Відповідно до пункту 10 частини першої та пункту 3-1 частини третьої статті 12, статті 32 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та на виконання вимог пункту 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 16 липня 2015 року № 629-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ВИРІШИЛА:

1. Затвердити Інструкцію про порядокдій працівників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, до повноважень яких належить проведення моніторингу стану дотримання банком вимог порядку формування та ведення баз даних про вкладників, проведення банком банківських операцій (додається).

2. Відділу стратегії та нормативно-методологічного забезпечення разом з Юридичним департаментом забезпечити подання цього рішення до Міністерства юстиції України для державної реєстрації.

3. Це рішення набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

4. Відділу зв’язків з громадськістю та міжнародними організаціями забезпечити розміщення цього рішення на офіційній сторінці Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у мережі Інтернет після його державної реєстрації.

1. Цю Інструкцію розроблено з метою реалізації пункту 3-1 частини третьої статті 12, статті 32 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі – Закон).

2. Ця Інструкція визначає процедури, які необхідно здійснити працівниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд), до повноважень яких належить проведення моніторингу стану дотримання банком вимог порядку формування та ведення баз даних про вкладників, проведення банківських операцій, у тому числі збір інформації та копій документів, необхідних для підготовки плану врегулювання, забезпечення проведення оцінки активів банку (далі – уповноважений працівник Фонду).

3. Дія цієї Інструкції поширюється на працівників банку, віднесеного до категорії проблемних, та уповноваженого(их) працівника(ів) Фонду.

1. Фонд не пізніше наступного робочого дня після отримання від Національного банку України рішення про віднесення банку до категорії проблемних призначає з числа працівників Фонду уповноваженого(их) працівника(ів) Фонду.

2. У рішенні виконавчої дирекції Фонду про призначення уповноваженого(их) працівника(ів) Фонду додатково визначається перелік питань діяльності банку, які підлягають аналізу та моніторингу, та уповноважених осіб Фонду, відповідальних за кожним визначеним напрямом діяльності банку.

3. У разі виробничої необхідності або тимчасової відсутності будь-кого з уповноважених працівників Фонду (відпустка, тимчасова непрацездатність, відрядження тощо) виконавча дирекція Фонду може прийняти рішення про призначення іншого уповноваженого працівника Фонду.

4. Уповноважений працівник Фонду має право через свого безпосереднього керівника звертатися до інших структурних підрозділів Фонду та отримувати інформацію. Інші структурні підрозділи Фонду зобов’язані оперативно надавати необхідну інформацію.

5. Уповноважений працівник Фонду у своїй діяльності підзвітний Фонду.

1. Банк, віднесений до категорії проблемних, зобов’язаний забезпечити уповноваженим працівникам Фонду доступ до інформації (документів, файлів) для проведення дій, передбачених статтею 32 Закону, у тому числі надавати копії документів та баз даних.

Доступ до інформації (документів, файлів) надається уповноваженому(им) працівнику(ам) Фонду на підставі засвідченої Фондом копії рішення виконавчої дирекції Фонду про призначення такого(их) працівника(ів).

2. Уповноважений(і) працівник(и) Фонду, до повноважень якого(их) належить здійснення моніторингу проведення банком, віднесеним до категорії проблемних, банківських операцій, має(ють) право отримувати на паперових та електронних носіях інформацію щодо:

достатності капіталу та його адекватності ризикам, що асоціюються з банківськими операціями і діяльністю;

визначення структури та якості складових капіталу;

моніторингу намірів і можливостей акціонерів щодо нарощування статутного капіталу з метою мінімізації ризиків, притаманних діяльності банку, дивідендної політики;

оцінки плану дій і джерел поповнення капіталу на випадок непередбачених обставин (у тому числі під час кризи ліквідності);

визначення частки найбільших акціонерів у статутному капіталі (у тому числі через афілійовані структури);

дотримання пруденційних нормативів та їх достовірності;

визначення і оцінки ризиків і їх концентрації, а також їх впливу на рівень регулятивного капіталу;

аналізу якості активів у цілому;

визначення обсягу проблемних і негативно класифікованих активів (з урахуванням позабалансових активів), тенденцій їх змін, їх впливу на загальний стан банку;