Верховна Рада України

1. Схвалити Рекомендації парламентських слухань на тему: "Професійна освіта як складова забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи вирішення" (додаються).

2. Кабінету Міністрів України в строки до 1 січня 2017 року та до 1 січня 2018 року поінформувати Верховну Раду України про стан реалізації Рекомендацій парламентських слухань, схвалених цією Постановою.

3. Апарату Верховної Ради України спільно з Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти забезпечити в установленому порядку видання збірника матеріалів парламентських слухань на тему: "Професійна освіта як складова забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи вирішення".

4. Контроль за виконанням цієї Постанови покласти на Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти.

5. Ця Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Учасники парламентських слухань на тему: "Професійна освіта як складова забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи вирішення", що відбулися 1 червня 2016 року відповідно до Постанови Верховної Ради України від 30 березня 2016 року № 1055-VIII "Про проведення парламентських слухань на тему: "Професійна освіта як складова забезпечення кваліфікованого кадрового потенціалу України: проблеми та шляхи вирішення", розглянувши питання щодо сучасного стану та перспектив розвитку професійної освіти в Україні, відзначають таке.

На сьогодні велику роль у забезпеченні ринку праці кваліфікованими кадрами відіграють професійно-технічна освіта та вищі навчальні заклади I-II рівнів акредитації.

В умовах ринкової економіки, інформаційно-технологічного розвитку функції профтехосвіти значно розширюються, відбувається її трансформація в професійну освіту, що відповідає світовим тенденціям неперервної професійної освіти - освіти впродовж життя. Перспективи розвитку цієї галузі визначаються пріоритетними напрямами соціально-економічного поступу України, утвердженням національної системи освіти як головного чинника економічного й духовного розвитку Українського народу, необхідністю адаптації до демократичних і ринкових перетворень у суспільстві, що зумовлено входженням у європейський і світовий освітній та інформаційний простір.

Ринок праці є невід'ємною складовою загальноекономічного ринкового механізму. Він характеризується як одне з найбільш складних соціально-економічних явищ суспільства, в якому відбиваються всі сторони його життєдіяльності, проявляється вся різноманітність його інтересів і протиріч. Тому процес його функціонування постійно знаходиться в полі зору держави, оскільки відтворення такого товару, як робоча сила, - це відтворення трудових ресурсів і продуктивних сил суспільства в цілому.

Професійна освіта має бути безпосередньо пов'язана з потребами економіки держави, а її якість відповідати сучасним вимогам, адже у ринкових умовах виробництва втриматися на робочому місці зможуть лише висококваліфіковані працівники, які досконало володіють сучасною професією, можуть швидко змінювати спеціалізацію, що може стати певним гарантом їх зайнятості.

Сучасний ринок праці потребує освіченого працівника, який отримав підготовку за кількома суміжними напрямами освіти, відвідує тренінги та курси підвищення кваліфікації.

Світова тенденція неперервної професійної освіти (освіти впродовж життя) зумовлює необхідність цілісного розв'язання проблем розвитку трудового потенціалу, його професійної підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації, щоб дати людині належні знання, вміння та компетентності для забезпечення її гармонійної взаємодії з технологічним суспільством, що швидко розвивається.

Система професійно-технічної освіти складається з професійно-технічних навчальних закладів незалежно від форм власності та підпорядкування, що провадять діяльність у галузі професійно-технічної освіти, підприємств, установ, організацій та органів управління ними, які здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.

Складовою системи професійної освіти також є професійне навчання робітничих кадрів безпосередньо на виробництві. На сьогодні на виробництві, де застосовується близько 8 тисяч професій, проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації понад 500 тисяч працівників.

Підготовка кадрів у професійно-технічних навчальних закладах здійснюється за 400 робітничими професіями.

