Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Правове забезпечення реформи освіти в Україні" (додаються).

2. Кабінету Міністрів України до 1 вересня 2016 року поінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань, схвалених цією Постановою.

3. Апарату Верховної Ради України спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти забезпечити в установленому порядку видання збірника матеріалів парламентських слухань на тему: "Правове забезпечення реформи освіти в Україні".

4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти.

5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Учасники парламентських слухань на тему: "Правове забезпечення реформи освіти в Україні", що відбулися 9 грудня 2015 року, відзначають актуальність питання комплексного оновлення освітньої нормативно-правової бази, що має забезпечити системну реформу освіти в Україні.

За роки незалежності в Україні загалом сформована національна система освіти, що зберегла надбання минулого та значний науково-педагогічний потенціал, здатний істотно вплинути на впровадження інноваційних змін в освітній сфері.

Україна вступила на шлях євроінтеграції та виконання зобов'язань щодо реалізації положень Болонської декларації, співробітництва у галузі професійної освіти та навчання в рамках Копенгагенського і Туринського процесів. Створено основу нового законодавчого і нормативного поля функціонування освіти, ухвалено новий Закон України "Про вищу освіту" (2014 рік). Відбулося розширення доступу до вищої освіти шляхом збільшення мережі, появи приватних вищих навчальних закладів. Однією з успішних освітніх реформ демократичної України стало запровадження зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів, що забезпечило більш об'єктивний і прозорий конкурсний відбір абітурієнтів до вищих навчальних закладів. Запроваджено державні освітні стандарти як чинник збереження єдиного освітнього простору та управління якістю освіти, розпочато перехід до створення варіативних програм, нових підручників і навчальних посібників. Набули поширення нові навчальні технології (ІКТ, дистанційна освіта, інтерактивні методики тощо). Започатковано рух до багатоканального фінансування галузі.

Разом з тим учасники парламентських слухань наголошують, що зазначені напрями розвитку освіти не мали достатньо системного та комплексного характеру, а відтак не сприяли формуванню цілісної державної політики у сфері освіти. Зокрема, практичне застосування прийнятого ще в 1996 році Закону України "Про освіту" засвідчує, що переважна більшість його положень вичерпали свій регуляторний ресурс і не відповідають сучасним завданням повноцінного розкриття потенціалу кожної людини як особистості, відповідального громадянина та кваліфікованого фахівця впродовж усього життя задля забезпечення сталого розвитку суспільства і розбудови України як демократичної, конкурентоспроможної європейської держави.

На жаль, за роки незалежності України освіта не стала загальнонаціональним пріоритетом. У результаті державна політика у сфері освіти здебільшого підмінялася дріб'язковим регулюванням поточної діяльності навчальних закладів, законодавчі зміни, як правило, мали зовнішній, формальний характер і не сприяли підвищенню якості освіти. Фактичне усунення центральних і регіональних органів влади від вирішення нагальних освітніх проблем, підміна системної науково обґрунтованої ідеології ситуативною політизацією освіти негативно позначилося на культурному та освітньому рівнях суспільства, зумовило втрату освітою консолідуючої, культуротворчої місії в українському суспільстві, наслідком чого є політичні, економічні та соціальні втрати сьогодення.

Учасники парламентських слухань вважають, що причинами такого стану освіти є:

відсутність реального визнання освіти як рушія суспільно-економічного розвитку держави;

громіздка та розбалансована система управління освітою. Надмірна централізація управління, що призводить до зайвої бюрократизації, негнучкість реагування на потреби, що знижує відповідальність регіонів і суспільства за якість освіти. Формальне та несистемне залучення громадськості до участі в управлінні системою освіти. Підміна участі громадськості в управлінні навчальними закладами примусовою благодійністю;

невизначеність пріоритетів розвитку освіти на середньо- та довгостроковий періоди та відсутність відповідного комплексного плану реформування законодавства, що регулює сферу освіти;

відсутність ефективної системи забезпечення якості освіти, конкурентного середовища в освіті, системи відповідальності за низьку якість освітніх послуг. На відміну від європейських країн в Україні не створено системи незалежного оцінювання якості освіти інституціями, що не підпорядковані органам влади;

