Відповідно до статей 6, 11 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" , підпункту 4 пункту 4, пункту 12 Положення про Міністерство охорони здоров’я України , затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 467,

1. Затвердити такі, що додаються:

1) Порядок проведення заходів у разі виявлення хворого (підозрілого) на хворобу, спричинену вірусом Ебола (далі - Порядок);

2) Положення про Оперативний штаб Міністерства охорони здоров’я України з локалізації та ліквідації спалаху хвороби, спричиненої вірусом Ебола (далі - Оперативний штаб).

2. Міністерству охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій:

1) забезпечити готовність закладів охорони здоров’я до надання медичної допомоги хворим (підозрілим) на хворобу, спричинену вірусом Ебола (далі - ХСВЕ), підтримуючи необхідний запас засобів медичного призначення, захисного одягу, засобів захисту органів дихання, профілактичних препаратів, дезінфекційних засобів тощо;

2) внести відповідні зміни до комплексних планів санітарної охорони території та захисту населення від інфекційних хвороб на випадок ускладнення епідемічної ситуації з ХСВЕ;

3) у разі виявлення хворого (підозрілого) на ХСВЕ забезпечити негайну ізоляцію у місці виявлення з подальшою евакуацією (транспортуванням) і госпіталізацією в інфекційний стаціонар з дотриманням вимог протиепідемічного режиму;

4) про виявлення хворого (підозрілого) на ХСВЕ негайно інформувати Міністерство охорони здоров’я України (тел./факс: (044) 226 22 05 (цілодобово), (044) 253 07 13, е-mail: ihr@moz.gov.ua) та державну установу "Український науково-дослідний протичумний інститут ім. І.І. Мечнікова МОЗ України" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 2/4, тел./факс: (048) 723 81 72; е-mail: info_urapi@odessa.gov.ua) для організації відбору та проведення досліджень біологічного матеріалу від хворого (підозрілого) на ХСВЕ;

5) забезпечити спеціальні протиепідемічні заходи при госпіталізації, транспортуванні хворого (підозрілого) на ХСВЕ та поховання (кремацію) трупів померлих від ХСВЕ без попереднього розтину;

6) забезпечити медичний нагляд за особами, які перебували в контакті з хворим (підозрілим) на ХСВЕ, протягом 21 дня;

7) провести навчання медичного персоналу з питань дотримання вимог протиепідемічного режиму, біологічної безпеки та біологічного захисту при виявленні хворого (підозрілого) на ХСВЕ;

8) про проведення організаційних заходів щодо виконання цього наказу інформувати Міністерство охорони здоров’я України та державний заклад "Український центр з контролю та моніторингу захворювань МОЗ України" до 01 грудня 2014 року. У разі виявлення хворого (підозрілого) на ХСВЕ про вжиті протиепідемічні заходи - негайно.

3. В.о. директора державної установи "Український науково-дослідний протичумний інститут ім. І.І. Мечнікова МОЗ України" С. Позднякову забезпечити:

1) готовність лабораторної бази до проведення досліджень матеріалу від хворих (підозрілих) на ХСВЕ;

2) забір та доставку матеріалу від хворих (підозрілих) на ХСВЕ до спеціалізованої лабораторії державної установи "Український науково-дослідний протичумний інститут ім. І.І. Мечнікова МОЗ України";

3) відправку зразків біологічного матеріалу до референс-лабораторії ВООЗ для підтвердження діагнозу ХСВЕ;

4) готовність мобільних формувань з попередження, реагування і мінімізації наслідків надзвичайних ситуацій, пов’язаних з біологічними патогенними агентами, які утримуються на базі державної установи "Український науково-дослідний протичумний інститут ім. І.І. Мечнікова МОЗ України", до відбору біологічного матеріалу від хворих (підозрілих) на ХСВЕ, участі в організації і проведенні заходів з локалізації та ліквідації спалаху ХСВЕ;

5) надання консультативної, методичної та практичної допомоги закладам охорони здоров’я, Державній санітарно-епідеміологічній службі України, іншим заінтересованим органам виконавчої влади з питань планування і організації госпітальної бази, проведення протиепідемічних та профілактичних заходів при виявленні хворого (підозрілого) на ХСВЕ;

6) проведення спеціальної підготовки персоналу закладів охорони здоров’я, Державної санітарно-епідеміологічної служби України, інших органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, задіяних у здійсненні протиепідемічних, профілактичних, обмежувальних та інших заходів при виявленні хворого (підозрілого) на ХСВЕ.

