Відповідно до статті 2, частини шостої статті 5 Закону України „Про Національну гвардію України” та з метою визначення правових засад організації та порядку діяльності військових частин оперативного призначення Національної гвардії України, їх правового статусу, функцій та повноважень

1. Затвердити Положення про військові частини оперативного призначення Національної гвардії України, що додається.

2. Головному управлінню Національної гвардії України (Полторак С.Т.) забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України в установленому порядку.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра генерал-лейтенанта Ярового С.А.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

1.1. Це Положення визначає призначення, основні завдання, функції, правовий статус військових частин оперативного призначення Національної гвардії України.

1.2. Військові частини оперативного призначення Національної гвардії України (далі - військові частини) створюються в межах чисельності Національної гвардії України і призначені для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

1.3. У своїй діяльності військові частини керуються Конституцією України, Законом України “Про Національну гвардію України” , іншими законами, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, наказами, директивами, розпорядженнями та дорученнями командувача Національної гвардії України, а також цим Положенням.

1.4. При виконанні завдань військові частини взаємодіють із Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями, правоохоронними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, органами прокуратури, громадськими об’єднаннями та релігійними організаціями, а також населенням.

2.1. Основними завданнями військових частин є захист та охорона життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань, охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Військові частини під час виконання завдань здійснюють:

захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб зміни їх насильницьким шляхом;

заходи територіальної оборони.

Військові частини під час виконання завдань беруть участь у:

здійсненні заходів, пов’язаних з припиненням збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні, а також заходів щодо недопущення масового переходу державного кордону з території суміжних держав;

спеціальних операціях із знешкодження озброєних злочинців, припинення діяльності не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (груп), організованих груп та злочинних організацій на території України, а також у заходах, пов’язаних із припиненням терористичної діяльності;

припиненні масових заворушень, що супроводжуються насильством над громадянами;

підтриманні або відновленні правопорядку в районах виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю та здоров’ю населення;

відновленні конституційного правопорядку в разі здійснення спроб захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, відновленні діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування;

забезпеченні громадської безпеки та охороні громадського порядку під час проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій та інших масових заходів, що створюють небезпеку для життя та здоров’я громадян;

відновленні правопорядку у разі виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, розблокуванні або припиненні протиправних дій у разі захоплення важливих державних об’єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

здійсненні заходів правового режиму воєнного та надзвичайного стану.

2.2. Військові частини відповідно до покладених на них завдань повинні:

1) забезпечувати захист та охорону життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від злочинних та інших протиправних посягань;

2) уживати заходів щодо припинення діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій;

3) брати участь в антитерористичних операціях;

4) уживати заходів щодо затримання осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення, осіб, які вчинили втечу з місць позбавлення волі, дезертирів;

5) брати участь у заходах, пов’язаних з припиненням збройних конфліктів та інших провокацій на державному кордоні, а також у заходах щодо недопущення масового переходу державного кордону з території суміжних держав;

6) брати участь у відновленні конституційного правопорядку, порушеного при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства, а також у відновленні діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, порушеної внаслідок здійснення протиправних дій, у тому числі на підґрунті міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів;

7) підтримувати або відновлювати правопорядок у районах виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров’ю значних верств населення;