незадовільне фінансування освіти і науки, наслідки якого ускладнюються неефективним використанням наявних коштів. Відсутність умов для широкого залучення інвестицій в освіту, передовсім з боку роботодавців і батьків;

проблемними для української освіти є питання академічної, кадрової, фінансової автономії, забезпечення права розпоряджатися коштами, відсутність самостійності в оперативному управлінні майном, обладнанням, землею. Подальший розвиток системи освіти вимагає істотної модернізації фінансово-господарських механізмів діяльності навчальних закладів;

низький соціальний і матеріальний статус педагогічних і науково-педагогічних працівників;

повільний розвиток і відставання у запровадженні інноваційних технологій та методологій освіти, модернізації змісту навчання;

обмеження свободи педагогічної і наукової творчості. Обмеження права вибору змісту навчання, форм здобуття освіти, освітніх програм і закладів освіти для тих, хто навчається;

необхідність оновлення змісту загальної середньої освіти для формування ключових і предметних компетентностей;

необґрунтоване рішення щодо повернення до 11-річного терміну навчання для здобуття повної загальної середньої освіти;

інклюзія не розглядається як загальний принцип, що визначає всі стратегії та практики у сфері освіти;

на порушення конституційних гарантій щодо рівності всіх суб'єктів права власності перед законом і рівних умов для розвитку всіх форм власності (статті 13, 116 Конституції України) залишаються дискримінаційними умови роботи приватних закладів освіти, наслідком чого стало критичне зменшення мережі приватних дошкільних, середніх і позашкільних закладів освіти;

державою не створено умов для розвитку нових сучасних форм здобуття освіти, розбудови системи безперервної освіти, освіти дорослих, що має охоплювати формальну, неформальну та інформальну освіту осіб різного віку;

спостерігається зволікання із реформуванням вищої освіти, пов'язане із проблемами впровадження Закону України "Про вищу освіту" , зокрема із створенням Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, неузгодженням норм законодавства щодо ліцензування освітньої діяльності, відсутністю ліцензійних умов для підготовки фахівців освітньо-професійного ступеня молодшого бакалавра, розробленням вищими навчальними закладами нових освітніх програм за відсутності стандартів вищої освіти, забезпеченням фінансової автономії вищих навчальних закладів тощо.

Учасники парламентських слухань відзначають, що освіта України зіткнулася із новими викликами, пов'язаними з функціонуванням вищих навчальних закладів і наукових установ, переміщених із зони проведення антитерористичної операції (16 вищих навчальних закладів і 10 наукових установ), звертають увагу на необхідність посилення уваги органів державної виконавчої влади до питань їх функціонування та вирішення низки нагальних проблем: будівництво і відновлення приміщень вимушено переміщених вищих навчальних закладів і наукових установ, зміцнення їхньої матеріально-технічної бази; забезпечення житлом переміщених наукових та науково-педагогічних працівників, поселення студентів; перегляд нормативно-правових документів щодо спрощення системи звітності, процедури ліцензування та акредитації переміщених навчальних закладів, врегулювання питань навчання іноземних студентів-переселенців.

Економіка країни - це система взаємопов'язаних компонентів, одним із яких є кадровий потенціал, його підготовка, перепідготовка і підвищення кваліфікації. З метою прискорення процесу стабілізації економіки України та її подальшого зростання органи виконавчої влади мають забезпечити належну увагу і відповідні державні гарантії щодо збереження системи професійно-технічних навчальних закладів і вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації. Стратегія і тактика державної політики у сфері професійної освіти мають ґрунтуватися на результатах аналізу достовірних даних і відповідних фінансових розрахунках.