4. Державному закладу "Український центр з контролю та моніторингу захворювань МОЗ України" (Л. Некрасова) у випадку виявлення на території України хворого (підозрілого) на ХСВЕ забезпечити збір, узагальнення та подання інформації про виконання Порядку до Міністерства охорони здоров’я України.

5. Міністерству охорони здоров’я Автономної Республіки Крим, керівникам структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Державній санітарно-епідеміологічній службі України (С. Протас), державній установі "Український науково-дослідний протичумний інститут ім. І.І. Мечнікова МОЗ України" (С. Поздняков), державному закладу "Український центр з контролю та моніторингу захворювань МОЗ України" (Л. Некрасова) забезпечити виконання цього наказу.

6. Департаменту медичної допомоги (М. Хотіна), Управлінню громадського здоров’я (А. Григоренко), Державній санітарно-епідеміологічній службі України (В. Протас) відповідно до покладених завдань та функцій у межах повноважень здійснювати контроль за виконанням Порядку та (при створенні) координацію діяльності Оперативного штабу.

7. Управлінню громадського здоров’я (А. Григоренко) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

8. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Є. Мороза.

9. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1. Цей Порядок визначає механізм проведення заходів у разі виявлення хворого (підозрілого) на хворобу, спричинену вірусом Ебола, закладами та установами охорони здоров’я державної та комунальної форм власності, Державної санітарно-епідеміологічної служби України та спрямований на зниження ризику занесення і поширення на території України захворювань на хворобу, спричинену вірусом Ебола (далі - ХСВЕ).

2. У цьому Порядку термін "вірус Ебола" вживається у такому значенні - це вірус, що належить до роду Ebolavirus родини Filoviridae порядку Mononegavirales. Філовіруси (як і інші віруси порядку Mononegavirales) є оболонковими вірусами, геном яких представлений несегментованою однонитковою негативною рибонуклеїновою кислотою (далі - РНК). Віріони філовірусів мають характерну ниткоподібну морфологію, завдяки якій родина й отримала свою назву (від латин. filo - ниткоподібний). Діаметр віріонів вірусів Ебола - 80-100 нм, довжина значно варіює, досягаючи 14000 нм. Завдяки великому розміру та характерній морфології експрес-діагностика філовірусних інфекцій може бути здійснена методом електронної мікроскопії. Рід Ebolavirus складається з п’яти різних видів - Бундібугіо, Таї Форест, Рестон, Судан і Заїр.

Філовіруси чутливі до дії хімічних речовин та дезінфекційних засобів, що діють на ліпідні оболонки вірусів: b-пропіолактону, формальдегіду, гіпохлориду, фенолу, етилового спирту, ефіру, хлороформу, дезоксихолату натрію, гуанідинізотіоціанату, кислот (pH 3,0), а також до дії ультрафіолетового і гамма-випромінювань.

ХСВЕ є класичним зоонозом. Природними резервуарами вірусу Ебола в Африці вважаються фруктові кажани родини Pteropodidae, зокрема кажани, що належать до родів Hypsignathus, Epomops і Myonycteris. Віруси Ебола виявлялись і в інших видів кажанів.

Географічне поширення вірусів Ебола збігається з ареалом фруктових кажанів, поширених на території усієї Субсахарної Африки. Інші види ссавців (мавпи, лісові антилопи, дикобрази, свині тощо), які сприйнятливі до філовірусів, не вважаються їх резервуарами, а є випадковими проміжними хазяями збудника, які інфікуються через контакт зі слиною або фекаліями кажанів.

