1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Наказ


МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ
НАКАЗ
23.09.2013 № 821
Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
14 жовтня 2013 р.
за № 1757/24289
Про внесення змін до наказів Міністерства охорони здоров'я України від 25 вересня 2000 року № 226 та від 26 липня 1999 року № 184
( Назва у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2020 р. № 2559 ) ( Із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2020 № 2559, 11.06.2021 № 1184 )
Відповідно до статті 15 Закону України "Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині", підпункту 6.54 підпункту 6 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 467, з метою регламентації процедури констатації моменту смерті людини на підставі діагностичних критеріїв смерті мозку та визначення людини померлою
НАКАЗУЮ:
1. Пункт 1 втратив чинність
( Згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2020 р. № 2559, у зв'язку з цим пункти 2 - 8 вважати відповідно пунктами 1 - 7 )
1. Пункт 1 втратив чинність
( У зв'язку з втратою чинності наказом Міністерства охорони здоров'я України від 25.09.2000 р. № 226 згідно з наказом Міністерства охорони здоров'я України від 11.06.2021 р. № 1184 )
2. Унести зміну до наказу Міністерства охорони здоров'я України від 26 липня 1999 року № 184 "Про затвердження форм облікової статистичної документації, що використовується в стаціонарах лікувально-профілактичних закладів", виключивши абзац дев'ятнадцятий пункту 1.
У зв'язку з цим абзаци двадцятий - сорок перший вважати відповідно абзацами дев'ятнадцятим - сороковим.
3. Керівникам закладів охорони здоров'я та наукових установ прийняти до обов'язкового виконання положення цього наказу.
4. Головним позаштатним спеціалістам МОЗ України зі спеціальностей "Анестезіологія" (Ф. Глумчер), "Неврологія" (Т. Міщенко), "Нейрохірургія" (Є. Педаченко) включити процедуру констатації моменту смерті людини на основі діагностичних критеріїв смерті мозку до клінічних протоколів та стандартів лікування за відповідними нозологічними формами до курсу передатестаційної підготовки та кваліфікаційних вимог до лікарів-спеціалістів відповідного фаху.
5. Департаменту реформ та розвитку медичної допомоги (М. Хобзей) забезпечити подання цього наказу у встановленому порядку на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра О. Толстанова.
7. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.
Міністр Р. Богатирьова
ПОГОДЖЕНО:
Президент Національної
академії
медичних наук України
А. Сердюк
ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства охорони здоров'я України
23.09.2013 № 821
Зареєстровано
в Міністерстві юстиції України
14 жовтня 2013 р. за № 1757/24289
Діагностичні критерії смерті мозку та процедура констатації моменту смерті людини
I. Загальні положення
1. У цих Діагностичних критеріях терміни вживаються у таких значеннях:
кондиціонування потенційного донора-трупа - сукупність дій медичного характеру, направлених на забезпечення підтримання функцій життєво важливих органів та систем потенційного донора (підтримка газообміну - максимально можливий парціальний тиск кисню в артеріальній крові та при нормальній вентиляції легень PACO2 35 - 45 мм рт. ст.; підтримання мінімально можливого артеріального тиску на рівні 80 - 85 мм рт. ст.; підтримка максимально фізіологічного стану кислотно-лужного балансу та електролітів);
потенційний донор - особа, яка перебуває в закладі охорони здоров'я або науковій установі, що здійснюють діяльність, пов'язану з трансплантацією органів, та внесені до Переліку державних та комунальних закладів охорони здоров'я і державних наукових установ, які мають право провадити діяльність, пов'язану з трансплантацією органів та інших анатомічних матеріалів людині, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2000 року № 695 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2006 року № 164) (далі - Перелік), у якої встановлено факт смерті мозку та яка визнана померлою і у якої існують медичні передумови (інфекційна безпека, функціональні показники) для вилучення органів та інших анатомічних матеріалів;
процедура констатації моменту смерті людини - сукупність дій та умов (термін спостереження, умови для встановлення діагнозу смерті мозку) медичного характеру, що є обов'язковими при визначенні моменту смерті людини на підставі діагностичних критеріїв смерті мозку;
смерть мозку - повна і незворотна втрата головним мозком людини всіх його функцій, що реєструється на фоні працюючого серця та примусової вентиляції легень.