Виходячи з вищезазначеного, учасники парламентських слухань констатують, що комплексне оновлення освітньої нормативно-правової бази, підготовка та прийняття концептуально нового Закону Україну "Про освіту" створять правові передумови для розширення доступності та підвищення ефективності освіти. Отже, під час розроблення проектів законів у сфері освіти необхідно забезпечити:

відповідність Конституції України;

інтегрованість освітнього простору шляхом законодавчого встановлення права студентів змінювати рівень підготовки і перехід на інші спеціалізації без відрахування з вищого навчального закладу;

обов'язкове проведення перед розробленням кожного законопроекту системного дослідження цільових і зацікавлених груп;

всебічний розвиток та функціонування української мови;

дотримання балансу соціальної та економічної політики у сфері науки та освіти, визначення освіти не лише як елемента соціальної політики, а й як нової економічної політики держави;

взаємодію та взаємопроникнення освітньої та економічної сфер.

Зважаючи на викладене, учасники парламентських слухань на тему: "Правове забезпечення реформи освіти в Україні" рекомендують:

1. Верховній Раді України:

1) прискорити розгляд проектів законів України з питань освіти та науки, зокрема:

про внесення змін до Закону України "Про вищу освіту" щодо збалансування порядку управління у вищих навчальних закладах (реєстр. № 2025а);

про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення граничного віку перебування на посадах науково-педагогічних та педагогічних працівників навчальних закладів (реєстр. № 2026а);

про внесення змін до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" щодо забезпечення прав внутрішньо переміщених осіб на отримання комунальних послуг (реєстр. № 2481);

про внесення змін до Митного кодексу України щодо підтримки вищих навчальних закладів та наукових установ державної форми власності, евакуйованих із тимчасово окупованої території Донецької або Луганської областей (реєстр. № 2813);

про внесення змін до Закону України "Про вищу освіту" щодо Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (реєстр. № 2280а) та про внесення змін до Закону України "Про вищу освіту" щодо Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти (реєстр. № 2280а-1);

про внесення змін до Закону України "Про вищу освіту" щодо формування штатного розпису вищих навчальних закладів (реєстр. № 2281а);

про внесення змін до розділу ХV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про вищу освіту" щодо строків захисту дисертацій та права на отримання диплому доктора філософії (реєстр. № 2316а);

про професійну освіту (реєстр. № 3231);

про внесення змін до Закону України "Про вищу освіту" щодо працевлаштування випускників (реєстр. № 3312);

2) направити проект Закону України про внесення змін до Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо особливостей орендних відносин дошкільних навчальних закладів (реєстр. № 1327) до Комітету Верховної Ради України з питань економічної політики на повторне доопрацювання до другого читання;

3) законодавчо закріпити правовий статус внутрішньо переміщених вищих навчальних закладів і наукових установ;

4) у порядку здійснення контрольних функцій Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти заслухати питання щодо імплементації в національне законодавство положень Конвенції ООН про права інвалідів.

2. Кабінету Міністрів України:

1) доопрацювати проект Закону України про освіту (реєстр. № 3491) та внести його на розгляд Верховної Ради України з урахуванням цих Рекомендацій. У законопроекті передбачити:

чітке визначення головної мети і завдань цих законів як інструментів управління системою освіти;

концептуальну та понятійно-термінологічну узгодженість положень проектів законів про освіту та про професійну освіту з нормами Закону України "Про вищу освіту" ;

визначення повноважень органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо забезпечення права громадян на освіту, реалізації інших передбачених Конституцією України та Законом України "Про освіту" гарантій освітянам і здобувачам освіти, якості освіти;

визначеність обсягу нормативного регулювання в системі освіти для центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, з метою децентралізації управління в системі освіти;

чітке врегулювання рівневої організації формальної освіти та розмежування норм, що стосуються всієї освіти, і норм, що регулюють тільки формальну освіту;

законодавче закріплення Національної рамки кваліфікацій, переліку кваліфікаційних рівнів Національної рамки кваліфікацій та короткого інтегрованого компетентнісного опису, а також однозначної прив'язки рівнів формальної освіти до кваліфікаційних рівнів Національної рамки кваліфікацій;

опис Національної системи кваліфікацій, створення уповноважених організацій з оцінювання та визнання/підтвердження кваліфікацій, інформаційного забезпечення системи освіти, реєстру кваліфікацій;

запровадження 12-річного терміну здобуття повної загальної середньої освіти;

