервуари монтуються на кузовах вантажних автомобілів, які дозволяється розміщувати у відкритих боксах чи на майданчиках окремо від інших видів техніки.

Допускається установка резервуарів у приміщеннях, які примикають до виробничих будівель, за умови відділення їх капітальною стіною. У таких випадках у будівлях і приміщеннях має бути передбачений вихід парів газів назовні. Будівлі і приміщення для зберігання резервуарів повинні мати вибухобезпечну електропроводку, підлога не повинна бути асфальтованою чи дерев'яною. Поруч із резервуарами розміщуються інструкції з правилами експлуатації резервуарів і техніки безпеки.

3. Експлуатація резервуарів здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

4. Дозвіл на введення в експлуатацію резервуарів видається особою, яка пройшла спеціальне навчання, здала необхідні заліки і призначена наказом командира авіаційної частини для здійснення нагляду за технічним станом та експлуатацією посудин. Дозвіл видається на підставі документації підприємства-виробника після технічного опосвідчення і перевірки організації обслуговування.

Дозвіл на введення в експлуатацію із зазначенням строків наступного технічного огляду записується в паспорт резервуара.

Обслуговування резервуарів для рідкого кисню, змонтованих на автомобілі, повинні здійснювати дві особи. З метою уникнення можливого потрапляння мастила на деталі кисневих комунікацій водію забороняється доторкатися до агрегатів і комунікацій спеціального обладнання електрогазової техніки.

Працівник, що наповнює резервуар, повинен мати чистий спеціальний одяг, рушник і мило.

5. Під час транспортування залізничним, водним, повітряним і автомобільним транспортом резервуари закриваються брезентовим чохлом, а штуцери гнучких рукавів - заглушками і чохлами.

Кузов автомобіля чи вантажний відсік повітряного судна під час транспортування резервуарів для рідкого кисню повинен бути чистим, наявність масляних плям на підлозі не допускається.

Під час організації транспортування резервуарів повітряними суднами необхідно дотримуватися таких вимог:

закриття вентиля виходу парів в атмосферу проводиться безпосередньо перед вильотом, відкриття - негайно після посадки;

тривалість перебування резервуара із закритим вентилем газоскидання не повинна перевищувати 6 годин при нормальному самовипаровуванні резервуара, тиск не повинен бути більше 0,2 МПа (2 кгс/см-2);

під час тривалого транспортування передбачається можливість виходу парів зрідженого газу за борт повітряного судна.

Зберігання і транспортування резервуарів, наповнених рідким киснем (азотом), із закритим вентилем для виходу парів в атмосферу категорично забороняється (крім транспортування повітряними суднами).

6. Під час зарядки резервуарів зрідженими газами забороняється перевищувати норму заповнення резервуарів. Також не допускається витікання газу через вентилі і комунікації, перегинання гнучких рукавів.

7. Резервуари не рідше одного разу на 10 років підлягають періодичному технічному опосвідченню.

Технічне опосвідчення резервуарів виконується особою, відповідальною за нагляд за технічним станом та експлуатацією посудин, у присутності особи, відповідальної за справний стан і безпечну дію посудин.

Резервуари підлягають позачерговому технічному опосвідченню:

якщо посудина не експлуатувалась більше дванадцяти місяців, за винятком випадків тривалого зберігання (консервації);

якщо посудина була демонтована і встановлена на новому місці;

якщо проводились виправлення випинів або вм'ятин, а також реконструкція або ремонт посудини із застосуванням зварювання чи паяння елементів, що працюють під тиском;

за вимогою особи, відповідальної за нагляд, або особи, відповідальної за справний стан і безпечну дію посудин.

8. Внутрішні поверхні кисневих резервуарів і арматури знежирюються в строки, передбачені інструкціями підприємств-виробників, але не рідше одного разу на рік.

У разі виявлення слідів мастила в рідкому кисні, який зберігається в резервуарі, такий резервуар знежирюється незалежно від дати проведення останнього знежирення.

Відігрівання і знежирення резервуарів виконуються за допомогою установок для знежирення резервуарів, під час експлуатації яких особлива увага звертається на справність і працездатність захисного вимикального пристрою і терморегуляторів.

9. На кожен резервуар ведеться журнал обліку наповнення резервуара рідким киснем (азотом) та його спорожнення (додаток 10), дані з якого переносяться у формуляр. На кожен резервуар заводиться паспорт на рідкий кисень чи азот та довідка про технічну справність і знежирення (додаток 11).