У цілому підготовку робітничих кадрів для всіх галузей економіки здійснюють 817 державних професійно-технічних навчальних закладів, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, з них: 372 - професійні ліцеї; 166 - вищі професійні училища; 95 - професійно-технічні училища; 67 - центри професійно-технічної освіти; 65 - навчальні центри при кримінально-виконавчих установах закритого типу; 3 - професійні коледжі; 49 - професійно-технічні училища, що є структурними підрозділами вищих навчальних закладів, та навчальні заклади інших типів, що надають професійно-технічну освіту.

Станом на 1 січня 2016 року в професійно-технічних навчальних закладах, що підпорядковані Міністерству освіти і науки України, навчається 303,1 тисячі осіб, з них на базі базової загальної середньої освіти - 195,8 тисячі осіб, на базі повної загальної середньої освіти - 90,9 тисячі осіб, на базі незавершеної базової загальної середньої освіти - 2,4 тисячі осіб, а також слухачів - 14 тисяч осіб.

Професійно-технічні навчальні заклади виконують важливу соціальну функцію: майже 30 відсотків контингенту професійно-технічних навчальних закладів - це учні з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; мають одного з батьків; з неблагополучних сімей; з малозабезпечених сімей; з фізичними та/або розумовими вадами.

У 2014-2015 навчальному році в професійно-технічних навчальних закладах, підпорядкованих Міністерству освіти і науки України, підготовлено 165,5 тисячі кваліфікованих робітників. Усього працевлаштовано 146,9 тисячі осіб, що становить 88,8 відсотка від загального випуску, а саме: працевлаштовані за отриманою професією 130,9 тисячі осіб (79,1 відсотка); 14,8 тисячі осіб продовжують навчання у навчальних закладах (8,9 відсотка); 1,2 тисячі осіб призвані на військову службу (0,7 відсотка).

Випуск учнів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становив 5,7 тисячі осіб. З них працевлаштовані за професією 4,5 тисячі осіб (78,9 відсотка від загального випуску дітей-сиріт).

У 2014-2015 навчальному році завершили навчання 1,8 тисячі осіб з фізичними та/або розумовими вадами, з них працевлаштовані за професією 1,3 тисячі осіб (71,7 відсотка).

Навчальний процес у професійно-технічних навчальних закладах забезпечує 39,5 тисячі педагогічних працівників, з них 17,8 тисячі майстрів виробничого навчання та 14 тисяч викладачів. Середня забезпеченість педагогічними кадрами становить 87 відсотків.

Особливої актуальності набуває питання підготовки з професій, які відповідають вимогам високотехнологічного сучасного виробництва і запитам роботодавців та здобуття яких може забезпечити мобільність і конкурентоспроможність випускників на ринку праці, із декількома спеціалізаціями. Профтехосвітянами розроблені кваліфікаційні характеристики та державні стандарти професійно-технічної освіти на сучасні професії, які поєднують у собі дві і більше монопрофесій. Як приклад, "Опоряджувальник будівельний" об'єднує професії лицювальника, плиточника, маляра і штукатура.

Створена укрупнена професія "Майстер готельного обслуговування" має такі професійні складові: консьєрж готельного комплексу, портьє, стюард (готелі та інші місця розміщення), черговий по поверху (готелю, кемпінгу, пансіонату), оператор з диспетчерського обслуговування ліфтів. "Майстер ресторанного обслуговування" об'єднує в собі професії офіціанта, бармена, буфетника, готувача коктейлів, готувача напоїв.

До тісної співпраці щодо розроблення державних стандартів професійно-технічної освіти залучаються представники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, методисти, викладачі, майстри виробничого навчання професійно-технічних навчальних закладів, науковці та фахівці підприємств - замовників робітничих кадрів, Спільний представницький орган сторони роботодавців на національному рівні та організації роботодавців.

На сьогодні впроваджено в навчально-виробничий процес 29 державних стандартів професійно-технічної освіти, розроблених на основі компетентнісного підходу.