унормування національної системи забезпечення якості освіти на всіх освітніх рівнях, включно з дошкільною, початковою, середньою, професійно-технічною освітою, зокрема законодавче визначення механізмів, що забезпечуватимуть незалежність органів і установ, що управляють процесами зовнішнього забезпечення якості освіти на місцевому рівні;

унормування освіти дорослих як складової освіти, що охоплює комплекс формальних, неформальних, інформальних освітніх програм, у яких можуть брати участь дорослі різних вікових категорій, шляхи її реалізації та фінансування, а також повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, органів місцевого самоврядування щодо надання освітніх послуг відповідно до потреб і запитів суспільства, держави, громадян;

здійснення центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері освіти, у співпраці з Національною академією педагогічних наук України наукового і методичного забезпечення освітнього процесу;

здійснення наукового і методичного супроводу освітньої системи Національною академією наук України, Національною академією педагогічних наук України на засадах самоврядності, незалежності науково-експертної діяльності, як це передбачено Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" ;

чітку систему фінансування системи освіти, що має базуватися на нормативах фінансування у розрахунку на одного здобувача освіти і покривати витрати, необхідні для забезпечення вимог стандартів освіти;

визначення обов'язкового переліку витрат, що покриваються за рахунок освітньої субвенції;

визначення органу, уповноваженого на реалізацію державної політики у сфері професійних кваліфікацій, статус і повноваження якого визначатимуться спеціальним законодавством про систему професійних кваліфікацій;

у переліку принципів і засад освітньої політики передбачити принципи державно-громадського управління, державно-громадського партнерства, державно-приватного партнерства;

реалізацію засад державно-громадського партнерства в управлінні освітою, зокрема, розширення повноважень і відповідальності громадськості щодо забезпечення якості освіти, визначення змісту освіти, управління закладами освіти та системою освіти загалом;

розширення форм громадського самоврядування в освіті, зокрема таких, як районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників, Всеукраїнський з'їзд працівників освіти;

визначення загальних повноважень і відповідальності батьків та громадських організацій батьків в управлінні освітою і закладами освіти;

розширення сфери використання освітніх ваучерів, зокрема в системі підвищення кваліфікації педагогічних працівників;

забезпечення умов для розвитку позашкільної освіти, у тому числі визначити, що органи місцевого самоврядування створюють умови для доступності позашкільної освіти шляхом формування, утримання та розвитку мережі позашкільних закладів освіти відповідно до освітніх, культурних, духовних потреб і запитів населення;

запровадження державної підсумкової атестації випускників загальноосвітніх навчальних закладів у формі зовнішнього незалежного оцінювання;

забезпечення особам з особливими потребами можливості отримувати якісні освітні послуги нарівні з іншими громадянами, зокрема, привести термінологічний апарат законопроекту у відповідність із Конвенцією про права інвалідів, Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ;

збереження у максимальному обсязі положень статті 57 "Гарантії держави педагогічним, науково-педагогічним працівникам та іншим категоріям працівників навчальних закладів" чинного Закону України "Про освіту" ;

визначення повноважень об'єднаних територіальних громад щодо освіти в контексті реформи децентралізації;

встановлення запобіжних заходів щодо вилучення майна ліквідованих державних і комунальних закладів освіти, передбачивши, що таке майно повинно використовуватися виключно для освітніх потреб;

запровадження державної сертифікації на засадах добровільності, яка є зовнішнім оцінюванням спроможності особи здійснювати педагогічну діяльність, її компетентності, результатом якої є підвищення оплати праці; розглядати державну сертифікацію як мотиваційний механізм зацікавленості педагогічних працівників у безперервному професійному розвитку та підвищенні рівня своєї кваліфікації;

збереження процедури атестації педагогічних працівників та вдосконалення її механізму з метою стимулювання підвищення рівня кваліфікації;

сучасне інформаційне забезпечення системи освіти;

визначення специфіки видів спеціалізованої освіти (мистецької, військової, спортивної тощо);

гарантії держави щодо забезпечення фінансування галузі освіти видатками з державного та місцевих бюджетів в обсязі не менш як 10 відсотків обсягу валового внутрішнього продукту;

