- Правова система ipLex360
- Законодавство
- Наказ
МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
НАКАЗ
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
11 січня 2014 р.
за № 22/24799
Про затвердження Інструкції з профілактики та ліквідації мікоплазмозу птиці
1. Затвердити Інструкцію з профілактики та ліквідації мікоплазмозу птиці, що додається.
3. Департаменту тваринництва (Гетя А.А.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
4. Цей наказ набирає чинності через шість місяців з дня його офіційного опублікування.
5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Давиденка В.М.
ПОГОДЖЕНО: Міністр охорони здоров’я України Голова Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України Міністр екології та природних ресурсів України Голова Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва |
Р. Богатирьова В.М. Горжеєв О.А. Проскуряков М.Ю. Бродський |
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства
аграрної політики
та продовольства України
20.12.2013 № 748
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
11 січня 2014 р.
за № 22/24799
ІНСТРУКЦІЯ
з профілактики та ліквідації мікоплазмозу птиці
I. Загальні положення
1.1. Ця Інструкція визначає порядок проведення профілактичних заходів спеціалістами ветеринарної медицини щодо недопущення захворювання птиці на мікоплазмоз, порядок проведення ветеринарно-санітарних заходів при захворюванні птиці на мікоплазмоз у птахогосподарствах незалежно від форм власності, порядок використання продукції птахівництва, одержаної в неблагополучних щодо захворювання птиці на мікоплазмоз птахогосподарствах, та є обов’язковою для виконання фізичними і юридичними особами, у власності яких є свійська птиця.
1.2. Мікоплазмоз - хронічне захворювання, яке характеризується важким ураженням дихальних шляхів, репродуктивних органів і тканин, загальним виснаженням птиці та зниженням її продуктивності.
Мікоплазми - дуже маленькі за розміром (200-800 нм) мікроорганізми, що фільтруються крізь бактеріальні фільтри. Клітинна стінка в них відсутня, мікробна клітина обмежена тришаровою цитоплазматичною мембраною.
Типові колонії мікоплазм невеликі (0,1-1мм), гладенькі, округлі, трохи плоскі, окремі клітини змінюються в розмірі від 0,2 до 0,5 мм і в основному кокоподібні у відношенні кокобацилоформ, зустрічаються форми у вигляді паличок, ниточок, кілець.
1.3. Мікоплазми - мікроорганізми, дуже специфічні по головному господарю, деякі інфікують тільки окремі види птиці, тимчасом як інші інфікують декілька видів птиці, тварин, рослин, а також людей.
Птахи є природними носіями 24 видів мікоплазм (людину інфікують 11 видів). Основними збудниками мікоплазмозної інфекції птиці є: Mycoplasma gallisepticum, M. synoviae, M. meleagridis, M. iowae, M. anceris, M. falconis, M. gallinaceum, M. gllycophilum, M. gallopavonia, M. pullorum, M. imitans, M. gallіnarum та інші. Усі ці мікоплазми вражають у птиці дихальні шляхи, суглоби та репродуктивні органи.
1.4. Найбільш розповсюджений серед птиці респіраторний мікоплазмоз (Mycoplasmosis respiratoria avium).
Збудник хвороби - Mycoplasma gallisepticum, яка належить до умовно патогенних мікроорганізмів. Дуже поширений у природі, виявляється на слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів здорової птиці, навіть у вільних від мікоплазмозу птахогосподарствах.
1.5. До респіраторного мікоплазмозу сприйнятливі кури та індики, менш сприйнятливі - фазани, цесарки, голуби та інші види птиці. Хворіють усі вікові групи птиці, але частіше молодняк 2-4-місячного віку.
Хвороба зазвичай виявляється у великих птахогосподарствах промислового типу в умовах утримання значної кількості птиці на обмеженій території. Джерелом збудника інфекції є хворі і перехворілі птахи - мікоплазмоносії. Основний шлях передачі збудника хвороби M. gallisepticum - трансоваріальний: через свіжоодержані інфіковані племінні яйця або курчат від хворої птиці.
1.6. Характерною особливістю респіраторного мікоплазмозу птиці є вірогідність виникнення хвороби без занесення збудника іззовні. Під дією різних несприятливих факторів (скупчене утримання, транспортування, переохолодження, неповноцінна годівля, щеплення різними живими вакцинами) у здорових курей - мікоплазмоносіїв може відбуватися зниження природної резистентності організму і перехід безсимптомної інфекції в клінічно виражене захворювання. Хвороба поширюється у стаді дуже повільно, супроводжується серозно-фібринозним запаленням повітроносних мішків, часто ускладнюється колісептицемією, інфекційним бронхітом або ларинготрахеїтом. Летальність становить від 5 до 50 %.