Інші терміни вживаються у значеннях, наведених в Законах України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про захист населення від інфекційних хвороб", Основах законодавства України про охорону здоров’я та інших нормативно-правових актах у сфері охорони здоров’я.

3. Механізм зараження, шляхи та фактори передачі інфекції:

1) зараження людини в ендемічних вогнищах відбувається при контакті з кажанами (відлов, розтин, вживання в їжу) або проміжними хазяями збудника інфекції, такими як мавпи, у тому числі людиноподібні (горила, шимпанзе), лісові антилопи, дикобрази та інші ссавці. Інфікування також можливе через воду, фрукти, об’єкти довкілля, які можуть бути забруднені виділеннями цих тварин (слина, сеча, фекалії тощо);

2) передача вірусу від людини до людини може відбуватися за рахунок контактного, парентерального та вертикального механізмів передачі збудника. Не виключена можливість фекально-орального механізму передачі вірусу;

3) контактний механізм реалізується статевим шляхом та при безпосередньому контакті з хворим через посуд, предмети побуту, одяг, білизну, медичне обладнання, інструментарій, санітарно-технічні засоби, інвентар та інші об’єкти, забруднені виділеннями хворого. У цих випадках інфікування відбувається шляхом прямого контакту з контамінованими об’єктами при потраплянні вірусу на шкіру або слизові оболонки. Тому частіше хворіють особи, які мешкають з хворим в одному приміщенні (члени сім’ї), та медичний персонал при догляді за хворими;

4) реалізація парентерального механізму передачі пов’язана з проникненням збудника у кров’яне русло людини при маніпуляціях, які порушують цілісність шкіри і слизових оболонок. Цей механізм можливий за умов недотримання вимог протиепідемічного режиму, правил асептики, антисептики, особистої гігієни у закладах охорони здоров’я та призводить до виникнення внутрішньолікарняних випадків захворювань;

5) можлива вертикальна передача збудника ХСВЕ від матері до дитини під час вагітності та пологів або через материнське молоко при грудному вигодовуванні.

1. Підозрілим вважається випадок гарячкового захворювання (підвищення температури тіла до 38-39 °С) за відсутності відомих причин гарячкового стану та за наявності будь-якого з таких епідеміологічних критеріїв:

1) перебування протягом останніх трьох тижнів (21 доба) до початку захворювання на території ендемічних районів Західної і Центральної Африки, країн, у яких відбувається передача вірусу Ебола, країн, у яких зареєстровано ймовірні або підтверджені випадки ХСВЕ;

2) встановлений факт безпосереднього контакту з хворим (реконвалесцентом) або померлим від ХСВЕ;

3) встановлений факт безпосереднього контакту з кажанами, гризунами або приматами (відлов, розтин, вживання в їжу м’яса кажанів тощо) на територіях ендемічних районів Західної і Центральної Африки, країн, в яких відбувається передача вірусу Ебола, країн, у яких зареєстровано ймовірні або підтверджені випадки ХСВЕ, або з відповідними видами ссавців, завезених на територію України з вищезазначених регіонів;

4) контакт з біологічним матеріалом хворого (кров’ю, іншими біологічними рідинами та потенційно інфікованими лабораторними зразками) при обстеженні хворого, заборі біологічного матеріалу від хворих, проведенні лабораторних досліджень на ХСВЕ;

5) наявність контакту хворого (за професійною діяльністю) із заразним матеріалом у лабораторії при проведенні досліджень вірусу (його маркерів) та/або матеріалу, підозрюваного на його вміст.