прийняття науково-педагогічних працівників на роботу за результатами конкурсного відбору шляхом укладення трудового договору (контракту), а педагогічних працівників - шляхом укладення трудового договору в порядку, визначеному трудовим законодавством;

встановлення середніх посадових окладів і ставок заробітної плати науково-педагогічних працівників на рівні, не нижчому подвійної середньої заробітної плати працівників промисловості;

встановлення середніх посадових окладів та ставок заробітної плати педагогічних працівників на рівні, не нижчому середньої заробітної плати працівників промисловості;

встановлення середнього розміру посадових окладів спеціалістів освіти на рівні, не нижчому рівня середньої заробітної плати у галузях економіки;

щомісячну виплату педагогічним, науково-педагогічним, бібліотечним та іншим працівникам надбавки за вислугу років, що встановлюється як частка посадового окладу, ставки заробітної плати залежно від стажу роботи у розмірах: від 3 років до 10 років - 20 відсотків, від 10 років до 20 років - 30 відсотків, понад 20 років - 40 відсотків;

встановлення надбавки педагогічним працівникам - молодим спеціалістам у розмірі 10 відсотків ставки заробітної плати, посадового окладу;

встановлення педагогічним працівникам доплат за виконання обов'язків класного керівника, завідування кабінетами, майстернями, лабораторіями, спортивними залами, музеями, методичними об'єднаннями тощо, за перевірку письмових робіт та інші види педагогічної роботи, що визначаються як частка ставки заробітної плати;

підвищення ставок заробітної плати та посадових окладів за почесні та педагогічні звання, наукові ступені, вчені звання;

надання педагогічним, науково-педагогічним, бібліотечним та іншим працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі не менше одного посадового окладу, ставки заробітної плати за сумлінну працю, зразкове виконання службових обов'язків;

виплату педагогічним, науково-педагогічним, бібліотечним та іншим працівникам допомоги на оздоровлення в розмірі, не меншому місячного посадового окладу, ставки заробітної плати, при наданні щорічної відпустки;

надання статусу педагогічного працівника тренерам-викладачам та іншим фахівцям, робота яких пов'язана з навчально-виховним процесом, дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів;

підвищення статусу музичних керівників, інструкторів з фізичної культури дошкільних навчальних закладів до рівня інших педагогічних працівників з відповідною освітою;

підвищення оплати праці працівників навчальних закладів, розташованих у гірській і сільській місцевостях;

недопущення збільшення тривалості робочого часу педагогічних працівників, серед яких вчителі, викладачі, вихователі, керівники гуртків, шляхом включення до нього навчальної, методичної, організаційної роботи та виконання інших трудових обов'язків;

збереження норми про найменшу наповнюваність класів у кількості п'яти учнів і недопущення закриття загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості з виділенням з державного бюджету освітньої субвенції, розрахованої з коригуючим коефіцієнтом у бік її збільшення;

надання стипендій і пільг учням і студентам на проїзд у громадському транспорті, харчування, проживання, забезпечення підручниками тощо;

безоплатне забезпечення житлом з опаленням і освітленням педагогічних і бібліотечних працівників, які працюють у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерів, які раніше працювали на цих посадах, незалежно від їхнього сукупного доходу;

безоплатне надання педагогічним і науково-педагогічним працівникам у власність земельної ділянки;

надання педагогічним і науково-педагогічним працівникам пільгових кредитів на будівництво і придбання житла;

призначення і виплату педагогічним працівникам пенсії у розмірі 80-90 відсотків заробітної плати та збереження права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту 34 Національної доктрини розвитку освіти , затвердженої Указом Президента України 17 квітня 2002 року № 347/2002;

повноваження профспілкових організацій у врегулюванні питань трудових, соціально-економічних прав та інтересів працівників, учнівської і студентської молоді;

2) підготувати і подати на розгляд Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти пропозиції щодо внесення змін до Закону України "Про вищу освіту" з урахуванням практики його впровадження, у тому числі врахувавши такі пропозиції та рекомендації:

внести зміни до частини четвертої статті 7 Закону з метою усунення суперечності між записом у дипломі, визначеним в абзацах першому і другому цієї частини;