1.7. У замороженому патологічному матеріалі при температурі -25 °С збудник зберігається від 1 до 3 років, у культурах клітин при температурі +2-4 °С - упродовж 60 діб, при +20 °С - упродовж 30 діб, при температурі +37 °С - до 15 діб, при температурі +45 °С - протягом 1 року. У тушках птиці при температурі -5 °С мікоплазми залишаються життєздатними до 20 діб, в інкубаційних яйцях - упродовж усього періоду інкубації. При високих температурах руйнуються через кілька хвилин, під дією прямих сонячних променів інактивуються через 20-40 хв, розсіяних променів - через 3-3,5 год. Чутливі до дезінфектантів, антибіотиків тетрациклінового ряду, фуранових препаратів.
1.8. Постійно перебуваючи на слизових оболонках дихальних шляхів сприйнятливої птиці, мікоплазми під дією різних стресових факторів швидко розмножуються в епітеліальних тканинах органів дихання, проникають у кров, спричиняючи септицемію та інтоксикацію організму, запальні процеси в носовій порожнині, синусах підочних ямок, трахеї, повітроносних мішках, плеврі та легенях.
1.9. Інкубаційний період у курей триває 4-22 доби, у індиків - 2-17 діб. Курчата частіше хворіють у 10-15-денному віці, бройлери - у 4-8-тижневому віці, дорослі кури - в 5-6-місячному віці, індики хворіють у 8-15-тижневому віці.
Перебіг хвороби - гострий, хронічний та безсимптомний (латентний).
Гострий перебіг зустрічається рідко, в основному в 10-15-денних курчат. Спостерігаються нежить, втрата апетиту, ураження органів дихання (трахеїт, синусит) та кон’юнктивіт. Серозний ексудат, накопичуючись у носових отворах, сильно утруднює дихання, птиця трясе головою. Тривалість хвороби - 2-3 доби, летальність становить 10-25 %.
Хронічний перебіг хвороби супроводжується пригніченням, зниженням апетиту, ринітом, кон’юнктивітом, хрипами у трахеї. У індиків хвороба супроводжується запаленням підочних синусів, набряками, внаслідок чого закриваються очні щілини і голова набуває потворної форми - “совина голова”. Спостерігаються також нервові явища, паралічі, викривлення шиї. Тривалість хвороби - 2-3 місяці. Летальність серед дорослої птиці становить від 4 до 6 %, серед молодняку - 20-25 %.
Латентний перебіг хвороби у курей проявляється зниженням несучості на 20-30 %, а у півнів настає стерилітет. Виведення курчат може становити всього 16-20 % від норми. У разі ускладнення хвороби колісептицемією чи гемофільозом летальність птиці збільшується до 30-50 %.
1.10. При патолого-анатомічному розтині трупів птиці, у якої спостерігали захворювання на мікоплазмоз, слизові оболонки носових ходів, трахеї, повітроносних мішків, синусів, підочних ямок набряклі, гіперемійовані, вкриті пластівцями фібрину, стінки повітроносних мішків потовщені, вкриті блідо-жовтим клейким ексудатом.
Відмічається серозна або серозно-фібринозна пневмонія. Зміни в інших органах трапляються рідко і не мають характерних особливостей.
1.11. Збудником інфекції мікоплазмозного аеросакуліту індичок є M. meleagridis, мікроорганізм, який викликає захворювання у індичок. Він передається через яйця, у потомстві розвивається аеросакуліт. Хвороба призводить до зниження несучості, викликає потворність скелета, затримує розвиток птиці. Це факультативний анаероб, який при температурі -30 °С виживає протягом двох років, ліофілізована культура залишається життєздатною невизначено тривалий час. При заморожуванні сперми індиків M. meleagridis виживає і при розморожуванні залишається життєздатним. M. meleagridis антигенною структурою не пов’язаний з іншими збудниками мікоплазмозу птиці. Індички всіх вікових груп інфікуються цим мікроорганізмом.
Переносниками збудника хвороби є як самки, так і самці. Основними шляхами передачі збудника хвороби є трансоваріальний та аерогенний. У самців збудник хвороби локалізується в клоаці та репродуктивних органах. Серед маточного поголів’я переносниками збудника інфекції можуть бути 20 - 60 % птахів. Цикл передачі M. meleagridis такий:
інфіковані яйця, з яких вилуплюються хворі курчата, у яких виявлено аеросакуліт;
самці і самки після досягнення статевої зрілості протягом довготривалого часу залишаються інфікованими;
інфікована сперма самців - як фактор передачі збудника інфекції;
щоденне осіменіння самок призводить до інфікування яєць;
у період яйцекладки близько 25 % яєць інфікуються.
Індички можуть заражатись під час штучного осіменіння, щеплень, через забруднені руки обслуговувального персоналу, одяг, обладнання.
1.12. Мікоплазма однозначно впливає на яйцекладку в індичок, відмічається зараження яєць, яке надалі призводить до загибелі ембріонів на останній стадії інкубації (25-28 діб) та становить 5-7 %.
1.13. Інші види птиці (кури, перепілки, павичі, голуби) несприйнятливі до зараження цим збудником хвороби.
1.14. Збудник хвороби M. meleagridis на початку захворювання формує нечисленні фокуси у клоаці або фабрицієвій сумці, згодом розповсюджується по інших системах організму, і лише при досягненні особиною статевої зрілості збудник хвороби проявляє свою патогенну дію.