10. На резервуарах для рідкого кисню уздовж середньої циліндричної частини кожуха із двох сторін наносяться блакитною фарбою смуги завширшки 200 мм, над смугою чорною фарбою з лівого боку наноситься напис "Кисень", а з правого - "Небезпечно".

На резервуарах для рідкого азоту смуги наносяться чорною фарбою, над смугою жовтою фарбою з лівого боку наноситься напис "Азот", а з правого - "Небезпечно".

Висота літер зазначених написів на резервуарах повинна бути 100 мм.

Вентилі та інструмент резервуарів для рідкого кисню повинні бути пофарбовані в блакитний колір, для рідкого азоту - у чорний.

1. Установки для газифікації зріджених газів призначені для газифікації зрідженого кисню (азоту) та наповнення під тиском газоподібним киснем (азотом) балонів чи газозарядних станцій.

До установок для газифікації зріджених газів належать стаціонарні газифікаційні установки та рухомі газифікатори зріджених газів.

Установки для газифікації зріджених газів можуть розміщуватися:

стаціонарні газифікаційні установки - у закритих і вентильованих приміщеннях, які відповідають вимогам пожежної безпеки;

рухомі газифікатори зріджених газів - у кузовах автомобілів.

Скидання газу зі стаціонарних газифікаційних установок має здійснюватись у визначене безпечне місце.

2. Перед початком роботи установок для газифікації зріджених газів необхідно переконатися у справності:

засобів заземлення;

автоматичних вимикачів;

автоматичного захисного вимикального пристрою;

контрольно-вимірювальних приладів.

3. Під час роботи установок для газифікації зріджених газів необхідно:

стежити за герметичністю магістралей і комунікацій;

у разі зменшення рівня рідини в резервуарі для забезпечення нормальної всмоктувальної здатності насоса збільшити тиск у резервуарі до 0,2 МПа (2 кгс/см-2);

припинити газифікацію з появою несправностей або в разі підвищення температури газу, який видається, понад +60 °С.

4. Облік роботи установок для газифікації рідкого кисню (азоту) ведеться в журналі обліку газифікації рідкого кисню (азоту) (додаток 12), дані з якого переносяться у формуляр. Крім того, на установках для газифікації зріджених газів ведеться журнал приймання та видачі балонів.

1. Аеродромні пересувні електроагрегати призначені для живлення бортової мережі повітряних суден електричним струмом під час перевірки їх обладнання, а також для електростартерного запуску авіадвигунів на аеродромі.

Машинні перетворювачі призначені для перетворення електричної енергії промислової частоти в електричну енергію підвищеної частоти або змінного струму в постійний.

Установки для перевірки і дозаправки гідросистем призначені для перевірки, опресування і дозаправки гідравлічних систем повітряних суден.

Електрогідроустановки поєднують функції електроагрегатів і установок для перевірки і дозаправки гідросистем.

2. До обслуговування повітряних суден допускаються аеродромні пересувні електроагрегати, машинні перетворювачі (далі - електроагрегати) та установки для перевірки і дозаправки гідросистем (електрогідроустановок), технічні характеристики яких відповідають параметрам бортових систем повітряних суден.

Під час їх експлуатації необхідно:

не допускати застосування не передбачених конструкцією і технічною документацією запобіжників, вставок, автоматів захисту мережі, засобів заземлення, приладів контролю і сигналізації та інших захисних пристроїв, які забезпечують безпеку обслуговування повітряних суден;

постійно стежити за справністю і чистотою штепсельних рознімачів і перехідників;

не допускати застосування електрокабелів з несправною ізоляцією, постійно стежити за чистотою і справністю акумуляторних батарей та акумуляторних відсіків;

постійно контролювати якість робочої рідини в гідросистемах, не допускаючи застосування некондиційної рідини;

не допускати нагрівання гідравлічної рідини у гідросистемах вище температури, яка допускається інструкцією з експлуатації;

стежити за чистотою і справністю гідравлічних фільтрів і бортових гідравлічних клапанів;

стежити за надійністю всіх електричних і гідравлічних з'єднань.

3. Перед початком роботи електроагрегатів (електрогідроустановок) необхідно перевірити працездатність систем постійного і змінного струму та відповідність вихідних параметрів за частотою і напругою інструкції з експлуатації, а також відповідність положення перемикачів режимів роботи режиму обслуговування повітряного судна.