2. Цим нормативно-правовим актом визначено діагностичні критерії смерті мозку, процедуру констатації моменту смерті людини та регламентовано дії лікарів відділень реанімації, нейрореанімації та інтенсивної терапії закладів охорони здоров'я стосовно осіб, які перебувають у цих відділеннях або надходять до них та у яких є клінічні передумови щодо діагностики смерті мозку, та констатацію моменту смерті людини на підставі смерті її мозку.
3. Положення цих Діагностичних критеріїв поширюються на заклади охорони здоров'я та наукові установи всіх форм власності.
Пункт 11 розділу IV цих Діагностичних критеріїв є обов'язковим лише для закладів охорони здоров'я та наукових установ, які здійснюють діяльність, пов'язану з трансплантацією органів, та внесені до Переліку.
4. Смерть мозку може настати внаслідок його первинного або вторинного ушкодження.
Смерть мозку в результаті первинного ушкодження розвивається внаслідок:
різкого підвищення внутрішньочерепного тиску, що зумовлює припинення мозкового кровообігу внаслідок закритої тяжкої черепно-мозкової травми, спонтанного та/або іншого (травматичного) внутрішньочерепного крововиливу;
інфаркту головного мозку;
пухлини головного мозку;
закритої гострої гідроцефалії;
відкритої черепно-мозкової травми, що супроводжується механічним ушкодженням мозкової тканини;
внутрішньочерепних оперативних втручань на головному мозку.
Вторинне ушкодження мозку є наслідком гіпоксій різного генезу, зупинкою серцевої діяльності, припиненням або різким погіршенням системного кровообігу в результаті тривалого шоку.
5. Кожен факт смерті людини (потенційного донора) встановлюється консиліумом лікарів закладу охорони здоров'я або наукової установи після завершення процедури встановлення моменту смерті людини (смерті її мозку), та оформлюється акт констатації смерті людини на підставі діагностичних критеріїв смерті мозку за формою первинної облікової документації № 012/о, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 23 вересня 2013 року № 821 (далі - Акт за формою № 012/о).
До складу консиліуму лікарів залучаються лікар-анестезіолог, що має досвід практичної роботи не менше п'яти років, та лікар-невропатолог (нейрохірург), що має досвід практичної роботи не менше п'яти років.
Відповідальною за призначення складу консиліуму, забезпечення його роботи є особа, яка щороку призначається відповідним наказом керівника закладу охорони здоров'я або наукової установи: заступник керівника закладу охорони здоров'я або наукової установи з лікувальної роботи; відповідальний черговий лікар закладу охорони здоров'я або наукової установи або завідуючий відділенням реанімації (нейрореанімації або інтенсивної терапії), що має досвід роботи більше п'яти років (далі - відповідальна особа).
6. Для проведення підтверджувальних (інструментальних) досліджень, за результатами яких встановлюються підтверджувальні (інструментальні) діагностичні критерії смерті мозку, можуть бути запрошені спеціалісти інших закладів охорони здоров'я або наукових установ, що мають досвід роботи за спеціальністю не менше п'яти років.
7. Консиліум лікарів повинен дотримуватись процедури констатації моменту смерті людини на підставі діагностичних критеріїв смерті мозку.
II. Клінічні діагностичні критерії смерті мозку
1. До клінічних діагностичних критеріїв смерті мозку відносять:
1) повну та стійку відсутність свідомості (кома);
2) атонію всіх груп м'язів;
3) відсутність реакції на великі больові подразнення в зоні тригемінальних точок та будь-яких інших рефлексів, що замикаються вище шийного відділу спинного мозку;
4) відсутність реакції зіниць на пряме яскраве світло, при цьому повинно бути відомо, що жодні препарати, які розширюють зіниці, не застосовувались;
5) нерухомі очні яблука (очі ляльки);
6) відсутність корнеальних рефлексів;
7) відсутність окулоцефалічних рефлексів. Для викликання окулоцефалічного рефлексу лікар займає положення біля ліжка так, щоб голова хворого підтримувалась долонями лікаря, а великі пальці піднімали повіки. Голова повертається на 90° в один бік і підтримується в цьому положенні 3 - 4 сек., потім - у протилежний бік на той самий час. Якщо при повертанні голови очі не рухаються і стійко зберігають середнє положення, це свідчить про відсутність окулоцефалічних рефлексів. Окулоцефалічні рефлекси не досліджуються за наявності або при підозрі на травматичне ушкодження шийного відділу хребта;

................
Перейти до повного тексту