У дорослої птиці переважають латентні форми перебігу цього захворювання.
1.15. Вогнища ураження у хворої птиці локалізуються у повітроносних мішках, які характеризуються потовщенням їх стінок з налипанням на них жовтого ексудату, а іноді - наявністю казеозних нашаровувань, спостерігаються ознаки пневмонії.
1.16. Інфекційний синовіт, який викликається M. synoviae, найбільше проявляється як субклінічна інфекція верхніх дихальних шляхів. Вона може провокувати розвиток інфекції повітроносних мішків при ускладненні хвороби Ньюкасла або інфекційного бронхіту.
У деяких випадках M. synoviae набуває системного характеру і закінчується інфекційним синовітом як у гострій, так і в хронічній формі у курчат та індичат. Інфікуються синовіальні оболонки суглобів та зв'язок, що призводить до розвитку ексудативного синовіту, тендовагініту або бурситу.
1.17. Це захворювання частіше виникає на птахофабриках, де розміщується птиця різного віку. В основному хворіє птиця віком 4-12 тижнів. Інфекційним синовітом (M. synoviae) хворіють також індики у віці 10-20 тижнів. Цей збудник хвороби розповсюджений по всьому світу.
1.18. Основним джерелом збудника інфекційного синовіту є кури, індики і цесарки, як виняток можуть хворіти качки, гуси та голуби. Збудник хвороби може локалізуватись у повітроносних, жовткових мішках, але основне місце його локалізації - верхні дихальні шляхи.
Інфікування здорової птиці відбувається при прямому контакті з хворою птицею. Передача збудника відбувається через дихальні шляхи. Розповсюдження M. synoviae проходить і вертикальним шляхом через яйце (переважно у курчат та індичат).
1.19. Інкубаційний період у курчат та індичат, інфікованих через яйце, триває 6 діб. Після контакту з хворою птицею інкубаційний період триває 11-21 добу.
1.20. При захворюванні курчат на інфекційний синовіт основними клінічними ознаками є: блідість гребінця, кульгавість, відставання у рості та розвитку, скуйовджене оперення. У деяких випадках гребінець набуває синьо-червоного кольору, виникає запалення суглобів, нижньої частини кінцівок.
У індичат основні клінічні ознаки захворювання: кульгавість, відмічаються випадки розширення бурси грудної кістки, відставання у рості та розвитку.
1.21. Захворюваність інфікованої птиці (курчат, індичат) - у межах 1-2 %, але летальність може бути значною внаслідок канібалізму.
1.22. Ембріональний мікоплазмоз індичок викликається M. iowae.
1.23. Ембріональний мікоплазмоз - інфекційне захворювання, яке пов’язане зі зниженням виводимості птиці та загибеллю індичих ембріонів. Ця мікоплазма знижує рівень розвитку органів птиці, вражає кінцівки у курчат та індичат, а також відмічаються випадки ураження шлунково-кишкового тракту та повітроносних мішків. M. iowae передається статевим шляхом при штучному осіменінні, а також через інфіковану сперму.
1.24. Мікоплазмоз гусей Mycoplasma anserum - інфекційна хвороба гусей, що характеризується ураженням повітроносних мішків, очеревини та репродуктивних органів.
1.25. Найбільш сприйнятливі до збудників M. gallinarum та A. laidlawii, які належать до родини Mycoplasmataceae, гусенята одномісячного віку. Основний шлях зараження - контактний. Гуси часто заражаються під час статевого контакту.
Загострення хвороби відбувається після поповнення ферми новою партією птиці. Перебіг хвороби спостерігається у вигляді епізоотії, що проходить у період племінного сезону і здебільшого у гострій формі.
Переважно хворіють самці, у яких клінічні ознаки хвороби проявляються у 60-80 %, у самок -10-20 %. Інтенсивність прояву хвороби залежить від умов утримання птиці та годівлі.
1.26. Мікоплазмоз гусей часто зустрічається у змішаній формі разом із хворобою Держі (вірусний гепатит гусей). Початкові ознаки захворювання проявляються задишкою, ринітом. Летальність не перевищує 1 %. У 14-30- добовому віці спостерігається відставання у рості та розвитку. У молодняку значно знижується маса тіла, у дорослої птиці знижується несучість, особливо в останні два місяці племінного сезону.
Кількість незапліднених яєць становить до 30 %. Загибель ембріонів збільшується на 5-10 %. Ознаки ураження клоаки і репродуктивних органів відмічаються через 2-3 тижні після комплектування стада, перед початком несучості. Спостерігаються набряк, гіперемія слизової оболонки репродуктивних органів, утворення абсцесів, скупчення значної кількості фібринозного ексудату, порушується ерекція.
1.27. M. imitans - мікоплазма, близька до М. gallisepticum, була виділена від качок і гусей. При серологічному дослідженні було встановлено, що цей збудник має тільки часткову схожість з М. gallisepticum. Ця мікоплазма може бути патогенною при зниженні резистентності організму.
................Перейти до повного тексту