Перед початком роботи з перевірки і дозаправки гідравлічних систем повітряних суден обов'язково проводиться кільцювання гідравлічних систем гідроустановок (електрогідроустановок). Кільцювання виконується для перевірки справності і працездатності систем, видалення з них повітря, а також нагрівання гідравлічної рідини у системах до необхідних, зазначених в інструкції з експлуатації, температур.

Перед приєднанням (від'єднанням) електрокабелів і гідравлічних рукавів електроагрегатів та установок для перевірки і дозаправки гідросистем (електрогідроустановок) необхідно переконатися у відсутності в них електричної напруги чи тиску гідравлічної рідини.

Приєднувальні рознімачі електроагрегатів та установок для перевірки і дозаправки гідросистем (електрогідроустановок) повинні бути чистими, справними і відповідати приєднувальним рознімачам повітряних суден. У разі відсутності потреби у використанні деяких приєднувальних рознімачів, передбачених конструкцією, а також під час зберігання чи транспортування електроагрегатів та установок для перевірки і дозаправки гідросистем (електрогідроустановок) на приєднувальні рознімачі надіваються брезентові чохли.

4. Облік роботи електроагрегатів та установок для перевірки і дозаправки гідросистем (електрогідроустановок) ведеться в журналі обліку роботи засобу аеродромно-технічного обслуговування повітряних суден (засобів електропостачання, запуску, кондиціювання, підігріву та перевірки гідросистем) (додаток 13), дані з якого переносяться у формуляр.

1. Засоби кондиціювання повітря призначені для створення і підтримання заданих температурних умов у кабінах, спеціальних відсіках, салонах повітряних суден та вентиляції висотного спорядження льотного складу при непрацюючій системі кондиціювання повітря повітряного судна, а також для створення необхідних гігієнічних умов льотному складу, одягненому у висотне спорядження, під час перевезення його в районі аеродрому і чергування в кабінах повітряних суден.

До засобів кондиціювання повітря належать аеродромні багатоцільові кондиціонери та авіаційні кондиціонери.

2. У процесі експлуатації кондиціонерів режим їх роботи ("Охолодження", "Обігрів" чи "Вентиляція") визначається залежно від температури навколишнього повітря та відповідно до інструкцій з експлуатації. Не допускається експлуатація хладонових систем кондиціонерів при температурі навколишнього повітря нижче +5 °С.

Кондиціонери під час роботи розміщуються за напрямком вітру так, щоб гази, які відпрацювали, з двигунів не потрапляли у всмоктувальні фільтри повітряної системи.

Під час експлуатації кондиціонерів особлива увага звертається на:

герметичність хладонових систем;

чистоту і своєчасне обслуговування фільтрів повітряної системи;

справність і працездатність систем автоматики, сигналізації і блокувань, запобіжних пристроїв і редукторів.

3. Засоби підігріву повітря призначені для підігріву авіаційних двигунів, кабін і трансмісій повітряних суден гарячим повітрям та інших об'єктів за температури навколишнього повітря нижче +10 °С.

До засобів підігріву повітря належать уніфіковані моторні підігрівачі.

4. Для обігріву кабін повітряних суден та інших місць перебування авіаційного персоналу дозволяється застосовувати тільки підігрівачі, які допущені для цього технічною документацією на них.

Під час обслуговування повітряних суден температуру повітря, що видається, необхідно підтримувати в межах, визначених технічною документацією на повітряні судна.

Повторний запуск підігрівачів здійснюється тільки після продування калорифера повітрям від вентилятора протягом не менше п'яти хвилин.

Під час експлуатації підігрівачів особлива увага звертається на:

наявність і справність засобів пожежогасіння і пристрою заземлення;

якість і сорт пального, яке застосовується для підігрівальної установки;

справність і працездатність запобіжних пристроїв, засобів захисту і сигналізації.

5. Щоденний облік роботи кондиціонера (підігрівача) ведеться в журналі обліку роботи засобу аеродромно-технічного обслуговування повітряних суден (засобів електропостачання, запуску, кондиціювання, підігріву та перевірки гідросистем). Підсумковий облік роботи ведеться у формулярах.

1. Майстерня електрогазової техніки МЕГТ-1 призначена для виконання регламентних робіт і поточного ремонту спеціального обладнання електрогазової техніки в польових умовах.

2. Надійна робота майстерні забезпечується дотриманням інструкцій підприємства-виробника з техніки безпеки та експлуатаційних документів на обладнання і комплектуючі вироби.