2. Ймовірним вважається випадок за наявності не менш як двох клінічних критеріїв та будь-якого з епідеміологічних критеріїв:

1) клінічні критерії:

гарячкове захворювання з ознаками інтоксикації (озноб, сильний головний біль, біль у м’язах та суглобах);

наявність геморагічного синдрому, що проявляється однією або кількома такими ознаками: геморагічні висипи на шкірі; петехії та крововиливи на слизовій оболонці ротової порожнини; кровохаркання; кривава блювота; кровотечі з носа, ясен, піхви; кров у випорожненнях (з діареєю або без); шлунково-кишкова кровотеча; будь-яка кровотеча, не пов’язана з травмою;

виражений діарейний синдром;

2) епідеміологічні критерії:

перебування протягом останніх трьох тижнів (21 доба) до початку захворювання на території країн Західної або Центральної Африки, де реєструються випадки ХСВЕ серед населення;

встановлений факт безпосереднього контакту з хворим (реконвалесцентом) або померлим від ХСВЕ;

встановлений факт безпосереднього контакту з кажанами, гризунами або приматами (відлов, розтин, вживання в їжу м’яса кажанів тощо) на територіях ендемічних районів Західної і Центральної Африки або відповідними видами ссавців, завезених на територію України із зазначених регіонів;

контакт з біологічним матеріалом хворого (кров’ю, іншими біологічними рідинами та потенційно інфікованими лабораторними зразками) при проведенні лабораторної діагностики ХСВЕ;

наявність контакту хворого (за професійною діяльністю) із заразним матеріалом у лабораторії при проведенні досліджень вірусу (його маркерів) та/або матеріалу, підозрюваного на його вміст;

наявність IgG-антитіл до вірусу при дослідженні одного зразка (критерій є необов’язковим, визначення ймовірного випадку можливе на підставі клінічних та епідеміологічних критеріїв).

3. Підтвердженим вважається будь-який підозрілий або ймовірний випадок, що отримав лабораторне підтвердження:

1) наявність віріонів, РНК або антигенів вірусу в дослідженому матеріалі (отримання негативних результатів при детекції віріонів, вірусної РНК або антигенів не виключає можливості інфекції та потребує проведення додаткових досліджень з використанням альтернативних методів),

та/або

2) наявність IgM-антитіл до вірусу,

та/або

3) сероконверсія, чотирикратне та більше підвищення або зниження титру антитіл до вірусу в парних зразках.

Під час спалаху хвороби або епідемії діагноз ХСВЕ може бути встановлено на підставі клініко-епідеміологічних критеріїв за умов лабораторного підтвердження декількох попередніх випадків захворювання.

1. Збудник потрапляє в організм через найдрібніші мікротравми на шкірі та слизових оболонках. Гематогенним шляхом вірус потрапляє в різні органи і тканини. Реплікація вірусу відбувається насамперед у печінці, нирках, надниркових залозах, лімфатичних вузлах, селезінці, яєчках, кістковому мозку, клітинах ендотелію і тканинних макрофагах різних органів. Вірус інтенсивно виділяється у складі секретів і екскретів. На початковій стадії захворювання - з кров’ю, сечею, виділеннями з носоглотки, слиною, довгий час - зі спермою. У спермі реконвалесцентів вірус виявляється протягом двох місяців, а то й довше.

2. Інкубаційний період при ХСВЕ становить від двох днів до 21 дня (частіше 4-16 днів). Хвороба починається гостро, супроводжується швидким підвищенням температури до 38-39 °С, сильними фронтальними головними болями, нудотою і загальною слабкістю. У багатьох хворих одночасно розвивається сильний біль у грудях, генералізований біль у м’язах. Деякі пацієнти відзначають сильний біль в очних яблуках навіть при легкому натисканні. Відзначається набряк задньої частини глотки. Сухість у горлі нерідко викликає настільки сильний біль, що хворі відмовляються від їжі та питва. На ранніх стадіях захворювання у хворих (понад 60%) також відзначається сильна хвороблива сухість у роті, що згодом призводить до появи тріщин і ранок на губах та язиці. Можуть спостерігатися фарингіт, кашель, кон’юнктивіт.