Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Роль, значення та вплив громадянського суспільства на формування етнонаціональної політики єдності в Україні" (додаються).

2. Кабінету Міністрів України до 1 лютого 2016 року проінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань, схвалених цією Постановою.

3. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин.

4. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Учасники парламентських слухань на тему: "Роль, значення та вплив громадянського суспільства на формування етнонаціональної політики єдності в Україні", що відбулися 11 березня 2015 року, визнали безумовну пріоритетність порушеної проблематики та нагальність провадження консолідаційної державної політики у поліетнічному, багатоконфесійному українському суспільстві.

Окупація частини території України та воєнний конфлікт на сході держави значною мірою вплинули на забезпечення прав і свобод частини населення країни та порушили баланс у міжконфесійних і міжетнічних відносинах. За таких умов проблемні питання державної етнонаціональної політики потребують виваженого підходу до розроблення механізмів їх вирішення.

Україна є державою з багатою історичною спадщиною та істотними культурними, мовними та етнічними відмінностями, насамперед регіонального характеру. Сучасна етнонаціональна політика покликана консолідувати суспільство шляхом забезпечення рівності прав громадян України всіх національностей. Гарантії захисту прав усіх етнічних спільнот, збереження і розвиток їхньої національної самобутності є основною умовою утвердження миру і злагоди в українському суспільстві.

Головною метою консолідації є загальнонаціональна єдність та загальнонаціональний діалог задля збереження конституційного ладу, територіальної цілісності України, відновлення миру в усіх регіонах нашої держави.

Учасники парламентських слухань акцентували увагу на необхідності належного законодавчого забезпечення етнонаціональної політики шляхом посилення взаємодії державних органів з етнічними спільнотами України. Особлива роль у таких процесах належить громадським інститутам як універсальним ретрансляторам усіх наявних у суспільстві поглядів, думок та переконань.

Інститути громадянського суспільства мають стати партнером держави у справі національно-культурного розвитку всіх етнічних спільнот, що забезпечить утвердження миру і злагоди в українському суспільстві.

Учасники парламентських слухань дійшли висновку, що без концептуального обґрунтування напрямів, пріоритетів, завдань і цілей сучасна державна етнонаціональна політика є неефективною.

Концепція етнонаціональної політики має спиратися на науковий доробок вітчизняних вчених. Окрему увагу в цьому документі варто приділити ролі громадянського суспільства у формуванні та реалізації послідовної політики етнонаціональної єдності в Україні.

Визначаючи правовий статус інститутів громадянського суспільства, слід чітко окреслити форми їх взаємозв'язків з державою і, що найголовніше, закріпити максимально дієвий механізм імплементації їхніх напрацювань, надання їм статусу суб'єкта державної етнонаціональної політики.

Учасники парламентських слухань дійшли спільної думки про неналежне інституційне забезпечення етнонаціональної політики єдності України. Зокрема, у діяльності Урядового уповноваженого з питань етнонаціональної політики дублюються певні функції Міністерства культури України. Він фактично не залучений до загальної процедури підготовки та прийняття урядових рішень у відповідній сфері.

Для організаційного забезпечення державної етнонаціональної політики необхідно створити центральний орган виконавчої влади, відповідальний за цю важливу сферу суспільного життя, з територіальними органами в регіонах.

На думку учасників парламентських слухань, вкрай актуальною є популяризація політичної консолідації еліт навколо спільної мети - етнокультурної консолідації українського суспільства, що дасть змогу покласти край застосуванню деконсолідаційних чинників як політичної технології, відмовитися від радикальної, нетерпимої риторики щодо певних етнічних, релігійних і мовних груп.

Учасники дискусії визнали одним із невідкладних спільних завдань держави і громадянського суспільства створення сприятливих умов для відродження та розвитку автентики, етнокультурних надбань, стимулювання реалізації мистецького і творчого потенціалу України.

Обговоривши роль, значення та вплив громадянського суспільства на формування етнонаціональної політики єдності в Україні, учасники парламентських слухань рекомендують:

1. Верховній Раді України:

1) вжити заходів щодо вдосконалення законодавства у сфері державної етнонаціональної політики:

прискорити розгляд законопроекту про внесення змін до Закону України "Про національні меншини в Україні" (нова редакція), реєстр. № 1111 від 28 листопада 2014 року;

ініціювати внесення змін до Конституції України з метою усунення термінологічної неузгодженості понять у сфері етнонаціональної політики;

2) Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин забезпечити проведення у 2017 році слухань у Комітеті про стан реалізації Стратегії захисту та інтеграції в українське суспільство ромської національної меншини на період до 2020 року;

3) депутатським групам Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з іноземними державами активізувати двосторонні міждержавні зв'язки з метою підтримки культури і самобутності, захисту прав та інтересів українців за кордоном;

4) під час розроблення та коригування документів державної правової політики залучати до складу робочих груп і консультативно-дорадчих органів представників найбільш компетентних громадських організацій та об'єднань;

5) провести парламентські слухання з питання функціонування державної мови та забезпечення мовних прав українців в Україні і за кордоном.

2. Кабінету Міністрів України:

1) у сфері вдосконалення нормативно-правової бази:

розробити та подати до Верховної Ради України проекти законів:

про концепцію державної етнонаціональної політики України;

про національно-культурну автономію;

про внесення змін до Закону України "Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин";

про статус кримськотатарського народу як корінного народу України;

про національні меншини (нова редакція);

про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за правопорушення, вчинені з метою розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі, з мотивів національної, расової чи релігійної ненависті або ворожнечі, образи почуттів громадян у зв'язку з їхніми релігійними переконаннями;