Забороняється робота в майстерні сторонніх осіб, які не пройшли інструктаж з техніки безпеки, не вивчили обладнання майстерні і вимоги щодо його експлуатації.

1. Балони для стиснених, зріджених і розчинених газів призначені для їх зберігання і транспортування.

2. Кожен балон повинен мати справний вентиль, башмак, ковпак, кільце горловини і два гумових кільця. Балони, встановлені на газозарядних станціях, можуть бути без башмаків, ковпаків і кілець. Допускається застосування на електрогазовій техніці двогорлових балонів.

На верхній сферичній частині кожного балона має бути вибито (чітко видно) такі дані:

товарний знак підприємства-виробника;

номер балона;

фактична маса (кг) порожнього балона без обліку маси вентиля і ковпака. Для балонів місткістю до 12 л включно - з точністю до 0,1 кг, понад 12 до 55 л включно - із точністю до 0,2 кг;

дата (місяць, рік) виготовлення і наступного опосвідчення;

робочий тиск (Р), МПа (кгс/см-2);

пробний гідравлічний тиск (П), МПа (кгс/см-2);

місткість балона, л. Для балонів місткістю до 12 л включно - номінальна, для балонів місткістю понад 12 до 55 л включно - фактична з точністю до 0,3 л;

тавро ВТК підприємства-виробника круглої форми діаметром 10 мм;

тавро інспектора державного нагляду за охороною праці центральних органів виконавчої влади круглої форми діаметром 12 мм (після проведення періодичного опосвідчення).

Місце на балонах, де вибиті паспортні дані, повинно бути покрите безбарвним лаком та обведене білою фарбою.

3. Балони для різних видів газу мають такі особливості в конструкції та ущільненні вентилів:

на балонах для негорючих газів бокові штуцери вентилів мають праве різьблення, на балонах для горючих газів - ліве;

вентилі балонів для отруйних газів забезпечуються заглушками;

вентилі балонів для кисню вкручуються на глет, який не містить жирових речовин, на фольгу або із застосуванням рідкого натрієвого скла та не повинні мати просалених чи промаслених деталей і прокладок.

4. Балони наповнюються стисненими газами до відповідного робочого тиску. Під час наповнення балонів стисненими газами враховується температура навколишнього середовища.

Після наповнення балонів перевіряється герметичність закриття вентилів.

Забороняється наповнювати газом балони, в яких:

закінчився строк періодичного опосвідчення;

відсутні встановлені тавра;

несправні вентилі;

пошкоджений корпус (тріщини, сильна корозія, помітна зміна форми);

пошкоджені, навскіс або слабо насаджені башмаки;

немає залишкового тиску;

наявна волога;

фарбування і написи не відповідають встановленим вимогам.

На станціях (установках), де балони наповнюються стисненими газами, ведуться журнали прийому і видачі балонів. Журнали для кожного газу ведуться окремо.

5. У кожній авіаційній частині створюється склад для зберігання балонів. Склади для зберігання балонів, наповнених газами, повинні відповідати чинному законодавству України.

Балони з медичним киснем зберігаються окремо від всіх інших балонів.

Склади для зберігання балонів повинні бути забезпечені засобами пожежогасіння і знаходитися на відстані не менше 20 м один від одного та від виробничих будівель, не менше 150 м від житлових будинків і не менше 200 м від громадських приміщень.

На складах повинні бути вивішені інструкції, правила і плакати з техніки безпеки і поводження із балонами, що знаходяться на складі.

Забороняється зберігати будь-які горючі матеріали і виконувати роботи, пов'язані із застосуванням відкритого вогню, ближче ніж 25 м від складу із балонами.

Наповнені балони із насадженими на них башмаками зберігаються у вертикальному положенні. Для запобігання падінню балони повинні встановлюватися у спеціально обладнані гнізда, клітки або відгороджуватися бар'єром. Місткість кожної клітки не повинна перевищувати 20 балонів.

Над відсіками для зберігання балонів вивішуються таблички з написами: "Балони порожні", "Балони наповнені".

У польових умовах балони можуть зберігатися під навісами або на відкритому майданчику укритими брезентом. У такому випадку балони укладаються у штабелі із прокладками з мотузки, дерев'яних брусів чи гуми між їх горизонтальними рядами. Висота штабеля балонів не повинна перевищувати 1,5 м. Вентилі балонів у штабелі повинні бути направлені в один бік.

6. Під час відбору газу з балона вентиль відкривається повільно. Ударяти по вентилю і по балону молотком або іншими металевими предметами забороняється.