Розроблення державних стандартів професійно-технічної освіти триває. До кінця 2016 року заплановано затвердити 30 державних стандартів професійно-технічної освіти.

Однією з умов економічного зростання країни є підготовка виробничого персоналу з високим рівнем професійної компетентності. Сучасна система професійно-технічної освіти потребує випереджувального підходу, постійного оновлення змісту освіти відповідно до соціально-економічних умов розвитку виробництва. Ефективність цих змін залежить від своєчасного вивчення попиту на нові компетентності кваліфікованих робітників на ринку праці, інноваційного організаційно-методичного забезпечення професійної підготовки кваліфікованих робітників, ефективної взаємодії виробництва та навчальних закладів. Це зумовлює потребу в модернізації професійної підготовки кваліфікованих робітників у системі професійно-технічної освіти, що дасть можливість визначити відповідні компетентності майбутніх робітників, а це в свою чергу наблизить підготовку кваліфікованих робітничих кадрів до потреб ринку праці.

Матеріально-технічна база професійно-технічних навчальних закладів протягом останніх років практично не оновлюється, організація навчально-виробничого процесу ускладнюється нестачею сучасних майстерень, застарілим обладнанням.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" Кабінет Міністрів України має забезпечити передачу з державної власності у комунальну власність відповідних установ, закладів та організацій.

Виконання вищезазначеного завдання у свою чергу пов'язано із здійсненням комплексу заходів, передбачених Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" (далі - Закон).

Перш за все відповідно до частини другої статті 2 зазначеного Закону не можуть бути об'єктами передачі з державної у комунальну власність, зокрема, об'єкти, право власності на які не зареєстровано в установленому законом порядку (крім об'єктів житлового фонду та гуртожитків, нерухомого військового майна, яке вивільняється у процесі реформування Збройних Сил України).

Отже, на сьогодні включення об'єктів, право власності на які не зареєстровано за державою, до проекту відповідного акта Уряду України про передачу професійно-технічних навчальних закладів з державної у комунальну власність є неприпустимим, оскільки порушує вищезазначену норму Закону.

Крім того, відсутність зареєстрованого в установленому порядку права власності на нерухоме майно на сьогодні унеможливлює подання Міністерством освіти і науки України до центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики пропозицій щодо передачі професійно-технічних навчальних закладів у комунальну власність, оскільки частиною четвертою статті 4 Закону встановлено, що разом з такими пропозиціями має бути наданий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єктів, права на які підлягають державній реєстрації.

Викликає занепокоєння позиція Кабінету Міністрів України щодо передачі професійно-технічних навчальних закладів у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст (тобто на рівень обласних рад). Разом з тим більшість міських рад міст обласного підпорядкування заперечують щодо можливості спрямування власних доходів на підготовку робітничих кадрів та утримання професійно-технічних навчальних закладів, та й обласні бюджети не спроможні забезпечити фінансування усієї мережі.

Водночас потрібно визнати, що державна політика щодо створення та розвитку кваліфікованого кадрового потенціалу країни потребує суттєвого вдосконалення. Для вироблення плану дій задля вирішення проблем, що накопичувалися десятиліттями, потрібне їх визнання в суспільстві і владних структурах, усвідомлення цих проблем, а не намагання їх ігнорувати чи оминути різними способами.

На підставі аналізу інформаційних матеріалів і з урахуванням виступів учасників парламентських слухань можна констатувати, що сьогодні професійно-технічна освіта України перебуває в критичному стані.

Зокрема, впродовж двох останніх десятиріч професійно-технічна освіта поступово зазнавала скорочення щодо кількості навчальних закладів, їх контингенту за фактичної відсутності фінансування програм розвитку.

Видатки на професійно-технічну освіту становили від 6,2 до 5,4 відсотка (з 2010 по 2015 роки) усіх видатків на освітню галузь, що демонструє в цілому зневажливе ставлення виконавчих органів влади до підготовки робітничих кадрів.

