Відповідно до статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", постанови Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2013 року № 280 "Про затвердження Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України", з метою упорядкування роботи з прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в’їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Інструкцію про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в’їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, що додається.

2. Управлінню взаємодії з центральними органами виконавчої влади та органами військового управління МВС України (Маркін Е.В.) подати цей наказ на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Контроль за виконанням цього наказу залишаю за собою.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Ця Інструкція визначає порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в’їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства (далі — особи), перебування яких на території України не дозволяється у випадках та з підстав, передбачених Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі — Закон).

2. Рішення про заборону в’їзду в Україну особам приймаються ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абзацах другому, третьому, сьомому частини першої статті 13 Закону, а також у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті.

Дія цієї Інструкції не поширюється на прийняття рішень про заборону подальшого в’їзду в Україну особам, які приймаються територіальними органами і територіальними підрозділами ДМС згідно із статтями 26, 30 Закону, крім випадків невиконання особами рішень про заборону в’їзду в Україну, прийнятих на підставі цих статей.

3. Рішення про заборону в’їзду в Україну особам приймаються ДМС та її територіальними органами за ініціативою:

1) структурного підрозділу центрального органу управління поліції, який забезпечує реалізацію повноважень Національної поліції України із здійснення представництва та виконання зобов’язань України в Інтерполі та повноважень Національної поліції України як Національного центрального бюро Інтерполу — у разі встановлення підстав для заборони в’їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних організацій або міжнародних установ;

2) підрозділів кримінальної поліції — у разі встановлення підстав для заборони в’їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності;

3) органів досудового розслідування поліції — у разі встановлення підстав для заборони в’їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження;

4) підрозділів патрульної поліції — у разі встановлення підстав для заборони в’їзду в Україну особам під час провадження у справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадської безпеки і порядку;

5) центрів контролю та профілактики хвороб, що належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров’я,— у разі встановлення підстав для заборони в’їзду в Україну, якщо це необхідно для охорони здоров’я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, у тому числі у зв’язку з неблагополучною епідемічною ситуацією на території країни або регіону, звідки в’їжджає особа;

6) державного / приватного виконавця — у разі якщо під час попереднього перебування на території України особи не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші невиконані майнові зобов’язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов’язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в’їзду в Україну;

7) за власною ініціативою — у разі якщо під час попереднього перебування на території України особи не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші невиконані майнові зобов’язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов’язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в’їзду в Україну, або в разі невиконання особами рішення про заборону в’їзду в Україну.

4. Рішення про заборону в’їзду в Україну особам строком на три роки приймаються ДМС та її територіальними органами з підстав, визначених абзацами другим, третім, сьомим частини першої статті 13 Закону.

5. Рішення про заборону в’їзду в Україну особам строком на десять років приймаються ДМС та її територіальними органами відповідно до частини третьої статті 13 Закону стосовно осіб, які не виконали рішень про заборону в’їзду в Україну, прийнятих на підставі статей 26, 30 Закону.

6. Строк заборони в’їзду в Україну особі обчислюється з дати затвердження постанови про заборону в’їзду в Україну, форму якої наведено в додатку 1 до цієї Інструкції.

7. Після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в’їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені в підпунктах 1–5 пункту 3 цієї Інструкції, а також державний / приватний виконавець надсилають до ДМС або її територіального органу обґрунтоване звернення (подання), у якому зазначають такі відомості про особу:

1) громадянство (підданство);

2) прізвище, власне ім’я (власні імена) та по батькові (за наявності) в називному відмінку українською мовою та латиницею;

3) дата народження (день, місяць, рік);