Фактична передача Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" фінансування державних професійно-технічних навчальних закладів на місцеві бюджети без аналізу і врахування думки фахівців спричинила системну кризу галузі.

Необхідно наголосити, що крім професійної освіти, професійно-технічні навчальні заклади та коледжі і технікуми традиційно забезпечують здобуття повної загальної середньої освіти. За даними Державної служби статистики України, кількість випускників 9-х класів загальноосвітніх шкіл, що продовжували навчання у професійно-технічних навчальних закладах у 2010 році, становила 100548 осіб (18,7 відсотка випускників) та знизилася у 2015 році до 57054 (17,0 відсотка випускників), у вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації здобували повну загальну середню освіту в 2010 році - 108055 випускників 9-х класів (20,1 відсотка випускників), а в 2014 році - 70125 (20,8 відсотка випускників). Ця тенденція вказує на стабільну зацікавленість у молоді здобувати загальну середню освіту одночасно із здобуттям професії, спеціальності.

Проте, не враховуючи цю тенденцію, деякі прийняті закони України, а саме: "Про вищу освіту" та "Про Державний бюджет України на 2016 рік", ставлять під загрозу вибір даної освітньої траєкторії, так як підготовка молодших бакалаврів і бакалаврів, яку будуть здійснювати технікуми і коледжі у разі переходу до системи вищих навчальних закладів, передбачає надання вищої освіти на базі повної загальної середньої освіти. При цьому коледжі та технікуми втрачають напрацьовані роками традиції ступеневої освіти на базі 9-го класу. Ще більша загроза виникла у професійно-технічних навчальних закладів - низка органів місцевої влади відмовляються фінансувати здобуття загальної середньої освіти в цих закладах, оскільки освітня субвенція як державна гарантія направляється тільки в загальноосвітні навчальні заклади. Ще одна реальна проблема - відмова місцевих органів влади фінансувати навчання учнів з інших регіонів і населених пунктів, що суперечить нормативно-правовим вимогам та не дає можливості молоді обирати місце навчання, професію та навчальний заклад.

Таким чином, оголошуючи реформування освіти, органи виконавчої влади будують свою політику не на збереженні і удосконаленні позитивного досвіду, що відповідає запитам суспільства, пошуку вирішення проблем і виправлення недоліків окремих елементів системи підготовки кваліфікованих кадрів, а руйнують всю систему, без виробленої стратегії, не спираючись на фундамент, напрацювання.

Разом з тим збільшується диспропорція між кількістю осіб, які здобувають робітничі професії та отримують вищу освіту: кількість учнів, слухачів, які навчалися у професійно-технічних навчальних закладах, у показниках на 10 тисяч населення зменшилася з 96 осіб у 2010 році до 71 особи - у 2015 році. Співвідношення кількості студентів вищих навчальних закладів до учнів професійно-технічних навчальних закладів становило у 2015 році - 5,3.

Цей факт демонструє ключову проблему, спонукає з'ясувати причини виникнення економічно необґрунтованої диспропорції, яка сьогодні дає підстави говорити, що Україна в перспективі втрачає потенціал кваліфікованих робітничих кадрів.

Підтвердженням цього є показники ринку праці. За останні роки питома вага випускників закладів освіти в загалі офіційно зареєстрованих безробітних сягає майже 20 відсотків. Третина з них - це випускники професійно-технічних навчальних закладів, тобто має місце наявне "перевиробництво" кадрів з боку вищих навчальних закладів. Слід також зазначити, що попит на офіційному ринку праці за останнє десятиріччя демонструє стабільну затребуваність (62,0-68,0 відсотка) саме кваліфікованих робітників.

На сьогодні в Україні мережа вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації (коледжів, технікумів і училищ) налічує 742 заклади, з них 418 самостійних (175 - державної форми власності, 179 - комунальної форми власності та 64 - приватної форми власності), 324 структурних підрозділи університетів і академій.